Постанова № 45022485, 18.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року /12:38/Справа № 808/1167/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С., за участю представника позивача Білик О.В., представника відповідача 1 Терехової Ю.О., прокурора Стешенко В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"

до Запорізької митниці ДФС

до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльність та стягнення переплати ввізного мита ,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області за участю Прокуратури Запорізької області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ"Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми митних платежів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 10 107,93 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04.11.2013р. постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0870/7858/12 позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та Карток відмови у митному оформленні було задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2012/000046/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00192 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006477;

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом №° 112030000/2012/000047/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00193 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006487;

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2012/000049/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00195 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006490.

20.06.2014р. постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 0870/7858/12 апеляційна скарга Запорізької митниці залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі від 04.11.2013р. № 0870/7858/12 залишена без змін.

Вищезазначені рішення та картки відмови були скасовані у судовому порядку, у відповідності до вимог Порядку № 618, 24.11.2014р. листами № 171/1-521 та № 171/1-522, № 171/1-523 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 10 107,93 грн. за вказаними ВМД. При цьому, у відповідності до Порядку №618, позивачем до поданої митному органу заяви були надані не тільки копії первісних ВМД та ДМВ-1, повторних ВМД та ДМВ-2, копії рішень та карток відмови, копії платіжних доручень про перерахування митних платежів, але й копії судових рішень якими були скасовані рішення та картка відмови. Отже, у відповідача були всі можливості здійснити перевірку факту перерахування переплати ввізного мита та підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України коштів.

Але, 05.12.2014р. листом № 6025/24/08-70-52-02-04 відповідач відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів. Крім того, як підставу для відмови, митний орган посилається на те, що питання стосовно повернення надмірно сплачених митних платежів не було предметом спору по справі № 0870/7856/12.

У судовому засіданні представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 24.11.2014р. позивач звернувся до митного органу із листами № 171/1-521, № 171/1-522 та № 171/1-523, відповідно до яких просить повернути підприємству надмірно сплачені до бюджету грошові кошти за МД № 1112030000/2012/008056 від 16.03.2012 року у розмірі 3 369,31 грн., МД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012 року у розмірі 3 369,31 грн., МД 112030000/2012/008057 від 16.03.2012 у розмірі 3 369,31 грн. на загальну суму 10 107,93 грн.

Вказує, що процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу та в міжнародних договорах України передбачена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007р. № 618 (далі - Порядок).

На підставі п. 11 Розділу III Порядку листом від 05.12.2014 № 6025/-24/08-70-52-02-04 Запорізькою митницею було надано відповідь позивачу про відсутність підстав для повернення надмірно сплачених митних платежів. Також зазначив, що заяви від 24.11.2014 р. були складені позивачем із порушенням п. 1 Розділу III Порядку, оскільки до заяв не додавалися документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Також, у заявах від 24.11.2014 року позивач просить повернути надмірно сплачені до бюджету грошові кошти за МД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012 року у розмірі 3369,31 грн., за МД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012 у розмірі 3 369,31 грн., за МД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012 у розмірі 3 369,31 грн.

Товар був випущений у вільний обіг 16.03.2012 року за МД № 112030000/2012/008056, 16.03.2012 року за МД№ 112030000/2012/008071 та 16.03.2012 року за МД № 112030000/2012/008057 без надання гарантійних зобов'язань. Отже, станом на 24.11.2014 р., коли позивачем були подані заяви про повернення надмірно сплачених до бюджету грошових коштів переплати ввізного мита, митні платежі за даними деклараціями були перераховані до державного бюджету України, а тому, митниця станом на 24.11.2014 р. не володіла даними коштами та не могла ними розпоряджатися.

Оскільки, позивач не скористався своїм правом випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та митницею не приймалося рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, на сьогоднішній день неможливо встановити суму надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів). Дана позиція відповідача підтверджується висновками колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеними у Постанові від 15 квітня 2014 року по справі № 21-21а14.

В адміністративному позові позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України переплату ввізного мита у сумі 10 107,93 грн. Митний орган не погоджується із даною позовною вимогою та вважає її безпідставною.

Позиція митниці стосовно безпідставності позовної вимоги позивача підтверджується рішенням Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року, відповідно до якого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

В постанові від 15 квітня 2014 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила: «митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явися, але раніше подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що від Запорізької митниці ДФС не надходив висновок про повернення позивачу надміру сплачених при митному оформленні товару митних платежів в розмірі 10 107,93 грн., а тому у казначейства на даний час відсутні підстави для перерахування коштів.

Прокуратур заперечував проти задоволення позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

02.03.2012р. для проведення митного оформлення поставленого товару виливниці позивачем до митного органу була подана вантажна митна декларація №112030000/2012/006477, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД №112030000/2012/006477 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України. Відповідно до даної ВМД-1 платежі ввізного мита повинні становити - 9 982,55 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації».

16.03.2012р., в ході здійснення митного оформлення, митним органом було прийнято рішення №112030000/2012/000046/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та видано картку відмови № 112030000/2/00192, в якій позивачу була зазначена вимога: «Подати нову МД митному органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до ст. 273 Митного кодексу України».

16.03.2013р. позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/008056, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2012/008056 ввізного мита вже склали 13 351,86грн. В зв'язку із цим подання нової ВМД № 112030000/2012/008056 та сплата за нею митних платежів в збільшеному розмірі відповідно до Рішення №112030000/2012/000046/2 про жоригування митної вартості товару за шостим методом з боку позивача є виконанням умов Картки відмови. Отже, за декларацією №112030000/2012/008056 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала - 3 269,31 грн. (13 351,86 - 9 982,55).

02.03.2012р. для проведення митного оформлення поставленого товару: виливниці позивачем до митного органу була подана вантажна митна декларація №112030000/2012/006487, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем». У графі 43 ВМД №112030000/2012/006487 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України. Відповідно до даної ВМД-1 платежі ввізного мита повинні становити - 9 982,55 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації.

16.03.2012р., в ході здійснення митного оформлення, митним органом було прийнято рішення №112030000/2012/000047/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та видано картку відмови № 112030000/2/00193, в якій позивачу була зазначена вимога: «Подати нову МД митному органу який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно ст. 273 Митного кодексу України».

16.03.2013р. позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/008057, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2012/008057 ввізного мита вже склали 13 351 86 грн.

В зв'язку із цим подання нової ВМД № 112030000/2012/008057 та сплата за нею митних платежів в збільшеному розмірі відповідно до Рішення №112030000/2012/000047/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом з боку позивача є виконанням умов Картки відмови.

Отже, за декларацією №112030000/2012/008057 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала - 3 369,31 грн. (13 351, 86 - 9 982,55).

02.03.2012р. для проведення митного оформлення поставленого товару: виливниці позивачем до митного органу була подана вантажна митна декларація №112030000/2012/006490, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД №112030000/2012/006490 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 Митного кодексу України.

Відповідно до даної ВМД-1 платежі ввізного мита повинні становити - 9 982,55 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації».

16.03.2012р., в ході здійснення митного оформлення, митним органом було прийнято рішення №112030000/2012/000049/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та видано картку відмови № 112030000/2/00195, в якій позивачу була зазначена вимога: «Подати нову МД митному органу який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно ст. 273 Митного кодексу України».

16.03.2013р. позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/008071, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем». Платежі за ВМД №112030000/2012/008071 ввізного мита вже склали 13 351, 86 грн.

В зв'язку із цим подання нової ВМД № 112030000/2012/008064 та сплата за нею митних платежів в збільшеному розмірі відповідно до Рішення №112030000/2012/000049/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом з боку позивача є виконанням умов Картки відмови.

Отже, за декларацією №112030000/2012/008071 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала - 3 369,31 грн. (13 351,86 -9 982,55).

Судом встановлено, що 04.11.2013р. постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0870/7858/12 позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови у митному оформленні було задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2012/000046/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00192 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006477;

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом №° 112030000/2012/000047/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00193 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006487;

- визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2012/000049/2 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00195 від 16.03.2012р. за ВМД № 112030000/2012/006490.

20.06.2014р. постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 0870/7858/12 апеляційна скарга Запорізької митниці залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі від 04.11.2013р. № 0870/7858/12 залишена без змін.

Судом встановлено, що керуючись вказаними нормами та враховуючи те, що вищезазначені рішення та картки відмови були скасовані у судовому порядку, у відповідності до вимог Порядку № 618, 24.11.2014р., листами № 171/1-521 та № 171/1-522, № 171/1-523 позивач звернувся до митного органу із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 10 107,93 грн., за вказаними ВМД. Крім того, у відповідності до Порядку №618, позивачем до поданої митному органу заяви були надані не тільки копії первісних ВМД та ДМВ-1, повторних ВМД та ДМВ-2, копії рішень та карток відмови, копії платіжних доручень про перерахування митних платежів, але й копії судових рішень, якими були скасовані рішення та картка відмови. Отже, у митного органу були всі можливості здійснити перевірку факту перерахування переплати ввізного мита та підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України коштів.

При цьому, 05.12.2014р., листом № 6025/24/08-70-52-02-04, митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів. Підставу для відмови, митний орган вважає те, що питання стосовно повернення надмірно сплачених митних платежів не було предметом спору по справі № 0870/7856/12.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся з позовом до суду.

Згідно пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Згідно статей 207 та 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Так, постанова ДААС від 20.06.2014р. по справі № 0870/7858/12, якою була залишена без змін постанова ЗОАС від 04.11.2013р. по справі 0870/7858/12, відповідно якої були визнані протиправними та скасовані рішення № 112030000/2012/000046/2 від 16.03.2012р., № 112030000/2012/000047/2 від 16.03.2012р., № 112030000/2012/000049/2 від 16.03.2012р., та картки відмови № 112030000/2/00192 від 16.03.2012р. та №112030000/2/00193 від 16.03.2012р., № 112030000/2/00195 від 16.03.2012р., яка набрала законної сили 01.04.2014р.

Так, щодо невиконання підприємством умови випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію зазначаємо що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію.

Положення ст. 264 Митного кодексу України, який діяв на момент митного оформлення товару передбачали 2 види так званих гарантійних зобов'язань: 1) гарантія уповноваженого банку, 2) сплата податків і зборів у розмірі, визначеному митним органом.

Відповідач, застосовуючи ст. 264 Митного кодексу України та формально відмовляючи у задоволенні заяв підприємству позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів, не враховує, що випуск товару в обіг під гарантію уповноваженого банку неможливий, так як механізм реалізації даної гарантії на законодавчому рівні не визначений.

Відповідно до пункту 4.2 наказу Держмитслужби від 17.03.2008р. №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» порядок застосування гарантій уповноважених банків при випуску товарів у вільний обіг відповідно до статті 264 Митного кодексу України встановлюється Кабінетом Міністрів України. На даний час такий порядок відсутній, у зв'язку із чим діє лише один вид гарантійних зобов'язань - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Дана гарантія фактично підприємством була реалізована, оскільки позивач сплатив митні платежі саме у розмірах, визначених відповідачем у рішеннях про визначення митної вартості. У зв'язку із скасуванням цих рішень судовими органами позивач має право на повернення надмірно сплачених митних платежів.

Отже, право та обраний спосіб оскарження декларантом рішення відповідача щодо визначення митної вартості безпосередньо до митного органу вищого рівня або суду, а потім стягнення переплати ввізного мита, яка є наслідком при зняття незаконного рішення та картки відмови, не залежить від того, чи звертався декларант до такого оскарження, використовуючи своє право, до митного органу з проханням випуску товару у вільний обіг.

Тим більш, що і ст. 55 нового Митного кодексу України передбачає, що прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити: п. 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

Крім іншого, суд звертає увагу, що відповідно до Порядку № 618 для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Отже, митний орган мав можливість самостійно перевірити суму заявленої до відшкодування надмірної сплати митних платежів, та встановити наявність чи відсутність підстав для їх повернення.

Також, суд звертаю увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Таким чином, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди завданої таким рішенням не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача задовольнити.

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ"Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми митних платежів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

Визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 10 107,93 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М. Кузьміна» судовий збір у розмірі 255,78 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко