Ухвала суду № 44948096, 08.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4721/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Бабія А.П.

ОСОБА_2

при секретарі Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 24 березня 2015 року, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача вказуючи, що 20 липня 2006 року уклав з ОСОБА_3 кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Згідно з Правилами користування платіжною карткою та Умовами та правилами надання банківських послуг, укладений між сторонами договір є кредитним договором. За умовами договору відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати позивачу платежі, передбачені умовами договору. Однак, ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, не сплачує платежі, не повертає кредитні кошти. Станом на 30 вересня 2014 року має заборгованість за кредитом у розмірі 30521.19 гривня, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 305.21 гривень.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях, зокрема зазначив що договір з позивачем не укладав, кредитні кошти в нього не отримував.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 24 березня 2015 року позов задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 20 липня 2006 року у розмірі 30 521,19 грн., судовий збір у розмірі 305,21 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору від 20 липня 2006 року, закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 5000 гривень (а.с. 50-51).

Пунктами 6.5; 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку, відповідач зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити винагороду.

Згідно копії Статуту публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (а.с.21).

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 прийняті на себе зобов'язання за договором не виконав, станом на 30 вересня 2014 року має заборгованість за кредитом у розмірі 30 521,19 гривня, у тому числі: заборгованість за кредитом - 9527,48 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 19064,13 гривні; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2592,69 гривні.

Відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, на відповідача накладено штраф: фіксована частина - 500 гривень; процентна складова - 1429.58 гривень (а.с. 70-78).

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогам ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України .

Згідно положенням ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, згідно якому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеності умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім цього, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень цих актів і врегулювати свої відносини на власний розсуд, і не можуть відступити від положень цих актів, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень цих актів відносин між сторонами.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної коди.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України боржник, який не повернув своєчасно суму кредиту, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 уклав з позивачем кредитний договір, за яким отримав у банку кредитні кошти та умови кредитного договору належним чином не виконує, не сплачує належні платежі, ухиляється від повернення банку кредитних коштів, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 30 521 гривня 19 копійок.

Що стосується стверджень зазначених в апеляційній скарзі стосовно пропуску позовної давності щодо позовних вимог, то відповідно до правової позиції встановленої в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. № 6-25цс15, а саме те, що виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем суду не надавалась заява про застосування строку позовної давності не було це зазначено і в запереченнях на позовну заяву (а.с. 39-40), навпаки відповідач ОСОБА_3 02.03.2015 року надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.(а.с. 58)

На підставі наведеного, враховуючи підстави з яких оскаржується рішення в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 24 березня 2015 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

ОСОБА_4