Постанова № 4494800, 10.01.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД     

Справа № 2-а-7545/08/0470

Категорія стат. обліку - 6.11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 січня 2009 р. м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р.А.

при секретарі судового засідання Черномаз О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» з проханням: стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», ЄДРПОУ код 05393056, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 167 767,00 грн.; стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», ЄДРПОУ код 05393056, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 134 313,66 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів .

Представник позивача, що з'явився у судове засідання підтримав поданий позов та надав пояснення що аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі оскільки невиконання нормативу працевлаштування інвалідів сталося не з вини відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне .

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:

робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Таким чином, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

21.02.2008 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно з яким кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 294 особи, а фактично серед штатних працівників облікового складу налічується 155 інвалідів .

Таким чином, норматив робочих місць створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем виконано не було, що відповідачем не оспорюється. Однак відповідач вважає, що невиконання нормативу сталося не з його вини, оскільки ним здійснено всі можливі заходи по працевлаштуванню інвалідів, а саме інформування Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про вакансії щомісячно на протязі 2007 року, також розміщення оголошень про наявність вільних робочих місць для інвалідів (робочих груп) .

Із змісту статті 18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що законодавцем передбачено три обов'язки підприємства яке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того , самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем було здійснено виконання всіх заходів по працевлаштуванню інвалідів передбачених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 відповідач надавав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, де було визначено вакантні місця для інвалідів, виходячи із загальної кількості працюючих на підприємстві.

Окрім того , Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до районного центру зайнятості щомісячно надавало звіти за формою 3-ПН (робочі місця для інвалідів) про наявні робочі місця для інвалідів та про необхідність направлення інвалідів на працевлаштування, при цьому жодного випадку невмотивованої чи необґрунтованої відмови в працевлаштуванні інвалідів на Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» не встановлено. Крім того, Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» публікувало об'яви в газеті «Трибуна металурга», «Робота плюс зарплата», «Трудові резерви», «Робота плюс освіта» про вакантні місця для інвалідів та запрошення для працевлаштування на Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» вжило всіх необхідних заходів для недопущення порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. В даному випадку відсутня вина відповідача у невиконанні нормативу, оскільки Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» вчинило всі необхідні дії щодо виконання визначеного законом нормативу робочих місць для інвалідів.

 На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві . Тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 3 167 767,00 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 134 313,66 грн. нараховані позивачем не правомірно, тому суд вважає, що позовні вимоги треба залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Постанова у повному обсязі складена 15.01.2009 р.

Суддя Р.А. Барановський