Ухвала суду № 44947588, 28.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/844/15

Головуючий у першій інстанції

Козирський Є.С.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувшись 13 травня 2014 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №ODG0GK01420059 від 14 квітня 2006 року, за яким надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 176139,00 доларів США ( з них 148500,00 доларів США на придбання нерухомості, 27638,00 доларів США на оплату страхових платежів) на строк до 14 квітня 2021 року зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, зі сплатою винагороди, комісії. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 14 квітня 2006 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок загальною площею 231,9 кв. м з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,220 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_1. Посилаючись на порушення зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив в рахунок заборгованості станом на 23 квітня 2014 року в загальній сумі 289623,72 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ 3333569,02 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру

земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах, організаціях не залежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити з будинку ОСОБА_3 та осіб, які зареєстровані та/або проживають; стягнути судові витрати (а.с.2-3).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (а.с.35-37).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2014 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.59).

При розгляді справи в загальному порядку позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримано, відповідачем ОСОБА_3 позов не визнано (а.с.83).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.85-86).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №ODG0GK01420059 від 14 квітня 2006 року, за яким надано на строк до 14 квітня 2021 року кредитні кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 176138,00 доларів США, з них 148500,00 доларів США на придбання нерухомості, 27638,00 доларів США на оплату страхових платежів), зі сплатою за користування коштами 1,0% в місяць на залишок суми заборгованості, зі платою винагороди, комісії. Погашення заборгованості підлягало щомісячними платежами в сумі 2110,05 доларів США (п.1.1). Відповідно до п.2.3.7 кредитного договору банк вправі стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.1.1. договору, в тому числі й шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3, зокрема, при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених умовами договору (а.с.14-15).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ODG0GK01420059 від 14 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 14 квітня 2006 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14 квітня 2006 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєка Л.А., зареєстрованого в реєстрі за №1836. Іпотека за договором поширюється на земельну ділянку площею 0,220 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1 та стане власністю іпотекодавця в майбутньому (п.п.1,2,7,8). Відповідно до умов договору іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки при порушенні іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (п.п.18, 18.8.2). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодавця (п.24). Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, зокрема, продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за

ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця (п.28) (а.с.17-19).

Станом на 23 квітня 2014 року заборгованість визначена рівною за кредитом 135586,92 доларів США (в тому числі прострочена по тілу кредиту 33462,67 доларів США); за відсотками 71868,02 доларів США (в тому числі прострочені відсотки 71593,73 доларів США); з комісії 14204,87 доларів США (в тому числі прострочена комісія 14204,87 доларів США); з пені 67963,91 доларів США, а всього заборгованість в загальній сумі 289623,72 доларів США (а.с.5-8).

17 березня 2014 року ОСОБА_3 направлено вимогу від 12 березня 2014 року про повернення в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги суми кредиту в повному обсязі, процентів, комісій та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту. У вимозі зазначено, що в разі не усунення порушень банк має намір продати предмет іпотеки, укласти відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб. Вимогу ОСОБА_3 отримано 22 березня 2014 року та 28 березня 2014 року (а.с.10, 11, 13).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-УП, що набрав чинності 7 червня 2014 року.

Апелянт ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі не зазначає, що Закон від 3 червня 2014 року №1304-УП не може бути підставою для відмови в позові, а посилається на те, що суд, застосовуючи вказаний закон до спірних правовідносин, не звернув увагу на подачу позову в травні 2014 року та не встановив: чи використовується іпотечне майно як постійне місце проживання позичальника (майнового поручителя); чи не є майно об'єктом незавершеного будівництва; чи не знаходиться у власності позичальника (майнового поручителя) інше нерухоме житлове майно; чи не перевищує загальна площа житлового будинку 250,00 кв. м тощо.

Керуючись положеннями статті 303 ЦПК України та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановлено наступне.

ОСОБА_3 в шлюбі не перебуває з 2000 року (а.с.142).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності ОСОБА_3, іншого нерухомого майна на праві власності ОСОБА_3 не має (а.с.187).

В житловому будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрована з 19 вересня 2007 року по 19 листопада 2008 року, з 22 жовтня 2014 року по даний час (а.с.77, 139-140, 141).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 231,9 кв. м житлову площу 113,9 кв. м (а.с.51).

Житловий будинок по АДРЕСА_2 належить батьку ОСОБА_3 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 грудня 2005 року Виконавчим комітетом Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. В будинку зареєстровані та проживають батьки відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.80-82, 135-136, 125).

ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_2 була зареєстрована до 17 вересня 2007 року, а потім з 19 листопада 2007 року по 22 жовтня 2014 року, проте фактично з 2006 року після оформлення договору купівлі-продажу постійно проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1.

У сенсі положень статті 60 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк», заперечуючи проти доводів відповідача, не звільняється від обов'язку довести протилежне, а саме наявність у

ОСОБА_3 іншого нерухомого майна, крім іпотечного, її не проживання постійно в іпотечному майні тощо.

Аналіз зібраних в справі доказів спростовує доводи апелянта про недоведеність умов, передбачених статтею 1 Закону від 3 червня 2014 року №1304-УП для заборони примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки та виступає забезпеченням зобов'язань громадянина України позичальника (майнового поручителя) за наданим в іноземній валюті споживчим кредитом.

Крім того, формулювання позовних вимог не відповідає положенням Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-ІУ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №898-ІУ).

Так, ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах, організаціях не залежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Законом №898-ІУ визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

на підставі рішення суду;

на підставі виконавчого напису нотаріуса;

згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч.1,3 ст.33 Закону №898-ІУ).

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч.1 ст.35 Закону №898-ІУ). Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх прав до суду в установленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону №898-ІУ).

За змістом статті 36 Закону №898-ІУ сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками. Договір або застереження можуть передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Визначене статтею 38 Закону №898-УІ право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачає задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпртекодержателем від свого імені. В

даній нормі Закону оговорено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна з поверненням іпотекодавцю різниці після розподілу коштів від продажу.

Таким чином, Законом №898-ІУ передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві шляхом укладення іпотекодержателем договору купівлі-продажу від свого імені з встановленням ціни продажу предмета іпотеки.

Що ж до вимог про продаж предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах, організаціях не залежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, то дане не є правовим наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки, крім того, актами цивільного законодавства, іпотечним договором, договором про надання споживчого кредиту такий спосіб захисту іпотекодержателем цивільних прав не передбачений (розділ УП Аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, проведеного Верховним Судом України у 2014 році).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков