Рішення № 44947585, 27.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4761/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину, -

встановила:

04.12.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів від 15.10.2013 року, укладений з ТОВ "Кредо-Центр" (на підставі ст.230 ЦК України) посилаючись на те, що відповідач ввів його в оману при укладанні цього договору, чим порушив вимоги п.п.3,17,19,22ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", Ліцензійні умови, затверджені Розпорядженням Нацкомфінпослуг №1676 від 09.10.2012 року.

Позивач просив стягнути з відповідача майнові збитки у розмірі 34000 грн., моральну шкоду у розмірі 7000 грн. вказуючи, що перед підписанням цього договору він заплатив ТОВ "Кредо-Центр" вартість послуг за адміністрування у розмірі 17000 грн., що для нього на теперішній час є збитками.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення в який просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, так як вони не доведені ним у встановленому законом порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Суд визнав недійсним договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів від 15.10.2013 року, укладений між позивачем і ТОВ "Кредо-Центр". Суд стягнув з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 34000 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Кредо-Центр" просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі вказуючи, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у суду першої інстанції не було.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене,

доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав;

Приписами п.1ч.1ст.309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсним договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів від 15.10.2013 року, укладений між позивачем і ТОВ "Кредо-Центр" суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір товариство ввело позивача в оману.

Стягуючи з ТОВ "Кредо-Центр" на користь ОСОБА_2 майнові збитки у розмірі 34000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що в результаті омани з боку товариства під укладання вказаного вище договору, позивачу були завдані збитки саме на таку суму.

Стягуючи з ТОВ "Кредо-Центр" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги ґрунтуються на законі і доведені наданими позивачем доказами.

Відмовляючи ОСОБА_2 в решті заявлений позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнових збитків у розмірі 34000 грн., так як судом не в повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для розгляду справи і порушені норми матеріального і процесуального права. В іншій частині рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони ґрунтуються на законі і відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Підтверджених тими доказами. Які були досліджені у судовому засіданні.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Закон України "Про захист прав споживачів" у п.2ч.1 і п.5ч.2 останніх абзаців ч.2 і ч.3 ст.19 визначає нечесну підприємницьку практику як будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку споживач не погодився б. Така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману споживача, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що діяльність з надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів ліцензується. Ліцензійні умови затверджені розпорядженням Нацкомфінпослуг №1676 від 09.10.2012 року.

ТОВ "Кредо-Центр" має ліцензію на надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів.

Договір про адміністрування має відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист прав споживачів" та іншим нормативно-правовим актам у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також обов'язково містити, в тому числі:

- найменування товару (марка, модель);

- кількість учасників групи;

- кількість періодичних платежів;

- максимальний строк отримання товару учасником, та інші дані.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013 року між ТОВ "Кредо-Центр" і ОСОБА_2 був укладений Договір №131267 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів, спрямований на придбання товару - будівельних матеріалів.

31.10.2013 року ОСОБА_2 сплатив реєстраційний платіж у розмірі 17000 грн.. Реєстраційний платіж згідно Загальних умов програми "Кредо-Центр" складається з розрахованого відсотка, зазначеного в Додатку №1 до договору, та покриває витрати Компанії з організації програми.

Відповідно до Загальних умов програми "Кредо-Центр", після сплати реєстраційного платежу ОСОБА_2 зареєструвався компанією.

Аналізуючи укладений сторонами договір на його відповідність вимогам вказаних вище норм матеріального права суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що укладений з ОСОБА_2 договір не містить відомостей про найменування товару (марка, модель), не містить посилання на кількість учасників групи, в договорі не визначена кількість періодичних платежів, які повинен сплатити позивач, не зазначений максимальний строк отримання ним товару. Отже, укладаючи зазначений договір відповідач в порушення вказаних вище норм матеріального права ввів в оману позивача стосовно характеру правочину, пропонував продукцію у нечіткий і незрозумілий для ОСОБА_2 спосіб інформації, доказом чого є сам текст договору та додатки до нього.

Більше того, у п.9.5 Додатку №2 до договору сторони визначили, що умови договору, права та обов'язки сторін, порядок та терміни надання компанією послуг відповідають вимогам чинного законодавства України, відповідно до ліцензійних умов, а також Закону України "Про захист прав споживачів", не створюють дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду клієнта як споживача та є такими, що задовольняють інтереси клієнта.

Тобто, при прямих порушеннях як Ліцензійних умов так і Закону України "Про захист прав споживачів", наведених вище, ТОВ "Кредо-Центр" шляхом договірної умови декларує про відповідність його діяльності зазначеним законодавчим актам та ще й відносить визначення такої відповідальності на розсуд сторін, а фактично на власний розсуд, так як текст договору виготовлений саме відповідачем. Така договірна умова лише підкреслює обманний характер та нечесність підприємницької діяльності ТОВ "Кредо-Центр".

Суд першої інстанції в цій частині правомірно прийшов до висновку про наявність в діях відповідача омани щодо обставин, які мають істотне значення для укладання цього договору.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у подвійному розмірі - в сумі 34000 грн., оскільки ОСОБА_2 не доведено, відповідно до вимог ч.2ст.22 ЦК України, що сплачені ним на користь ТОВ "Кредо-Центр" 17000 грн. в якості реєстраційного платежу є збитками.

Відповідно до ч.2ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, до правовідносин, які існують між сторонами, необхідно застосувати ч.1ст.216 ЦК України, якою встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому ТОВ "Кредо-Центр" зобов'язане повернути ОСОБА_2 отриманий товариством реєстраційний платіж у розмірі 17000 грн..

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а саме - у розмірі 17000 грн..

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн., яка передбачена ч.3ст.230 ЦК України і була спричинена ОСОБА_2 у зв'язку із застосуванням омани під час укладення договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів.

Приймаючи до уваги, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було вирішене питання про судовий збір у зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів вважає можливим стягнути ці витрати в дохід Держави з ТОВ "Кредо-Центр", відповідно до ч.3ст.88 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Кредо-Центр" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції (в іншій, не скасованій частині рішення) не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції фактично дав оцінку дотримання апелянтом ліцензійних умов свідчать протилежне, а саме те, що при укладанні договору з товариство порушило ці ліцензійні умови, та ввело ОСОБА_2 в оману, не надавши йому повної та достовірної інформації.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.1п.4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" на користь ОСОБА_2 завданих збитків у розмірі 34000 грн. - скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" на користь ОСОБА_2 17000 гривен.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Центр" на користь Держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.П.Фальчук

О.М. Таварткіладзе

С.О. Погорєлова