Постанова № 4494059, 05.08.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2009 року справа № 28/228/07-АП

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - доповідача - Туркіної Л.П.,

суддів - Божко Л. А., Проценко О. А.,

при секретарі - Ганноченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2007 року

у справі № 28/228/07-АП (категорія статобліку - 6.11)

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» м. Мелітополь, Запорізької області

про стягнення. штрафних санкцій у розмірі 22 065 грн. 40 коп. за незайняті інвалідами робочі місця у 2006 році та 476 грн. 64 коп. пені,  -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» м. Мелітополь, Запорізької області (далі ВАТ «Мелітопольгаз») про стягнення 22065,40 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2006р. та 476,64 грн. пені.

Постановою господарського суду Запорізької області від 28.09.2007 р. відмовлено у задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.. 218 ГК України та тим, що відповідач довів факт вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).

 Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Об'єктом даного правопорушення є зобов'язальні правовідносини відповідача, і полягають вони у необхідності виконання нормативу, або сплати адміністративно - господарських санкцій - самостійно, у термін, передбачений постановою КМУ № 70 від 31.01.07, тобто до 15 квітня, наступного за звітнім періодом року.

За таких обставин, враховуючи, що самостійно відповідну суму не сплачено, вина відповідача полягає у несплаті суми адміністративно - господарських санкцій, що передбачено Законом та регламентовано постановою КМУ № 70 від 31.01.07.

Апелянт також зазначає, що відповідач не надав доказів вжиття усіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів. Як свідчать матеріали справи, звіти за формою 3-ПН подавались відповідачем нерегулярно, лише 4 рази: червень, серпень, листопад, грудень 2006 р.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що підприємством вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів. Згідно наказу голови правління ВАТ «Мелітопольгаз» № 137 від 03.05.2006 р. внесені доповнення до штатного розкладу ВАТ і створено (пристосовано) робочі місця для низько кваліфікованих робітників, а саме слюсарів з ремонту та експлуатації газового обладнання. Наказом № 218 від 11.08.2006 р. штатний розклад доповнено робочими місцями сторожів для працевлаштування інвалідів. Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів ВАТ «Мелітопольгаз» неодноразово повідомляло управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, Мелітопольське відділення фонду соціального захисту інвалідів та міський центр зайнятості. Однак, жодним з вище перелічених органів не було направлено до ВАТ «Мелітопольгаз» інвалідів з метою працевлаштування.

17.07.2006 р. управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради листом № 2409/01 - 6 повідомило, що інваліди до управління з питань працевлаштування не зверталися.

Крім того, 20.08.2003 р. ухвалою господарського суду Запорізької області порушена справа № 25/55 про банкрутство ВАТ «Мелітопольгаз», якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів протягом дії якого згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не здійснюються нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових та економічних санкцій.

Представники сторін до суду не прибули.

Про час та місце розгляду спору сторони повідомлені належним чином.

Справа розглядається згідно норм ч. 4 ст. 196 КАС України.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

ВАТ «Мелітопольгаз» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

ВАТ «Мелітопольгаз» було подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

 Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році склала 367 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 15 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2006 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 13 осіб

Штрафні санкції, нараховані підприємству згідно ст. 20 Закону № 875-ХІІ, склали 22 065, 40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 названого Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, штрафні санкції відповідачем не сплачено.

Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, відповідач, з чим погодився суд першої інстанції, послався на принцип наявності вини як підставу притягнення особи до адміністративно-господарської відповідальності, та норми ст. 218 ГК України.

Однак, посилання апелянта на відсутність вини підприємства у здійсненому правопорушенні, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.

Загальні принципи застосування відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ст. 18 Закону №875-ХІІ (у редакції від 23.02.2006 р.) встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію , необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, працевлаштування інвалідів пов'язано не тільки із обов'язками органів держави, а також зумовлено виконанням норм ст. 18 Закону №875-ХІІ суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, дії, пов'язані із створенням робочих місць для інвалідів (наказ від 11.08.2006 р. № 218, лист № 1798 від 10.08.2006 р., звіти ф. 3-ПН) підприємство почало вчиняти лише з червня 2006 р. Тобто, передбачених Законом заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом січня - травня 2006 р. підприємство не здійснювало.

Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки до червня 2006 р. не мали інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян. Матеріали справи також свідчать, що після подання відповідачем звітів ф. 3-ПН, органи працевлаштування направили на підприємство 9 осіб. Як свідчить довідка центру зайнятості № 1683/09 від 20.07.2007 р. ВАТ «Мелітопольгаз» заявлено 4 вакансії, направлено на працевлаштування 15 осіб, 4 особи працевлаштовані, 4 особам відмовлено в працевлаштуванні, результат направлення - не відповідає вимогам на вакансію сторож. На вакансію прибиральник була направлена 1 особа, результат направлення - вакансія зайнята, 6 осіб відмовились від працевлаштування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Посилання відповідача на норми п.4 ст.12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не приймається колегією суддів до уваги, оскільки норми зазначеної статті стосуються штрафних санкцій та пені, що нараховуються за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, які у даному випадку до відповідача не застосовувались.

Отже позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо її стягнення є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на норми п. 3.7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223 «Про затвердження порядку нарахування пені та її сплати» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки норми зазначеного пункту суперечать ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ та нормам п.п. 3.6, 3.9 названого порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та позову, а також про скасування судового рішення господарського суду, яке, на думку колегії суддів, прийнято внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя слід задовольнити частково. Постанову господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2007 року - скасувати. Позов задовольнити частково. Стягнути з ВАТ «Мелітопольгаз» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22 065 грн. 40 коп. адміністративно-господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2007 року - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Мелітопольгаз» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вулАДРЕСА_1 а, код ЄДРПОУ 05535349) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 34676932) 22 065 грн. 40 коп. (двадцять дві тисячі шістдесят п'ять гривень сорок копійок) адміністративно-господарських санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 13.08.2009 р.

Головуючий суддя Л.П.Туркіна

суддя Л. А. Божко

 суддя О.А. Проценко