Ухвала суду № 44924703, 08.06.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1723/15-ц

УХВАЛА

"08" червня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Данилевич Т.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області заяву Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» про забезпечення його позову до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДІАМАНТБАНК» звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 324 475,31 доларів США (еквівалентно 6 818 368 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2013 року між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ «ВОЗКО» укладений договір кредитної лінії № 463, відповідно до якого банк відкрив ПАТ «ВОЗКО» відновлювальну кредитну лінію строком до 17.08.2015 року та надав кредит в межах встановленого ліміту у розмірі 1 500 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % від суми залишку заборгованості.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є право позивача вимагати сплату неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та дострокового повернення всієї суми кредиту.

Також в порядку забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 30.07.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за № 463/3, відповідно до якого останній поручився за вчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Проте позичальник та поручитель ухилилися від виконання своїх зобовязань, в звязку з чим виникла заборгованість по кредитному договору, яка в загальному розмірі становить 324 475,31 доларів США (еквівалентно 6 818 368 грн.).

На час судового засідання по даній справі від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту в межах суми заборгованості на грошові кошти, що належать ПАТ «ВОЗКО» та розміщені в ПАТ «ДІАМАНТБАНК»; накладення арешту та заборони відчуження на товари у переробці, відповідно до договору застави товарів за № 463/4 від 30.07.2013 року, які належать ПАТ «ВОЗКО» в межах суми заборгованості за кредитом; накладення арешту та заборону відчуження на все нерухоме на рухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 в межах суми заборгованості за кредитом.

Представник ПАТ «ВОЗКО» в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на її безпідставність.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши документи, надані сторонами, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 Постанови Пленуму ВСУ за № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" ).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 30.07.2013 року між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ «ВОЗКО» (із змінами, внесеними додатковими угодами) був укладений договір застави товарів у переробці на загальну суму 6 257 709 грн. 00 коп. Проте, під час перевірки, проведеної за участю представників сторін було виявлено, що фактична кількість товарів значно менше, ніж зазначено в додатку до договору застави.

Господарську діяльність ПАТ «ВОЗКО», як зазначив його представник в судовому засіданні, не здійснює.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що є підстави для накладення арешту на товари у переробці в межах суми заборгованості за кредитом.

Разом з тим, суд не вбачає підстав на накладення арешту на кошти, що належать ПАТ «ВОЗКО» та знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «ДІАМАНТБАНК», виходячи з наступного.

Згідно наявних у справі доказів слідує, що ПАТ «ВОЗКО» перебуває в стадії ліквідації за рішенням засновників, створена ліквідаційна комісія, в звязку з чим, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», було прийнято рішення про закриття всіх рахунків відповідача, окрім одного, визначеного ліквідаційною комісією, а саме: рахунку, відкритого у ПАТ «РайффайзенБанкАваль». Залишки коштів на закритих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. При цьому, ухвалою суду від 12.05.2015 року за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову по вказаній справі, було вирішено накласти арешт на кошти в межах суми заборгованості за кредитом, які знаходяться на вищевказаному основному рахунку відповідача.

Також слід відмовити в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3, оскільки позивач не надав достатніх відомостей щодо наявності у боржника певного майна, на яке просить накласти арешт та відповідних доказів наявності такого майна з врахуванням принципу співмірності заходів забезпечення позову розміру боргу.

Разом з тим позивач не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок іпотечного майна.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.151, 153, 209, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» (04070, м. Київ. Контрактова площа, буд. 10-А, ідентифікаційний номер 23362711 ) про забезпечення його позову до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Накласти арешт в межах суми заборгованості за кредитом, що становить 324 475,31 доларів США (еквівалентно 6 818 368 грн.) на товари у переробці, що належать Публічному акціонерному товариству «ВОЗКО» (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул .Жовтневої революції,287, ідентифікаційний номер 00310781) відповідно до договору застави товарів у переробці № 463/4 від 13.07.13 року, а саме:

виросток, опойок в кількості 212 шт.; напівшкірник в кількості 969 шт.; ялівка в кількості 1866 шт.; бичина в кількості 2789 шт.; спілок в кількості 160 151 шт.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п?яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Л.В. Лузан