Ухвала суду № 44921127, 21.05.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3566/15-ц

Провадження №2/405/789/15

У Х В А Л А

21 травня 2015 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, в якому просить зобов'язати відповідача видати їй (ОСОБА_1В.) будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражу, на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 3510100000:46:358:0011, яка розташована в м. Кіровограді між вулицями Глибка Курганна Аксьонкіної та Ушакова і належить їй (ОСОБА_1В.) на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2014 року.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є зобов'язання управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради до вчинення дій, а саме видати будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,1000 га, яка розташована між вулицями Глибка Курганна Аксьонкіної та Ушакова в м. Кіровограді.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3 у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України). Конституція України (стаття 140) визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року.

Системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст.10, ст.ст. 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010).

Отже, як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують питання і щодо видачі будівельних паспортів.

За змістом ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 3 КАС України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами завдань.

Враховуючи, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем по справі фактично виникли публічно-правові відносини, внаслідок чого відповідач виступає в цих правовідносинах із позивачем, як суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, наявність ознак публічно-правового спору, приходжу до висновку, що наявний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що, в свою чергу, відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про зобовязання вчинити дії.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп., сплачений відповідно до квитанції №0.0.385251507.1 від 15 травня 2015 року, Банк Отримувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, Отримувач УК у м.Кіровограді, код Отримувача 38037409, р/р Отримувача 31214206700004, МФО 823016, призначення: судовий збір ОСОБА_1, Ленінський районний суд м.Кіровограда, код ЄДРПОУ 02896905.

Розяснити ОСОБА_1 її право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства з дотриманням позивачем при пред'явленні адміністративного позову правил предметної та територіальної підсудності адміністративної справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда шляхом подачі протягом пяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова