Рішення № 44886922, 08.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/4241/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В. О.

Категорія 48 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Микитюк О.Ю. Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей у м. Житомирі, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2015 року, -

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом та після його уточнення остаточно просив усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з спільною дитиною та участі у її вихованні, визначити такі способи спілкування з малолітнім сином:

1) систематичні побачення за місцем знаходження батька в м. Житомирі протягом щонайменше чотирьох діб поспіль протягом місяця, починаючи з 8.30 першого дня до 20.30 останнього дня, без участі матері;

2) мати дитини та її родичі, за будь-яких обставин (включаючи хворобу дитини або її відмову) повинні надати батькові можливість бачити дитину на час, зазначений в п. 1.;

3) у випадку хвороби дитини, що потребує перебування в лікарні, мати зобов'язана повідомити батька про можливість безперешкодно бачити сина у звичайні години відвідування, встановлені в такій лікарні;

4) не менше одного тижня під час зимових канікул та двох тижнів під час літніх канікул щороку дозволити подорож в межах України для оздоровлення, без участі матері - ОСОБА_2;

5) дозволити батьку безперешкодно, в межах, встановлених п. 1, відводити та забирати дитину з дошкільного навчального закладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, який проживає з матір'ю в м. Житомирі, однак згоди у способах спілкування батька з сином не дійшли, хоча в нього є бажання та можливість спілкуватися із дитиною.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2015 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_4, шляхом встановлення:

- побачень протягом 4 днів щомісяця у період перебування ОСОБА_1 в Україні. У робочі дні: з 16.00 години до 20.00 години за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці; у святкові та вихідні дні: з 12.00 години до 20.00 години за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці;

- побачень, які полягають у відведенні та забиранні дитини з дошкільного навчального закладу;

- побачень в період літніх канікул терміном 14 календарних днів за згодою сторін та за бажанням дитини, щодня з 10.00 години до 20.00 години за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці, та зимових канікул терміном сім календарних днів за згодою сторін та за бажанням дитини, щодня з 10.00 години до 17.00 години за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці; при чому, у разі домовленості між батьками та за згодою дитини протягом літніх та зимових канікул їздити на відпочинок в межах України.

Всі побачення батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 проводити у присутності матері дитини - ОСОБА_2

За згодою матері дитини ОСОБА_2 побачення із батьком можуть відбуватися за участі інших дорослих членів сім'ї дитини.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 у визначений рішенням суду час та спосіб.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач та представник позивача подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, суд не дав належної оцінки висновку органу опіки та піклування з питання зустрічей батька з дитиною, забезпечення дитині безпеки. Судом не враховано того, у провадженні італійських судових установ перебуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства та спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Вона просить рішення змінити і визначити дні зустрічей позивача із малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у її присутності, в п'ятницю, суботу та неділю підряд один раз на місяць з 16.00 години до 19.00 години кожного із визначених днів, відмовивши у задоволенні інших позовних вимог.

ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_1, просить в апеляційній скарзі вказане рішення змінити, визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні дитини:

систематичні побачення за місцем знаходження батька в м. Житомирі щонайменше чотирьох діб поспіль протягом місяця, починаючи з 08.30 години першого дня до 20.30 год. останнього дня, без участі матері;

не менше одного тижня під час зимових канікул та двох тижнів під час літніх канікул щороку, дозволити подорож батька з дитиною в межах України для оздоровлення, без участі матері.

Посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Судом не надано оцінку рішенню звичайного суду м. Івреа Республіка Італія від 31.05.2014 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 виїхала з Італії та вивезла сина ОСОБА_4 без відома батька, ухиляється від зустрічей з батьком дитини та з дипломатичними представниками Італії, перешкоджаючи таким чином батьку та органам влади отримувати новини про дитину. Суд не надав належної оцінки положенням ст. 159 СК України, щодо присутності іншої особи в період побачення дитини з батьком.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, мотивував його тим, що в ході судового розгляду встановлено наявність загострених конфліктних відносин між колишнім подружжям, в тому числі і на грунті неможливості досягнути домовленостей щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з сином ОСОБА_4. Враховуючи, що позивач має право приймати участь у вихованні свого сина і це не суперечить інтересам дитини, суд визначив певні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина. Висновок суду відповідає положенням ст. ст. 157, 159 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, проте, з врахуванням віку дитини, поведінки обох батьків, встановлених доказів та інших обставин, що мають істотне значення, є необхідність встановлення іншого способу участі позивача у вихованні дитини.

Зокрема, як убачається із матеріалів справи, малолітній ОСОБА_4 проживає з матірю ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 і відвідує у будні дні дитячий навчально-виховний дошкільний заклад м. Житомира № 37.

Позивач є громадянином Італії, постійно проживає в даній країні, на території України у власності чи в користуванні житла немає. Перебуваючи на території України ОСОБА_1 має вільний для спілкування з дитиною час в будь-який день.

Враховуючи вік дитини, перебування у будні дні у дошкільному навчальному закладі, необхідність денного сну, надання побачень ОСОБА_1 з сином протягом 4-х днів щомісяця у період перебування позивача в Україні у робочі дні з 16.00 годин до 20.00 годин та у вихідні дні з 12.00 години до 20.00 години за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці, порушує нормальний режим життєдіяльності дитини, відпочинку. Крім того, є неприйнятним визначення у судовому рішенні поняття «побачення за місцем перебування дитини або за згодою сторін та за бажанням дитини в іншому місці», оскільки таке визначення може призвести до зловживань відповідача при наданні побачень дитини з батьком.

Також, недоцільно встановлення побачень в період літніх та зимових канікул, тому що дитина є малолітньою і не навчається в середній загально-освітній школі.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить змінити рішення суду, зазначивши необхідність встановлення побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 без участі матері ОСОБА_2, оскільки між колишнім подружжям існують неприязні стосунки, що може зашкодити інтересам дитини під час спільного спілкування.

Колегія суддів такі доводи апеляційної скарги вважає безпідставними виходячи із наступного.

Судовими рішеннями встановлено крайню конфліктність між сторонами, створення для дитини нетерпимої обстановки на території Італії, факт того, що дитина прижилась у своєму новому середовищі і повністю адаптувалась на території України (ухвала апеляційного суду Житомирської області від 28.01.2015 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 року, т. 2 а.с. 197-200, т.3 а.с. 50-56).

В суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив свій намір повернути сина до Італійської Республіки. Відтак, присутність матері ОСОБА_2 під час побачень батька з сином є обов'язковою з метою запобігання можливості неправомірного вивезення дитини за межі України.

Колегія суддів вважає доцільним визначити такий спосіб участі батька у вихованні сина, який забезпечує найвищі інтереси дитини і узгоджується із приписами ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, якими передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, шляхом встановлення:

- побачень протягом 3-х днів (пятниця, субота, неділя поспіль) один раз на місяць з 16.00 години до 20.00 години у кожен із визначених днів за місцем перебування дитини.

Всі побачення батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4, проводити у присутності матері дитини - ОСОБА_2

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: