Постанова № 4488565, 17.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/424

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.08.2009 р.           11 год. 46 хв.           № 2а-4543/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур"

до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києві

проскасування рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 15246,70грн.

Представники: від позивачаКруглов С.С. від відповідача Горбунко І.М. 17.08.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»(позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (відповідач), третя особа Відділ Державного казначейства у Дарницькому районі м. Києва про визнання незаконним акту №1836/2200/339370044 від 21.04.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»за період з 22.08.2008 р. по 21.04.2009 р.»та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. № 0000142200/0/12944 на загальну суму 15246,70 грн. про нарахування пені в сфері зовнішньо - економічної діяльності.

В ході судового розгляду представником позивача була подана заява про відмову від залучення в якості третьої особи Відділу Державного казначейства у Дарницькому районі м.Києва від 17.08.2009 р. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009 р. вказана заява була задоволена.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач –ТОВ «Гидротехнобур»вказує на те, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення Товариством ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 185/94-ВР) в частині порушення строків надходження товару на митну територію України, що знайшло своє відображення в акті перевірки. Позивач зазначає, що акт перевірки є необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального права, а відтак є незаконним. Оскільки, висновки акту перевірки №1836/2200/339370044 від 21.04.2009 року суперечать дійсним обставинам справи в частині порушення строків перетину митного кордону України. Представник Товариства зазначає, що жодного порушення норм чинного валютного законодавства України ТОВ «Гидротехнобур»не допущено, так як товар надійшов на митну території України 13.02.2009 р., про що свідчить відмітка Ягодинської митниці «Під митним контролем».

Відповідач –ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, проти позову заперечує з огляду на те, що товар перетнув кордон України 26.02.2009 р. в момент його розмитнення, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 26.02.2009 р. № 306443 та № 306444, тобто термін прострочення складає 8 днів. Оскільки, кошти за товар були сплачені ТОВ «Гидротехнобур»своєму контрагенту за імпортною операцією 19.08.2008 р. та 22.08.2008 р. (188 днів). Тому, позивач порушив вимоги ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за що була нарахована штрафна (фінансова) санкція на підставі ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме 0,3 відсотки за кожен день прострочення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірки з питання дотримання вимог валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»за період з 22.08.2008 р. по 21.04.2009 р., за результатами якої складений акт від 21.04.2009 р. № 1836/2200/33937044 та встановлено, що товар перетнув митний кордон України з порушенням 180-денного строку, що є порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За вказане порушення на підставі вказаного акту, відповідач прийняв рішення №0000142200/0/12944 від 21.04.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 426,70 грн., у відповідності до ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(0,3% за кожен день прострочення).

          Відповідач в акті перевірки вказує, що позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №14/2008 р. від 19.08.2008 р. з фірмою P.L.W «WAMET»SP.z.o. (Польща) на поставку малогабаритної гусеничної бурової установки типу MVG-6U (товар) на загальну суму –65 500,00 євро на умовах FСА РL. На виконання умов договору позивач зробив попередню оплату у розмірі 65 500,00 євро - 22.08.2008р.

На думку відповідача, товар перетнув митний кордон України 26.02.2009 р., тобто в момент розмитнення товару, про що свідчить оформлення вантажно-митної декларації №306443 від 26.02.2009 р., та ВМД № 306444 від 26.02.2009 р. Таким чином, відповідач прийшов висновку, що позивачем порушено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження Товару за імпортною операцією, що було відображено у акті № 1836/2200/33937044.

Суд частково не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гидротехнобур»та фірмою P.L.W «WAMET»SP.z.o. (Польща) був укладений зовнішньоекономічний контракт №14/2008 р. від 19.08.2008 р. з на поставку малогабаритної гусеничної бурової установки типу MVG-6U (товар) на загальну суму 65 500,00 євро на умовах FСА РL.

Позивач здійснив оплату Товару своєму контрагентові, по зовнішньо-економічному контракту № 14/2008 р. від 19.08.2008 р., 22.08.2008 р., що підтверджується платіжним доручення № 151482 від 22.08.2008 р., а також наявна відмітка уповноваженого банку на контракті (копія в матеріалах справи). Саме з цього моменту починається перебіг терміну завершення імпортної операції, яка здійснюється на умовах відстрочення поставки відповідно до ст. 2 Закону України № 185/94-ВР, згідно з якою імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Тобто, лише порушення передбачених Законом термінів тягне за собою стягнення відповідачем пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від неодержаної виручки (митної вартості недопоставлених товарів).

Як встановлено судом, товар, згідно контракту № 14/2008 від 19 серпня 2008р., перетнув Ягодинську митницю України 13.02.2009 р., підтвердженням чого є відмітка Ягодинської митниці «Під митним контролем»на специфікації, яка є невід’ємною частиною контракту, а також на інвойсі (міжнародного зразка рахунок-фактура). Також, момент перетину товару та взяття його під митний контроль підтверджується штампом Ягодинської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній № 0035794. Окрім того, на товарно-транспортній накладній є штампи Радіологічного контролю та Екологічного контролю Державної екологічної інспекції у Волинській області (13.02.2009 р.), що підтверджують дозвіл на ввіз товару. Малогабаритна гусенична бурова установка типу MVG-6U 16.02.2009 р. після перетину Ягодинської митниці, була направлена до Київської регіональної митниці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем»на товаросупровідних документах перерахованих вище з відповідною датою 13.02.2009 р.

Дата оформлення вантажно-митної декларації №100000011/9/306444 та №100000011/9/306443 є 25.02.2009 р., про що свідчить відповідний штамп Київської регіональної митниці, але дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997 р. № 574).

Прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, поставлення на ВМД штампа «Під митним контролем»та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій (п. 2 Положення). Тобто, дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Відповідач підміняє поняття «момент перетину продукції»та «момент розмитнення продукції». Оскільки, відповідач вважає датою перетину кордону 25.02.2009р., тобто момент оформлення ВМД (він же розмитнення Товару).

З моменту сплати позивачем всієї суми по контракту (65500,00 євро) на рахунок польської фірми P.L.W «WAMET»SP.z.o. (Польща), а це 22.08.2008 р., і по момент перетину товаром митного кордону (Ягодинська митниця України), а це 13.02.2009 р. пройшло 176 календарних дні. Тобто, поставка Товару на митну територію України була здійснена в межах 180 календарних днів, передбачених ст. 2 Закону України № 185/94. Таким чином, якщо поставка товару на митну територію України (що підтверджується штампом Ягодинської митнииі «Під митним контролем»на товаросупровідних документах) була здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента, підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків немає.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митним кодексом встановлені певні послідовності і обов'язкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів. Ввезений на митну територію України товар, що не пройшов усіх передбачених Митним кодексом процедур митного оформлення не може бути переданий його набувачу і при таких умовах немає підстав вважати закінченою імпортну операцію резидента з поставки товарів.

Згідно статті 78 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу та митного режиму. Поняття митного режиму "імпорт" (код 40 згідно класифікатора процедур переміщення товарів через митний кордон України) визначено в статті 188 Митного кодексу, відповідно до якої, товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

При переміщенні товарів через митний кордон України митне оформлення товару в режимі "імпорт" супроводжується складанням і поданням декларантом вантажної митної декларації типу ІМ-40, форма і реквізити якої передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 "Про затвердження положення про вантажну митну декларацію".

Пунктом 8 «Положення про вантажну митну декларацію»встановлено, що оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Пунктом 3.3 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», визначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40).

Законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями) відповідно суми 65500,00 євро - 18.02.2009 р.

Товар по ВМД № 306443 та № 306444 на суму 65 500,00 євро надійшов 13.02.2009 р., тобто без порушення законодавчо встановленого терміну розрахунків.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену статтею 4 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закон).

Згідно зі статтею 2 Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Термін «відстрочення поставки»з точки зору валютного контролю, фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 180-денний термін з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначається існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (далі - Кодекс).

Так, пунктом 1 статті 15 Кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення України»визначає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 статті 15 МК України визначено, що «переміщення через митний кордон України»визнається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Статтями 21, 24 Кодексу встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України під митним контролем і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує та доповнює поняття пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15 Кодексу), а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України (п. 5 ст. 15 Кодексу).

Згідно зі статтею 37 Кодексу переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з «Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж: переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 р. № 11/18-5435).

Згідно з пп. 3.2 п. З Порядку заповнення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.1998 р. № 723, штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж: або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на СМК (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також:; на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

До митниці повного оформлення, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, подаються товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.

Наявність відтисків штампа "Під митним контролем" (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття "перетин товаром митного кордону України " та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з абзацами десятим - чотирнадцятим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. N 307, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за N 443/2247, а саме:

для авіаперевезень: початок або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, в якому відбувається розвантаження чи перевантаження товарів, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього аеропорту;

для морських і річкових перевезень: початок або здійснення митного оформлення в першому порту розвантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього порту;

для товару, що доставляється поштою: здійснення митного оформлення в пункті міжнародного поштового обміну;

для перевезень іншими видами транспорту (в тому числі залізничним та автомобільним): початок або здійснення митного оформлення у пункті пропуску на митному кордоні України на шляху переміщення товару.

Водночас згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом.

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорюване рішення про сплату пені за порушення строку розрахунку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за три дні в частині 15246,70 грн.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним акту №1836/2200/339370044 від 21.04.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»за період з 22.08.2008 р. по 21.04.2009 р.», суд зазначає наступне.

          Відповідно до п. 1 чинного роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

          Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

          Оскільки, акт перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва не має обов’язкового характеру, обов’язок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу), то за таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним акта перевірки та довідки перевірки та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення в частині 15246,70 грн.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 21.04.2009 р. №0000142200/0/12944.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.