Постанова № 4488564, 18.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/4292

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.08.2009 р.           15:30           № 2а-4292/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсним рішення №1/12474 від 17.12.08р.

Представники сторін:

від позивача, Мінчук Д. Л., за довіреністю

від відповідача, Волинець Д. В., за довіреністю

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання протиправними дій відповідача про щодо безпідставного пред’явлення першої податкової вимоги від 17.12.2008 № 1/12474 та визнати недійсним рішення відповідача № 000 6272313/0 від 29.07.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено перевірку з порушенням вимог Законів України «Про державну податкову службу», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію»..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 02.06.09 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 05.08.09.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, крім того перевіркою встановлено, що позивач не знаходиться за місцем за юридичною адресою, не надав документів для проведення перевірки, у зв’язку з чим порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині отримання бюджетного відшкодування.

17.08.09 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного пред’явлення позивачу першої податкової вимоги форми «Ю1»від 17.12.2008 № 1/12474, визнати недійсним (скасувати) повідомлення-рішення відповідача форми Р від 27.11.2008 № 0009442303/0 про нарахування податкового зобов’язання на суму 1364,55 грн., з яких 909,70 грн. - за основним платежем та 454,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив –

27.11.08 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, жовтень 2007 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.07 по 31.07.07.

За наслідками перевірки зроблені наступні висновки:

1. Податкова декларація з ПДВ за серпень 2007 року від 11.06.08 № 562534, за жовтень 2007 року від 11.06.08 № 562540 подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва несвоєчасно в порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вимог Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 «Про порядок заповнення декларації по податку на додану вартість».

2. Позивач не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою (акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб’єкта підприємницької діяльності від 15.10.2008 та 20.10.2008) та документи до перевірки не надав, чим порушив вимоги п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому права на отримання бюджетного відшкодування не має.

Проведенню перевірки слугувало те, що позивачем було подано декларації з від’ємним значенням з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 та квітень 2008 років. Підставою для проведення перевірки був наказ начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.10.2008 № 641 та направлення № 918/23-3 від 21.10.2008, в якому не вказано період, в який мала проводитись перевірка.

31.10.2008 відповідачем був складений Акт № 954/23-03/21641157 від 31.10.2008 про невручення позивачу податкового рішення-повідомлення № 0008562303/0 від 31.10.2008 в зв’язку з незнаходженням позивача за юридичною адресою (факт незнаходження відповідачем встановлений в актах від 15.10.2008 та 20.10.2008).

27.11.2008 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009442303/0 на суму 1364,55 грн.

17.12.2008 відповідачем було винесено першу податкову вимогу № 1/12474 на суму 1364,55 грн.

Як пояснив представник відповідача по справі, номер податкового повідомлення-рішення 0008562303/0 ним був зазначений помилково.

Проаналізувавши зазначене вище, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з ч.3 п.1.2 затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Як встановлено судом, відповідач, здійснював позапланову виїзну перевірку в приміщенні ДПІ у Печерському районі м. Києва (п.2.1 Акта перевірки).

Відповідно до ст.11-1 визначені підстави та порядок проведення позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Так, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та з відомостей, викладених відповідачем у акті перевірки, позивачем подавалися декларації з податку на додану вартість за різні періоди із від’ємним значенням з податку на додану вартість, проте в кожному з таких періодів сума від’ємного значення податку на додану вартість не перевищувала 100 тис. гривень.

Інших підстав, що зазначені вище у ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для проведення позапланової виїзної перевірки встановлено не було.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Отже, у відповідача були відсутні підстави керуватися службовою запискою начальника ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.10.2008, в якій в якій висловлено припущення щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки як підстави, так і участь працівників податкової міліції у проведенні позапланових виїзних перевірок чітко встановлені у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

Зважаючи на викладене, суд робить висновок про те, що проведена відповідачем перевірка не відповідає жодному з видів перевірок, що передбачені ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також порушила право позивача на участь в перевірці, яка полягає в обов’язковому його повідомленні та можливості надавати документи та пояснення з питань, щодо яких проводилась перевірка.

Щодо права позивача на бюджетне відшкодування, передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість», то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 цього Закону такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Тобто, зазначення платником податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість від’ємного значення податку на додану вартість, згідно з положеннями вищенаведеної норми не позбавляє його права на отримання бюджетного відшкодування.

Щодо висновку відповідача про незнаходження позивача за юридичною адресою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно зі ст. 38 цього ж Закону наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є підставою для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Відповідачем не надано суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність позивача за юридичною адресою, а також невірно зроблено висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через незнаходження його за юридичною адресою та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Висновки про відсутність позивача зроблені позивачем безпідставно, за актами, що складені особами не допущеними до перевірками та в час що не співпадає з часом проведення перевірки, за таких підстав висновки акту перевірки спростовані в судовому засіданні.

Щодо винесення першої податкової вимоги, то відповідно до п. 1.10 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Згідно з п.1.3 ст.1 цього ж Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0009442303/0 від 27.11.2008 на суму 1364,55 грн. винесене на підставі акта перевірки, яким не встановлено наявності у позивача податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Проведеною з порушенням чинного законодавства перевіркою було встановлено лише несвоєчасність подання декларацій з податку на додану вартість (тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») та незнаходження позивача за юридичною адресою, що також не тягне за собою донарахування зобов’язання з податку на додану вартість. Таким чином, відповідач неправомірно донарахував позивачу суму зобов’язання з податку на додану вартість, а також застосував штраф.

Наведене свідчить про те, що підстави для винесення першої податкової вимоги відсутні, оскільки відповідачем не доведено існування у позивача податкового боргу.

З усього вищевикладеного судом встановлено, що відповідач порушив порядок проведення позапланової виїзної перевірки платника податків-позивача, необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення № 0008562303/0 від 31.10.2008 на суму 1364,55грн. та № 0009442303/0 від 27.11.2008 на суму 1364,55 грн., які не узгоджуються з актом проведеної перевірки, безпідставно, володіючи інформацією про позивача (засоби зв’язку, посадові особи, юридична адреса) виніс першу податкову вимогу з порушенням положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», безпідставно зробив висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що дії відповідача як органу владних повноважень вчинені у супереч вимог ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав обґрунтованих заперечень наведених позивачем доводів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва форми Р від 27.11.2008 року №0009442303/0 про нарахування податкового зобов'язання на суму 1364,55грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо пред'явлення Товариству з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26, код ЄДРПОУ 21641157) першої податкової вимоги форми “Ю1”від 17 грудня 2008 року №1/12474.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" за рахунок Державного бюджету України.

.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано – 26 серпня 2009 року.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.