Рішення № 44875337, 09.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 Справа № 917/779/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Київ", пр-т Повітрофлотський, 92-б, м. Київ, 03036

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621

про стягнення 51 993,89 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

09.06.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 51 993,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.11.2013 р. договору поставки товару № 0577-СН, з яких : 35 120,05 грн. основний борг, 4 475,16 грн. пеня, 11 313,69 грн. інфляційні втрати та 1 084,99 грн. три проценти річних за період з за період з 17.02.2014 р. по 20.03.2015 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

19.05.2014 р. до канцелярії Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання відповідача № 40-21/195 від 19.05.2015 р. (вх. № 7316 від 19.05.2015 р.) про відкладення розгляду даної справи з огляду на неможливість забезпечити належне представництво в судове засідання 19.05.2015 р..

Вищезазначене клопотання не оцінюється як правомірне, оскільки 19.05.2015 р. судове засідання з розгляду даної справи не проводилося : ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.04.2015 р. сторони повідомлялися, що розгляд даної справи відбудеться 13.05.2015 р. об 11 год. 45 хв.. Дана ухвала була отримана представником відповідача (Бойко) 23.04.2015 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням № 36001115899923 про вручення поштового відправлення - вищезазначеної ухвали суду. При цьому, 13.05.2015 р. з огляду на неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду розгляд справи було відкладено.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання про його продовження, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 13.05.2015 р., оцінивши надані докази, суд,

встановив:

27.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) було укладено Договір поставки № 0577-СН (а.с. 10-13, далі - Договір поставки № 0577-СН), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" (постачальник) зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього Договору (п. 1.2 Договору поставки № 0577-СН);

- специфікація № 1 викладена у п. 1.3 Договору поставки № 0577-СН;

- загальна ціна товару за цим Договором становить 11 030,03 грн., в тому числі ПДВ (п. 1.4 Договору поставки № 0577-СН);

- поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки : 5 календарних днів з дати отримання постачальником узгодження Договору. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.1 та п. 2.4 Договору поставки № 0577-СН);

- розрахунки за товар здійснюються протягом 60-ти кaлeндaрниx днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 6.1, п. 6.2 Договору поставки № 0577-СН);

- товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 9.2 Договору поставки № 0577-СН);

- у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.6 Договору поставки № 0577-СН);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.13.1 цього Договору, закінчується 31 грудня 2014 р. (п. 13.1, п. 13.2 Договору поставки № 0577-СН).

До вказаного Договору поставки № 0577-СН між сторонами було укладено Додаткові угоди, згідно яких сторони вносили зміни до п. 1.4 Договору та специфікації, а саме :

- Додаткова угода № 1 від 10.01.2014 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 23 880,06 грн., а також доповнили договір специфікацією № 2 (а.с. 14);

- Додаткова угода № 2 від 30.01.2014 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 35 120,05 грн., а також доповнили договір специфікацією № 3 (а.с. 15).

На виконання умов Договору поставки № 0577-СН з урахуванням додаткових угоди ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 35 120,00 грн.. Зокрема, факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачеві за Договором поставки № 0577-СН з урахуванням додаткових угоди на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН-0001804 від 17.12.2013 р. на суму 11 030,00 грн. (а.с. 19), видатковою накладною № РН-0000080 від 23.01.2014 р. на суму 12 850,00 грн. (а.с. 22), видатковою накладною № РН-0000210 від 13.02.2014 р. на суму 11 240,00 грн. (а.с. 25). Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, судом оглянуто оригінали останніх та встановлено, що залучені до позовної заяви копії відповідають оригіналам.

Факт отримання представником відповідача Жаботинським О.Г. товару від позивача за вказаними видатковими накладними підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреності № 0000003658 від 17.12.2013 р. (а.с. 20), довіреності № 0000000219 від 21.01.2014 р. (а.с. 23) та довіреності № 0000000493 від 11.02.2014 р. (а.с. 26).

Позивачем були пред'явлені відповідачу рахунки на оплату отриманого ним товару на загальну суму 35 120,00 грн., а саме : рахунок-фактура № СФ-0002171 від 17.12.2013 р. на суму 11 030,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000111 від 23.01.2014 р. на суму 12 850,00 грн. та рахунок-фактура № СФ-0000280 від 13.02.2014 р. на суму 11 240,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 16-18).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 51 993,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.11.2013 р. договору поставки товару № 0577-СН, з яких : 35 120,05 грн. основний борг, 4 475,16 грн. пеня, 11 313,69 грн. інфляційні втрати та 1 084,99 грн. три проценти річних за період з за період з 17.02.2014 р. по 20.03.2015 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 0685-СН, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором поставки № 0577-СН, поставивши відповідачеві товар за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 35 120,00 грн.. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки № 0577-СН та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаними видатковими накладними товару у визначені Договором поставки № 0577-СН строки, заборгованість останнього на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 35 120,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 120,00 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 0,05 грн. основного боргу позовні вимоги не підтверджені документально, оскільки, як вже зазначалось вище, загальна сума всіх накладних становить 35 120,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 313,69 грн. інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є правильним і вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи). При цьому суд виходив з того, що допущена позивачем описка при зазначенні розміру заборгованості та неправильне визначення моменту виникнення прострочення виконання обов'язку відповідачем не вплинула на заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 084,99 грн. 3% річних, суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача є правильними частково в сумі 1 083,03 грн. за періоди з 18.02.2014 р. по 20.03.2015 р., з 25.02.2014 р. по 20.03.2015 р. та з 16.04.2014 р. по 20.03.2015 р. (з огляду на допущену позивачем описку при зазначенні розміру заборгованості та неправильне визначення моменту виникнення прострочення виконання обов'язку відповідачем, перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 10.6 Договору поставки № 0577-СН сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 475,16 грн. пені за період з 01.07.2014 р. по 31.12.2014 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в сумі 4 475,15 грн., оскільки позивачем допущено описку при зазначенні розміру заборгованості (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 р. № 3-53гс15 у справі № 910/6379/14, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 120,00 грн. основного боргу, 4 475,15 грн. пені, 1 083,03 грн. 3% річних та 11 313,69 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 0,05 грн. основного боргу, 0,01 грн. пені та 1,96 грн. 3% процентів річних у позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 05756783, р/р 26007057004679 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305229 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" (пр-т Повітрофлотський, 92-б, м. Київ, 03036), ідентифікаційний код юридичної особи 38483049, р/р 26006210320776 в АТ "ПроКредитБанк" м. Київ, МФО 320984 - 35 120,00 грн. основного боргу, 4 475,15 грн. пені, 11 313,69 грн. інфляційних втрат, 1 083,03 грн. 3% процентів річних та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 0,05 грн. основного боргу, 0,01 грн. пені та 1,96 грн. 3% процентів річних у позові відмовити.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.