Рішення № 44875339, 09.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа №917/583/15

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Кременчуцької Центральної лікарні, пр. Полтавський, 40, м. Кременчук, 39627

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі, вул. Леніна, 14/23, м. Кременчук, 39600,

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 27.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р. в сумі 53 490,84 грн, з яких: основний борг - 45 896 грн; втрати від інфляції - 3 855,26 грн; пеня - 3 460,43 грн.; 3% річних - 279,15 грн.

21.04.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45 896,00 грн основного боргу, 5 799,24 грн пені, 8812,03 грн інфляційних та 396,09 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

19.05.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45 896,00 грн основного боргу, 7 760,82 грн пені, 15237,47 грн інфляційних, 494,17 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову, а саме: 45 896,00 грн основного боргу, 7 760,82 грн пені, 15 237,47 грн інфляційних, 494,17 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2015 р. № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету".

Зокрема, відповідач зазначив, що 30.09.2014 р. Кременчуцькою ОДФІ проводилася планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності відповідача з підтвердження взятих відповідачем зобов'язань по капітальним видатках, що обліковувалися станом на 01.03.2014 р. Листом від 10.09.2014 p. № 01-21/2205 позивача запрошено на проведення контрольних обмірів об'єкту будівництва, але позивач не з'явився, що унеможливило інспекторові Кременчуцької ОДФІ зробити висновки про підтвердження обсягів кредиторської заборгованості.

В зазначених діях ФОП ОСОБА_1, на думку відповідача, вбачається порушення частини 1 статті 613 ЦК України.

29.05.2015 р. відповідач подав суду письмові пояснення у яких визнав позов в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 45 896,00 грн, в частині вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних проти позову заперечує.

Третя особа у письмових поясненнях просить суд розглянути справу без участі представника.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

03 квітня 2012 року між Кременчуцькою центральною районною лікарнею та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір підряду № 99, згідно якого замовник доручає і зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ. Загальна сума договору склала 391 757,00 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. внесені зміни до п. 2.2. договору та викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн на 2013 рік - 274 229,90 грн.".

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р. внесені зміни до п. 2.2. договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. та викладено в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн, на 2013 рік - 228 333,90 грн, на 2014 рік - 45 896,00 грн".

Кременчуцькою ЦРЛ затверджено відповідний кошторис на суму 391 757,00 грн.

Як зазначає позивач, станом на момент розгляду справи всі роботи по капітальному ремонту хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ виконано та проведено частковий розрахунок у вигляді попередньої оплати за матеріали на суму 117 527,10 грн.

У березні 2013 року між ФО-П ОСОБА_1 та Кременчуцькою ЦРЛ підписані акти виконаних робіт, згідно яких генпідрядник здав, а замовник прийняв роботи.

Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору оплата за виконані роботи Підрядником здійснюється Замовником на основі актів виконаних робіт (КБ-2в і довідки КБ-3), підписаних представниками Замовника і Підрядника протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт згідно п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

За виконані роботи капітального ремонту хірургічного відділення Кременчуцької Центральної Районної лікарні, згідно договору № 99 від 03.04.2012 р. та додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р., відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, Кременчуцька ЦРЛ повинна сплатити ФО-П ОСОБА_4 - 228 333,90 грн в термін до 31.12.2013 р., а 45 896,00 грн - в термін до 31.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2014 р. у справі № 917/1791/14 (суддя Плотницька Н.Б.) стягнуто з Кременчуцької ЦРЛ на користь ФО-П ОСОБА_1 за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р. суму основного боргу в розмірі 228 333,90 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не сплатив залишок боргу в сумі 45 896,00 грн за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р.

Зазначена сума основного боргу в сумі 45 896,00 грн. за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р., згідно з додатковою угодою № 2 необхідно було сплатити у 2014 році в термін до 31.12.2014 р.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Цивільного

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 45896,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем у письмових поясненнях.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45 896,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.2. договору, при порушенні замовником термінів оплати за виконані роботи по договору, він виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% суми боргу, за кожний день затримки, але не більше подвоєної облікової ставки НБУ.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 7 760,82 грн за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 15 237,47 грн інфляційних за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р., включно, та 494,17 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Заперечення відповідача проти стягнення пені, інфляційних та річних судом відхиляються, оскільки їх нарахування передбачено договором та чинним законодавством.

Також, суд не встановив наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді стягнення пені, річних та інфляційних.

Із заявою про зменшення розміру пені відповідач до суду не звертався.

Крім того, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

На підставі викладеного суд дійшов висновку задовольнити позов у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кременчуцької центральної районної лікарні (39627, м. Кременчук, пров. Полтавський, 40, р/р 35420003001670 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, КОД ЄДРПОУ 01999342) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39630, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 /гривня/, ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, КОД ЄДРПОУ НОМЕР_1) 45896,00 грн основного боргу, 7760,82 грн пені, 15237,47 грн інфляційних, 494,17 грн - 3% річних, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.06.2015 р.

Суддя Сірош Д.М.