Ухвала суду № 44834426, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/62739/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014

у справі № 820/14351/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електропривід ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 №0002292201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Електропривід-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.03.2011 по 25.03.2014, валютного законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2014 № 948/20-31-22-01-07/36033329, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 945 548,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 №0002292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 169 774,00 грн., в тому числі: за основним зобов'язанням 945 548,00 грн. та за штрафними санкціями 224 226,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Гатіора» у якості постачальника та позивачем у якості покупця було укладено договір поставки №01-08 від 01.08.2012, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку, а покупець - прийняти та оплатити запасні частини до агрегатів і тепловозів (продукція) у кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях до договору.

Також, між ТОВ «Промислова спілка Балтимор» у якості постачальника та позивачем у якості покупця укладено договір поставки №30/03 від 30.03.2011, відповідно до якого продавець зобов'язується здійснити поставку, а покупець - прийняти та оплатити запасні частини до агрегатів і тепловозів (продукція) у кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях до договору, а також, договір про надання послуг №29/03 від 29.03.2011, відповідно до якого ТОВ «Промислова спілка Балтимор» зобов'язалося надати позивачу послуги з ремонту колісних пар .

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на виконання умов вказаних договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії видаткових, товарно-транспортних накладних, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ «Гатіора» товарів ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а також копії накладних, що підтверджують використання придбаних запасних частин для ремонтних робіт на замовлення.

Також, судами встановлено, що у червні 2011 року Приватним підприємством «Промтранспоставка» було надано разову транспортно-експедиційну послугу за замовленням позивача на загальну суму 900,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №П-110610/12, а також податковою накладною №119 від 10.06.2011. Оплата даної послуги підтверджується платіжним дорученням №639 від 22.06.2011.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Разом з тим, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль