Ухвала суду № 44834428, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/50243/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаГаєвик Я.В., Янчевський І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФермерського господарства «Тріум-Вірат»на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013у справі № 802/1325/13-аза позовомФермерського господарства «Тріум-Вірат»доХмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Тріум-Вірат» звернулось до суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2013 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000011502, №0000021502 від 20.09.2012, №0000361600, № 0000371600, №0000381600 від 06.12.2012.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області) його правонаступником - Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №33/16-02/35840895 від 31.08.2012;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

· ст.1, ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», п.8-1.1, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.209.1, п.209.2, п.209.6 ст.209, ст.301, п.307.1 ст.307, ст.308 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно застосовував спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства;

· пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3. пп.7.4.1 п.7.4. п.7.5, пп.7.7.1 ст.7 п.8-1.1, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, ст.198, п.200.1 ст.200, п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.209.10, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість (по загальній декларації - розрахунки з бюджетом) на суму 1 624 115 грн. та завищено податок на додану вартість (по скороченій декларації - кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника) на суму 1 625 115 грн.;

· п.1.3, п.1.15 ст.1, ст.4, ст.17 та пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.18. п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не утримано та не нараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 1 335 586,09 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 № 0000011502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1 624 115 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 402 171 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012№ 0000021502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 1 335 586 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 333 897 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №19529/10/10-02-11 від 27.11.2012, яким: податкове повідомлення - рішення від 20.09.2012 №0000021502 залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 680 грн. (з яких: 544 грн. - основний платіж та 136 грн. - штрафні санкції); скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.09.2012 №0000011502 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 101 грн. (з яких: 23 281 грн. - основний платіж та 5 820 грн. - штрафні санкції), а в іншій частині залишено без змін; зобов'язано Хмільницьку ОДПІ відповідно скласти та направити позивачу податкове повідомлення - рішення на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 680 грн., а також прийняти податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції на суму 1 462 791 грн. за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги згідно п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

- з урахуванням рішення ДПС у Вінницькій області за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0000361600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 544 грн. за основним платежем та на 136 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0000371600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 600 834 грн. за основним платежем та на 396 351 грн. за штрафними санкціями;

3) податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0000381600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 1 462 791 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач використовував у власній господарській діяльності садові масиви, щодо яких відсутні державні акти на право власності (або на право постійного користування) та зареєстровані договори оренди, а питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в сумі валового доходу позивача була нижчою, ніж законодавчо встановлений мінімум. Також, відповідач вважає, що позивачем при виплаті коштів Пашківському В.С. не виконано функції податкового агента, а саме, - не нараховано та не утримано податок з доходів фізичних осіб з отриманого ним доходу у розмірі 8 439 430 грн.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції не погодився з доводами контролюючого органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність трудових ресурсів та сільськогосподарської техніки, за допомогою яких останній міг виростити сільськогосподарську продукцію у 2009-2012 роках. Також, суд погодився з доводами відповідача, що позивач, в порушення вимог податкового закону, не виконав функцій податкового агента - не нарахував та не утримав податок з доходів фізичних осіб з доходу, одержаного Пашківським В.С., у розмірі 8 439 430 грн.

Проте, суд касаційної інстанції вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження дійсних обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства у спірному періоду визначався як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом України, положення яких тотожно врегульовували спірні правовідносини.

За змістом п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.302.1 ст.302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі, на умовах оренди. При цьому, зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

Крім того, положення податкового законодавства не дають будь-яких підстав для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана товаровиробником на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи дотримано позивачем встановлений п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України розмір питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, які постачались останнім як платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу визначення позивачу суми грошових зобов'язань з доходів фізичних осіб, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом на підставі отриманих від ВПМ Козятинської ОДПІ довідок про рух коштів встановлено, що позивачем перераховано з рахунків №26000060231793, №26044055300413, №26047057001234, №26052055305552, відкритих у Вінницькій філії ПАТ «КБ»Приватбанк», на карткові рахунки засновника ФГ «Тріум-Вірат» Пашківського В.С. №4149615421821074 та №4149615421988162 за період, який підлягав перевірці, грошові кошти на суму 8 439 430 грн., які в подальшому були зняті Пашківським В.С. шляхом отримання готівкових коштів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, виходив з того, що згідно наданих позивачем довідок ПАТ «КБ «Приватбанк», у Літинському відділенні Вінницької філії ПриватБанку відкрито поточний рахунок №26000060231793 ФГ «Тріум-Вірат», до рахунку видана корпоративна карта 4149615421988162/0812 та 4149615421821074.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині спору, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що у вказаних довідках відсутні реквізити, такі як дата та номер, що не дає змоги встановити період їх видачі.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що за змістом п.1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137, корпоративна платіжна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателю здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Пунктами 2.4, 3.12 названого Положення встановлено, що укладення договору про надання та використання платіжної картки здійснюється згідно із законодавством України та правилами платіжної системи. Цей договір може включати умови, що визначають порядок відкриття картрахунку і порядок надання та використання платіжної картки. Допускається укладення окремого договору про відкриття картрахунку.

Кошти, які списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи - підприємця за операції, що здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, уважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані виключно за цільовим призначенням.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищенаведене та дослідити обставини відкриття в ПАТ «КБ «Приватбанк» карткових рахунків №4149615421821074 та №4149615421988162 і на підставі належних та допустимих доказів встановити, на який саме рахунок позивачем перераховувались кошти (на особистий картковий рахунок Пашківського В.С. чи на картковий рахунок позивача), а також (у випадку наявності корпоративного карткового рахунку ФГ «Триум-Вірат») чи використано зняті Пашківським В.С. з використанням корпоративної картки позивача кошти під звіт, з урахуванням чого дійти обґрунтованого висновку щодо правомірності визначення відповідачем позивачу об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вищевказані обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі, дослідити відповідні обставини та встановити чинність усіх оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області) його правонаступником - Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Тріум-Вірат» задовольнити частково.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний