Ухвала суду № 44833806, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/10997/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровської митниці Міндоходів до Державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська митниця Міндоходів звернулась до Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни, у якому просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Кулеби В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 березня 2014 року за ВП №37263054.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 р. адміністративний позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 березня 2014 року за ВП №37263054.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення апеляційного суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судомапеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12 грудня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду справи про порушення митних правил №0418/7785/2012 (провадження №3/0418/3147/2012) винесено постанову, якою ОСОБА_5 визнано винним в порушенні митних правил за ст.483 ч. 1 МК України із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави та з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - «косметичних препаратів: засіб зволожуючий офтальмологічний Візин «Чиста сльоза», 10 мл. у пластиковому флаконі-крапельниці». При цьому, як вбачається зі змісту вказаної постанови суду, саме невірна класифікація при декларації ввезеного на митну територію України товару як «медичного препарату/лікарського засобу» замість визначення його «косметичним препаратом» зумовила невірний опис та код товару згідно УКТЗЕД, що в свою чергу зумовило притягнення судом ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності із застосуванням наведених адміністративних стягнень.

24 грудня 2012 року вказана постанова суду набрала законної сили, після чого була направлена до Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції для виконання в примусовому порядку. В ході здійснення виконавчого провадження з виконання постанови суду, державним виконавцем було описано та арештовано мано, яке підлягало конфіскації за постановою суду. За наслідками відповідей, отриманих державним виконавцем на низку запитів, на підставі п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 26 грудня 2001 року №1724, надано доручення позивачу здійснити розпорядження товаром, яке підлягало конфіскації за постановою суду, із посилання на те, що такий товар є саме лікарськими засобами.

У зв'язку із невиконанням Митницею такого дорученням, державним виконавцем 25 березня 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документу та товару, який мав бути конфіскованим за постановою суду від 12 грудня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Згідно із пунктами другим та п'ятим Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого Постановою КМУ № 1724 від 26.12.2001 року облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання вилученого митними органами майна до прийняття судом рішення про його конфіскацію покладаються на ці органи.

Вилучене митними органами майно зберігається у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Пунктом 8 Порядку 1724 передбачено, що державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження про конфіскацію майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, призначає суб'єкта оціночної діяльності (крім випадків виконання рішення суду про конфіскацію майна, яке в подальшому згідно із законодавством підлягає знищенню, утилізації або промисловій переробці), про що повідомляє митний орган для підготовки за встановленою формою довідки про визначення вартості майна після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України (далі - довідка).

Пунктами 9-10 Порядку 1724 передбачено, що державний виконавець за участю суб'єкта оціночної діяльності у п'ятиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження оглядає майно, що підлягає конфіскації, ознайомлюється із супровідними документами на нього і складає акт опису та арешту майна, в якому зазначаються відомості про одиниці виміру, зокрема кількість/вагу, відмітні ознаки майна та його вартість після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України.

Акт опису та арешту майна складається у присутності понятих за участю представника митного органу, який визначається зберігачем майна із зазначенням в акті опису та арешту (у разі зберігання конфіскованого майна у власному приміщенні (на майданчику) митного органу) до моменту передачі майна для реалізації спеціалізованою торговельною організацією чи для знищення, утилізації, переробки або безоплатної передачі.

Довідка передається в процесі опису та арешту майна через державного виконавця суб'єкту оціночної діяльності для врахування ним розміру податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні майна через митний кордон України, під час визначення ринкової вартості майна.

За наявності значної кількості конфіскованого майна різних найменувань або у разі виникнення потреби у проведенні дослідження для визначення розміру обов'язкових платежів довідка готується у максимально стислий строк, але не більш як 10 робочих днів.

Строк проведення оцінки майна не може перевищувати десяти календарних днів з моменту отримання суб'єктом оціночної діяльності довідки. У разі коли процедура проведення оцінки майна є особливо складною, при виникненні потреби у визначенні ринкової вартості більш як 10 великогабаритних об'єктів оцінки або залученні фахівців з інших підприємств, установ та організацій суб'єкт оціночної діяльності за письмовою домовленістю з органом державної виконавчої служби та митним органом може установити триваліший строк для проведення оцінки майна, але не більш як 20 календарних днів.

Звіт про оцінку майна, складений для його реалізації, дійсний протягом шестимісячного строку від дати його підписання.

У разі коли на момент визначення спеціалізованої торговельної організації вартість майна, визначена суб'єктом оціночної діяльності, змінилася внаслідок псування майна, втрати його якостей тощо, державний виконавець приймає рішення про проведення повторної оцінки.

Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після надходження від суб'єкта оціночної діяльності звіту про оцінку майна надсилає копію звіту митному органу для перевірки правильності врахування розміру податків і зборів при визначенні ринкової вартості майна. У разі неврахування чи врахування не в повному обсязі розміру податків і зборів при визначенні ринкової вартості майна приймається рішення про проведення повторної оцінки.

Інформацію про погодження звіту про оцінку майна митний орган надсилає державному виконавцю у триденний строк після його надходження.

Вартість робіт з оцінки майна визначається на договірних засадах, але не може перевищувати розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день проведення оцінки. Відшкодування витрат, пов'язаних з оцінкою майна, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від його реалізації.

Після погодження звіту про оцінку майна орган державної виконавчої служби зобов'язаний визначити у місячний строк спеціалізовану торговельну організацію, яка здійснюватиме реалізацію конфіскованого майна.

Державний виконавець протягом не більш як трьох робочих днів після визначення спеціалізованої торговельної організації повідомляє митний орган та зазначену організацію про дату передачі майна. Строк передачі майна, визначений державним виконавцем, не повинен становити менше ніж три робочих дні з моменту надсилання відповідного повідомлення.

Після надходження повідомлення від державного виконавця митний орган зобов'язаний в установлений державним виконавцем строк організувати передачу і приймання майна, а спеціалізована торгівельна організація прийняти його у присутності державного виконавця.

Виконання навантажувальних робіт і транспортування конфіскованого майна забезпечує спеціалізована торговельна організація.

В акті приймання-передачі майна зазначаються одиниці виміру, зокрема кількість/вага, вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності і узгоджена з митним органом. Акт підписується представниками митного органу, спеціалізованої торгівельної організації та державним виконавцем.

Митний орган оформлює видаткову накладну на майно, яке спеціалізована торгівельна організація отримує на підставі матеріальної довіреності за встановленою формою.

Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рішеннями судів, та розпорядженні ним, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Державної митної служби України від 12 жовтня 2009 р. № 1833/5/943 (далі - Порядок 943) облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання конфіскованого за рішеннями судів майна до моменту його вилучення державним виконавцем або передачі торговельній організації покладаються на митні органи та здійснюються відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 N 1724 (зі змінами) (далі - Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним).

Пунктами 6 та 8 Порядку 943 передбачено, що з метою забезпечення розпорядження конфіскованим майном у разі неможливості його реалізації начальниками відділів державної виконавчої служби, які здійснюють виконання рішень про конфіскацію майна, вилученого митними органами, утворюються комісії, передбачені пунктом 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 985 (зі змінами) (далі - Порядок розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби).

Після відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду про конфіскацію майна державний виконавець невідкладно з'ясовує у митного органу місцезнаходження майна, що підлягає опису та арешту, та умови його зберігання (приміщення (майданчик) належить митному органу, орендується або використовується за договором зберігання) для організації його подальшого зберігання. У разі необхідності на вимогу державного виконавця митний орган надає вказану інформацію у письмовому вигляді.

Опис та арешт майна проводяться у строк не пізніше п'яти днів з моменту відкриття виконавчого провадження.

На призначений державним виконавцем день проведення опису та арешту майна митний орган повинен забезпечити безперешкодний доступ та супроводження державного виконавця, суб'єкта оціночної діяльності, понятих, інших осіб, залучених державним виконавцем, до майна, що підлягає опису та арешту.

Наступними положеннями даного Порядку регулюється питання взаємодії державного виконавця та суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення ринкової вартості конфіскованого майна та відповідної спеціалізованої торговельної організації для його реалізації.

Надаючи правовий аналіз вказаних положень нормативно-правовими актів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджуючись, при цьому, із доводами заявника касаційної скарги,зазначаючи, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції не досліджував питання дотримання держаним виконавцем відповідних стадій виконавчого провадження по виконанню рішення суду в частині здійснення конфіскації майна, як ввезеного та територію України з порушенням митних правил.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи до даних правовідносин положення пункту 11 Порядку 1724 та пункту 15 Порядку 943, не вірно визначив характер спірних правовідносин, залишивши поза увагою постанову Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2012 року (набрала законної сили - 24.12.2012 року), якою саме вирішувалось питання винності ОСОБА_5 у допущені ним адміністративного проступку під час визначення категорії замитнюваного товару: з «Виробів медичного призначення» на «Косметичні препарати», що має вирішальне значення для розгляду даної справи.

Визначені обставини даним рішенням суду, в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні цієї справи є приюдиційними та доказуванню не підлягають. Тому, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності рішення суду про приналежності конфіскованого препарату до медичних чи косметичних засобів, є хибними.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуДніпропетровської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровської митниці Міндоходів до Державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби Віри Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець