Ухвала суду № 44833808, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/22750/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бухтіярова І.О. Лосєв А.М.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р.

у справі № 820/11149/13-а

за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства «Престиж Автомоторс»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - позивач, Західна ОДПІ) звернулась до суду з позовом до ПП «Престиж Автомоторс») про прийняти рішення, яким нарахувати та зобов'язати відповідача сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання визначене у податкових повідомленнях-рішеннях.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Західна ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до пп. 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до пп. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Престиж Автомоторс» згідно договору купівлі - продажу №054-AVTO/P від 01.01.2012 р. були придбані у ТОВ «Віннер Імпортс Україна» дев'ять автомобілів марки «Porsche» різних моделей та з різним об'ємом двигуна, які протягом перевіряємого періоду за договорами купівлі - продажу: №20 01/2012-1 від 20.01.2012 pоку, №01/12/2012-1 від 01.12.2012 pоку, №16/11/2012-1 від 16.10.2012 року. 1215/11/2012-1 від 15.11.2012року, №09/08/2012-1. від 09.08.2012 pоку, №15/06/2012-1 від 15.06.2012 pоку, 012/10/2012-1 від 12.10.2012 pоку, №21/05/2012-1 від 21.05.2012 pоку, №05/10/2011-1 від 05.10.2011 pоку, реалізовані фізичним особам.

Виконання зазначених договорів підтверджено відповідними первинними документами.

Згідно з п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Проте податковим органом не наведено жодних фактичних даних про використання даних офіційного джерела інформації щодо визначення звичайної ціни на автомобілі марки «Porsche».

Крім того, позивачем не було обґрунтовано підстави застосування до господарських операцій - звичайних цін (пов'язаність між сторонами правочину, різниця між звичайною ціною та ціною реалізації більше ніж на 20%), не визначено звичайну ціну за операціями з реалізації позивачем автомобілів за критеріями, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»: аналіз цін за договорами щодо ідентичних (однорідних) товарів у співставних умовах, збут неліквідних низько ліквідних товарів, маркетингову політику підприємства.

Також податковим органом не було враховано, що під час аналізу використані ціни реалізації різних моделей, різного року випуску та модельного року, з різним об'ємом двигуна, комплектацією, витратою палива, що впливають на визначення рівня звичайних цін.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

А.М. Лосєв