Постанова № 44810968, 10.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 червня 2015 року 09:32 справа №826/4485/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Ойл”

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елемент Ойл” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Елемент Ойл”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року №0004622201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4485/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – ДПІ у Святошинському районі).

В судовому засіданні 23 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв’язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 жовтня 2014 року №0004622201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Елемент Ойл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 1 492 699,50 грн., у тому числі за основним платежем на 995 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 497 566,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 жовтня 2014 року №478/26-57-22-01-10/39038178 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Елемент Ойл” (код ЄДРПОУ 39038178) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ “Інвест Транссервіс” (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” (код ЄДРПОУ 38919831) за червень 2014 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2014 року на суму 995 133,00 грн. та заниження податку на додану вартість на таку ж суму.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс”, у зв’язку із наступним: позивачем не надано до перевірки документів, в яких наведено інформацію щодо наданих агентських послуг; за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” не підтверджено факту здійснення фінансово-господарської діяльності та встановлено порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

У зв’язку із наведеними обставинами відповідач дійшов висновку про відсутність реального факту здійснення господарських операцій та підстав для відображення їх у податковому обліку.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а ТОВ “Елемент Ойл” дотримано необхідні умови для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Елемент Ойл”, виходячи з наступних мотивів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Елемент Ойл” та його контрагентами – ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 03 березня 2014 року між ТОВ “Елемент Ойл” (довіритель) та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” (комерційний агент) укладено агентський договір №ІС-03/03-14, за умовами якого комерційний агенту в порядку та на умовах, визначених договором, зобов’язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою №1 до агентського договору №ІС-03/03-14 від 03 березня 2014 року сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3,25% вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Як підтверджують додаткові угоди №2 від 03 березня 2014 року, №3 від 02 червня 2014 року, №4 від 02 липня 2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтом ТОВ “Єристівський ГЗК” були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2014 року та податкової накладної від 30 червня 2014 року №3110 ТОВ “Інвест Сервіслюкс” надало агентські послуги на загальну суму 2 850 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 475 053,33 грн.

Між ТОВ “Елемент Ойл” (довіритель) та ТОВ “Інвест Транссервіс” (комерційний агент) укладено агентський договір №ІТ-07/03-14 від 07 березня 2014 року, за умовами якого комерційний агенту порядку та на умовах, визначених договором, зобов’язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою №1 до агентського договору №ІТ-07/03-14 від 07 березня 2014 року сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3% вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Як підтверджують додаткові угоди №2 від 14 березня 2014 року, №3 від 14 березня 2014 року, №4 від 24 березня 2014 року, №5 та №6 від 31 березня 2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтами: ТОВ “Лусін”, ТОВ “НК Артеміда Трейд”, ТОВ “АСТРА”, ТОВ “Торговий дім “ГАЛС АГРО”, ТОВ “Всесвіт”, були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2014 року та податкової накладної від 30 червня 2014 року №3102 ТОВ “Інвест Транссервіс” надало агентські послуги на загальну суму 3 120 480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 520 080,00 грн.

За надані агентські послуги позивач перерахував на розрахункові рахунки комерційних агентів винагороду у вигляді грошових коштів, що підтверджується копіями відповідних виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” у зв’язку із придбанням послуг у розмірі 995 133,00 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт і послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “Елемент Ойл” здійснює діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким газоподібним паливом і подібними продуктами.

Матеріали справи підтверджують, що за участю комерційних агентів - ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс”, ТОВ “Елемент Ойл” укладено договори на поставку нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин) із наступними підприємствами: ТОВ “Лусін”, ТОВ “НК Артеміда Трейд”, ТОВ “АСТРА”, ТОВ “Торговий дім “ГАЛС АГРО”, ТОВ “Всесвіт”, ТОВ “Єристівський ГЗК”; таким чином, агентські послуги придбавались позивачем з метою збільшення обсягів продажу палива та розширення кола покупців.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду наступні докази: копії господарських договорів по наданню агентських послуг та поставці нафтопродуктів, додаткових угод до них, актів здачі прийняття-робіт (надання послуг), податкових накладних, виписок банку, у тому числі щодо розрахунків із ТОВ “Лусін”, ТОВ “НК Артеміда Трейд”, ТОВ “АСТРА”, ТОВ “Торговий дім “ГАЛС АГРО”, ТОВ “Всесвіт”, ТОВ “Єристівський ГЗК” за поставлені нафтопродукти.

Наведене підтверджує, що позивач придбавав у ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” агентські послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відомості актів про неможливість проведення зустрічної звірики ТОВ “Інвест Транссервіс” та ТОВ “Інвест Сервіслюкс”, оскільки такі акті на своєю суттю не можуть фіксувати та підтверджувати факти порушення норм податкового законодавства, а ймовірні порушення постачальниками правил оподаткування не позбавляють права добросовісного покупця на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Не підтвердженими виявились також висновки акта перевірки про не надання позивачем документів, які підтверджують надання агентських послуг, так як в акті перевірки не визначено переліку можливих, на думку відповідача, підтверджуючих документів; факт не надання чи відмови у наданні таких документів не зафіксований, а в матеріалах справи наявні всі необхідні підтверджуючі документи по спірним господарським операціям.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання позивачем агентських послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення позивачу податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 жовтня 2014 року №0004622201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Елемент Ойл” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Ойл” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 жовтня 2014 року №0004622201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Ойл” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко