Постанова № 44810960, 10.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 червня 2015 року 08:22 справа №826/7927/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доДепартаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції Українитретя особаДочірнє підприємство "Уманський консервний комбінат"провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Ощадбанк") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Департамент ДВС), в якому просить: 1) визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нещадима Івана Сергійовича щодо винесення 20 квітня 2015 року постанови про зупинення виконавчого провадження №43755521 та скасувати постанову про про зупинення виконавчого провадження від 20 квітня 2015 року №43755521; 2) зобов'язати Департамент ДВС винести постанову про поновлення виконавчого провадження №43755521.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7927/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Уманський консервний комбінат" (далі по тексту - третя особа, ДП "Уманський консервний комбінат"), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13 травня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, представнки третьої особи до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нещадима Івана Сергійовича про зупинення виконавчого провадження від 20 квітня 2015 року ВП №43755521 при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 23 травня 2014 року №350 про звернення стягнення на майно, а саме: комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, буд. 3, який належить на праві власності ДП "Уманський консервний комбінат", стягувач - ПАТ "Ощадбанк", у зв'язку із поршенням справи про банкрутсто у відношенні боржника - ДП "Уманський консервний комбінат", та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено виконавче провадження.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова та дії державного виконавця по її прийняттю є незаконними, оскільки, виходячи з положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій не розповсюджується на вимогу банку щодо звернення стягнення на заставлене майно; крім того, позивач вказує, що майно, на яке звернено стягнення, було виставлене на торги.

Відповідач та третя особа письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті, звертає увагу на наступне.

Пунтк 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Частина третя статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З наведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що дія мораторію не поширюється на випадки, коли у виконавчому провадженні майно перебуває на стадії продажу, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно.

Надана відповідачем копія матеріалів виконавчого провадження підтверджує, що майно ДП "Уманський консервний комбінат", на яке звернено стягнення згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 23 травня 2014 року №350, є предметом іпотеки, а отже, заставленим майном, та перебуває на стадії продажу, про що оприлюднено відповідну інформацію в системі електронних торгів арештованим майном "СЕТАМ" за посиланням https://torgi.minjust.gov.ua/doc.php?d=58992.

Враховуючи викладене, на відносини у виконавчому провадженні ВП №43755521 не поширюється дія мораторію, що виключає можливість зупинення виконавчого провадженн на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; тому постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нещадима Івана Сергійовича про зупинення виконавчого провадження від 20 квітня 2015 року ВП №43755521 прийнята за відсутності правових підстав та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Крім того, позивач надав суду роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року по справі №925/276/15 про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат", якою скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2015 року про порушення порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат", що додатково вказує на відсутність підстав для зупиненя виконавчого провадження.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із рештою позовних вимог щодо визнання протиправним дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови та зобов'язання департаменту ДВС винести постанову про поновлення виконавчого провадження, оскільки: 1) скасування оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження є достатнім способом захисту прав позивача; 2) поновлення виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця; відповідно до частини п'ятої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобовязаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача; тобто, державний виконавець повинен за влансою ініціативою або за заявою стягувача поновити виконавче провадження після набрання законної сили рішенням у даній справі, відповідно, право позивача на поновлення виконавчого провадження наразі є непорушеним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Ощадбанк" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про зупинення виконавчого провадження від 20 квітня 2015 року ВП №43755521.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов