Ухвала суду № 44802033, 09.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/406/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Гетьман В. В.Номер провадження 22-ц/788/1085/15 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Білецького О. М. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: виконавчий комітет Конотопської міської ради, Управління Держземагенства у Конотопському районі Сумської області, КП «Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про перенесення огорожі та встановлення межі,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником 69/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 в м. Конотоп. Зазначав, що межі між його житловим будинком та будинком АДРЕСА_1 в м. Конотоп відповідача не відповідають даним технічних паспортів на ці будинки та геодезичним зйомкам, тому просив зобов'язати ОСОБА_4 перенести огорожу, що розмежовує земельні ділянки №1 та АДРЕСА_1 в м. Конотоп на 1 метр у бік ділянки по АДРЕСА_3 і повернути у первісний стан межі земельних ділянок будинків АДРЕСА_4 згідно з даними геодезичних зйомок ДП «Центр державного земельного кадастру» та технічних паспортів.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи, просить його скасувати в частині відмови у перенесенні межової споруди та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 перенести огорожу, що розмежовує земельні ділянки №1 та АДРЕСА_1 у м. Конотоп на 1 м 38 см у бік земельної ділянки №1.

При цьому вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України право користування земельною ділянкою до нього перейшло разом з правом власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Конотоп, тому висновок суду про те, що він не надав доказів права користування спірною земельною ділянкою є неправильним. Вважає, що рішення суду позбавляє його можливості розробити технічну документацію на земельну ділянку в зв'язку з тим, що існує невідповідність меж, яку він просив усунути.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення у первісний стан меж земельних ділянок будинків АДРЕСА_4 згідно з даними геодезичних зйомок ДП «Центр державного земельного кадастру» та технічних паспортів не оскаржується і відповідно до ст. 11, ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проти скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування від 04 липня 2003 року ОСОБА_3 є власником 69/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 в м. Конотоп, які розташовані на земельній ділянці площею 697 кв.м (а.с. 12).

ОСОБА_4 є власником АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 16 вересня 2014 року межі земельних ділянок домоволодіння АДРЕСА_4 повернуто у первісний стан, а саме: зобов'язано ОСОБА_3 перенести огорожу, що розмежовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Конотоп, якою користується ОСОБА_5 із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у м. Конотоп, у бік його земельної ділянки, у зв'язку з чим лінія розподілу земельних ділянок має проходити згідно з додатком №3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №29/14 від 21 липня 2014 року.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що рішенням сорок четвертої сесії шостого скликання Конотопської міської ради від 27 січня 2014 року позивачу надано дозвіл для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 у м. Конотоп.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині перенесення огорожі, що розмежовує земельні ділянки №1 та АДРЕСА_1 м. Конотоп на 1 м у бік ділянки по АДРЕСА_3, суд першої інстанції виходив з того, що він не довів, що є власником або постійним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у м. Конотоп і що порушено його законні права, як власника або користувача земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з обставинами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України 2001 року, у редакції від 25 жовтня 2001 року, яка діяла на момент укладення договору дарування 69/100 частин житлового будинку, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього в установленому законом порядку права власності або права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м. Конотоп, зокрема, укладення цивільно - правових угод, договору оренди вказаної земельної ділянки.

Крім того позивач не довів, що на час розгляду судом даної справи межі земельної ділянки, на яку він претендує, встановлені у натурі, ним одержано документ, що посвідчує право на земельну ділянку та проведено державну реєстрацію цього права, що відповідно до положень ст. 125 ЗК України унеможливлює використання ним цієї земельної ділянки.

Фактично ж позивач просить суд встановити межі суміжних земельних ділянок, а вирішення даного питання знаходиться поза межами компетенції суду.

А отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення його позовних вимог про перенесення огорожі, що розмежовує земельні ділянки АДРЕСА_1 в м.Конотоп на 1 м у бік ділянки по АДРЕСА_3.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України 2001 року, в редакції від 05 листопада 2009 року (діє з 01 січня 2010 року) дійсно передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Проте, посилання позивача в апеляційній скарзі на вказану норму закону є помилковим, оскільки вона не може бути застосована до спірних правовідносин, які виникли 04 липня 2003 року при укладенні договору дарування та переході до нього права власності на 69/100 частин жилого будинку, оскільки цей закон не має зворотної сили у часі.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається і позивачем не надано жодного доказу про те, на яких умовах та в якому обсязі право користування спірною земельною ділянкою належало попередньому власнику 69/100 частин жилого будинку.

Твердження заявника апеляційної скарги про невідповідність розмірів земельної ділянки у технічному паспорті на жилий будинок АДРЕСА_2 в м. Конотоп даним геодезичної зйомки, не є підставою для задоволення позову, оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак - належним доказом переходу до нього права користування земельною ділянкою.

Крім того, слід зазначити, що вимога про перенесення огорожі між земельними ділянками №1 та АДРЕСА_1 на 1 м, яка заявлялась у суді першої інстанції, згідно з діючим процесуальним законом не може бути збільшена в апеляційному суді, а тому вимога апеляційної скарги про перенесення огорожі на 1 м 38 см, знаходиться поза межами розгляду справи апеляційним судом.

Отже, всупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, що його право користування земельною ділянкою порушене відповідачем і підлягає судовому захисту.

Наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені доказами, не грунтуються на вимогах закону та висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача перенести огорожу, не спростовують.

Таким чином, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року в частині відмови в перенесенні межової споруди залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -