Ухвала суду № 44953896, 09.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/689/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко Р. В.Номер провадження 22-ц/788/1055/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 43

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Левада 19-20», виконавчий комітет Охтирської міської ради. Відділ архітектури та містобудування Охтирської міської ради, Охтирська районна санітарно-епідеміологічна станція,

про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування реєстрації поточних змін у квартирі багатоквартирного житлового будинку, про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2013 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволений частково.

Визнана незаконною та скасована реєстрація КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» поточних змін у квартирі АДРЕСА_1, проведену 15 червня 2010 року щодо переобладнання частини кухонного приміщення у даній квартирі в санвузол з туалетом без належних конструктивних елементів, технічного обладнання, проектно-архітектурних умов та дозволів на влаштування туалетної системи у квартирі над кухонним приміщенням квартири АДРЕСА_2.

Зобов'язано відповідача, власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ліквідувати за власний рахунок шляхом демонтажу самовільно влаштованого у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_1, санвузол з туалетом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 кошти витрачені ними на правову допомогу в сумі 1 250 грн., тобто на користь кожного позивача по 625 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати у справі, а сааме: судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн., а всього 45 грн. 50 коп., тобто на користь кожного позивача по 22 грн. 75 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

10 березня 2015 року ОСОБА_3 в черговий раз звернулася до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення суду від 04 вересня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В заяві зазначала, про те, що рішенням Охтирського міськрайонного суду від 04 вересня 2012 року частково задоволені позовні вимоги її сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Суд зобов'язав її здійснити фактичне перепланування купленої нею 16 січня 2008 року благоустроєної квартири шляхом демонтажу (знесення) санвузлу. Факту наявності у квартирі позивачів «нестерпних запахів» від її санвузлу суд не встановив. Не знайшов суд і доказів того, що саме вона з сином «встановили санвузол з туалетом в квартирі АДРЕСА_1. Задовольняючи вимогу позивачів про знесення її санвузлу та перепланування її квартири шляхом збільшення розмірів її кухні за рахунок ліквідації санвузла, суд фактично визнав, що позивачі є тими особами, яким в порядку цивільного судочинства законом надане право висувати до неї, як власника іншої квартири, такі вимоги. Безпосередньої участі у розгляді зазначеної справи, як і у її перегляді апеляційним судом, вона не брала, подавши заяву про розгляд справи без її участі. З відповіді, якка була надана її сину ОСОБА_7 від представника третьої особи (Охтирського управління держсанепідемслужби) вона дізналися, що позивачі не є тими особами, які за законом мають право звертатися до суду з вимогою знесення самочинного будівництва чи перебудови, вимагати перепланування об'єктів нерухомості, оскільки не є власниками землі, на якій ці об'єкти розташовані, та не довели порушення їх цивільно-майнових прав або порушення нею правил добросусідства. На подібну помилку судді Білері П.П. (головуючому у справі), як тепер дізналася, вже вказував суд апеляційної інстанції у справі №22-ц-2763/2010 року. Це, на її думку, є нововиявленою, як для неї, так і для позивачів обставиною. Якщо б вона знала про існування рішення апеляційного суду у аналогічній справі під головування судді П.П.Білери, де суду було вже вказано, що право на звернення до суду з вимогою знесення самочинного будівництва чи з вимогою здійснення перебудов мають згідно статті 376 ЦК України або законні власники (користувачі) земельної ділянки на якій самочинно було збудоване нерухоме майно, або відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, то обов'язково вимагала б, щоб суд вирішував спір на підставі статті 376 ЦК України.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області 04 вересня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 441грн. 53 коп. понесених нею витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_5 441 грн. 53 коп. понесених нею витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду від 10 квітня 2015 року, визнати зазначені нею обставини нововиявленими та направити справу на розгляд до суду першої інстанції для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 04 вересня 2012 року. Зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі свою відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд, з посиланням на п.7 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №4, обґрунтовував тим, що є оціночним питання чи можна вважати заявлені нею обставини істотними для перегляду справи, а саме такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні рішення суду від 04 вересня 2012 року, однак вмотивованої оцінки їх можливого впливу чи відсутності такого впливу в своїй ухвалі не зробив, оскільки матеріали справи за 2012 рік у судовому засіданні не досліджував. Вважає, що взагалі суд невірно визначив які саме обставини вона зазначила як нововиявлені. Суд помилково вважає, що в якості нововиявлених обставин нею заявлено про допущені судом процесуальні порушення, а саме: не вирішення судом питання щодо підсудності спору та щодо складу осіб, які мають право брати участь у справі, а також неповне встановлення фактичних обставин, стосовно яких сторони вели спір. Насправді ж вона заявляла не про процесуальні недоліки, а про невідомі обставини, які не могли бути відомі раніше, оскільки факт того, що позивачі не є тими особами, які за законом мають право звертатися до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва чи перебудови, вимагати перепланування об'єктів нерухомості, оскільки не є власниками землі, на якій ці об'єкти розташовані, не повідомив ні сторонам, ні суду представник виконкому міської ради, який є справжнім власником земельної ділянки, на якій збудований будинок, а про факт зміни порядку надання дозволів на будівництво і які об'єкти будівництва у 2012 році могли визнаватися самочинно збудованими учасників справи і суд не повідомив інспектор ДАБК, який не був залучений до розгляду справи. Стосовно тих обставин,чи є позивачі і ОСББ власниками земельної ділянки під їх будинком і чи є згідно чинного законодавства відновлення нею санвузла у квартирі самочинним будівництвом, про яке БТІ повинне робити відмітку при складанні технічного паспорта на квартиру, спір у суді не вівся. Відсутність посилань сторін на зазначені обставини й привело до того, що судом 04 вересня 2012 року було помилково вирішене питання підсудності спору, а також не була встановлена відсутність компетенції суду цивільної юрисдикції вирішувати спір про нібито порушення нею правил добросусідства та недотримання порядку отримання дозволу на здійснення перебудови у її квартирі. Крім того, вважає, що справ за її заявою розглядалася неповноважним судом, оскільки судді Сидоренку Р.В. був заявлений відвід, який суддя безпідставно відхилив, не зазначивши в ухвалі справжньої причини, з якої йому був заявлений відвід. З посиланням на п.11 постанови пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вважає, що суд незаконно та безпідставно стягнув з неї, літньої та тяжкохворої людини, яка отримує мінімальну пенсію, 883 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, яку під час розгляду справи позивачам ОСОБА_4 та взагалі відсутній ОСОБА_5 надавав їх представник ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, її представника - фахівця в галузі права, що надає правову допомогу ОСОБА_8, які проти скарги заперечують, перевіривши ухвалу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 04 вересня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що у розумінні ст.361 ЦПК України обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими. Питання щодо того, чи є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належними позивачами у даній справі, з'ясовувалось судами. Під час розгляду справи по суті суд вирішував питання і щодо підсудності (підвідомчості) спору, і щодо складу осіб, які мають право брати участь у справі. Фактично заявник у поданій заяві зазначає не про наявність нововиявлених обставин при винесенні судового рішення, а про неповноту та не правильність висновків суду.

Колегія суддів знаходить висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Саме на цю підставу в своїй заяві послалася ОСОБА_3

Відповідно до роз'яснень, викладених п.3 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 6 зазначеної постанови при вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК.

Обставини, на які посилається ОСОБА_3 в своїй заяві про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, в розуміння ст. 361 ЦПРК України не є ново виявленими.

Крім того, є безпідставними доводи апеляційної скарги про незаконне залучення до участі у справі в якості фахівця у галузі права ОСОБА_8 та стягнення витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_8 у визначеному ЦПК України порядку був залучений до участі у справі в якості представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протокольною ухвалою суду 09 квітня 2015 року (а.с.80 том 3), за надання правової допомоги спеціалісту у галузі права ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплатили по 700 грн. Дана обставина підтверджується розрахунковими квитанціями №№ 78,79 від 08 квітня 2015 року (а.с.44,47 том 3) та актом виконаних робіт (а.с.48,49 том 3).

Визначаючи до стягнення суму в 883 грн. 06 коп. витрат за надання правої допомоги фахівця в галузі права ( по 441 грн. 53 коп. на користь кожної з позивачів), суд першої інстанції керувався ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення 15 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі в судовому засіданні, що становить 182 грн. 70 коп. за годину роботи. З урахуванням загального часу витраченого фахівцем по наданню правової допомоги, який становить 02 год. 25 хв., тобто 145 хв. витрати по наданню правової допомоги становлять 441 грн. 53 коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відмови в задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_3 про відвід судді, то суд вірно при постановленні оскаржуваної ухвали керувався п.4, ч.1 ст.20 ЦПК України та об'єктивно виходив з відсутності підстав для її задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 121 грн.80 коп., що не був сплачений нею при подачі апеляційної скарги та був відстрочений до ухвалення судового рішення у справі ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2015 року.

До суду апеляційної інстанції надане клопотання та задоволене судом про допуск до участі у справі фахівця в галузі права по наданню правової допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_8 На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції стороною позивачів надані два договори про надання правової допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, копія свідоцтва платника єдиного податку та копія диплому ОСОБА_8, акт виконанних робіт, квитанції по сплаті кожною з позивачів ОСОБА_8 коштів за надання правової допомоги - по 700 грн.

Колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_3 частково, по 300 грн. на користь кожної з позивачів. При цьому колегія суддів враховує положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та приймає до уваги тривалість судового засідання в апеляційному суді, яке становило 37 хвилин, невелику складність питання, яке вирішується судом, подання аналогічних заперечень з питання скасування рішення за нововиявленими обставинами, яке в черговий раз заявлено до суду, складання клопотань та заперечень одночасно в інтересах обох позивачів.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1п.1, 313, 314 ч.1п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. за апеляційне оскарження ухвали суду за наступними реквізитами:Код бюджетної класифікації доходів 22030001, Рахунок 31211206780002 Одержувач УК у м.Сумах (м.Суми) 22030001, Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013).

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 на відшкодування судових витрат 300 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 300 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -