Постанова № 44787783, 03.06.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2015 р. Справа № 802/674/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Череватої А.Ю.,

представника позивача: Олійника Р.О.,

представника відповідача: Стратович С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2"

до: управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення помилково сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (далі - ТОВ "ВКХП № 2") поштовими засобами зв'язку на адресу суду надіслало позовну заяву, у якій просило визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області (далі - УПФ у Вінницькому районі), зобов'язати його вжити заходи для повернення помилково сплачених платежів та стягнути на користь позивача кошти в сумі 109 714,99 грн. (а.с. 4-10).

Вказана позовна заява до суду надійшла 12.03.2015 року. Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року позовну заяву ТОВ "ВКХП № 2" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 106 КАС України та надано строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 82).

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, подавши 23.03.2015 року оформлений належним чином адміністративний позов, в якому просив визнати протиправною бездіяльність УПФ у Вінницькому районі, яка полягає в неподанні до органу державної казначейської служби подання про повернення помилково сплачених коштів, зобов'язати його вжити всіх передбачених законом заходів для повернення ТОВ "ВКХП № 2" помилково сплачених коштів та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області помилково сплачені кошти в сумі 109 714,99 грн. (а.с. 87-93).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ВКХП № 2" (а.с. 1).

Під час розгляду адміністративної справи позивач подав заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, в якій остаточно просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФ у Вінницькому районі, яка полягає у неповерненні ТОВ "ВКХП № 2" помилково сплачених коштів, та стягнути з УПФ у Вінницькому районі на користь позивача помилково сплачені грошові кошти в сумі 26 205,33 грн. (а.с. 143-144).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з березня 2011 року по липень 2014 року ТОВ "ВКХП № 2" здійснювало відповідачу відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 При цьому відшкодування проводилося у завищеному розмірі, оскільки фактично позивач сплачував витрати на виплату та доставку пенсій вказаним особам за період, протягом якого вони працювали на ВАТ "ВКХП № 2", хоча відшкодування частини витрат мало б відбуватись за рахунок ВАТ "ВКХП № 2" пропорційно стажу роботи, отриманого вищезазначеними працівниками на даному підприємстві. Як наслідок, за період з 22.03.2011 року по 23.07.2014 року ТОВ "ВКХП № 2" помилково сплатило до Пенсійного фонду України кошти в загальній сумі 120 448,25 грн. Більшу частину цієї суми відповідач повернув добровільно, а ще частину зарахував в рахунок платежів за березень 2015 року. Згідно з актом взаємозвірки розрахунків по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 20.04.2015 року залишок коштів, які підлягають поверненню на користь позивача становить 26 205,33 грн. Однак, УПФ відповідач протиправно відмовляє у їх поверненні, в зв'язку з чим ТОВ "ВКХП № 2" вимушене звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судовому засіданні представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав та надав пояснення, аналогічні до тих обґрунтувань, що наведені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов позовні вимоги заперечила з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 102-104, 152-154). Зазначає, що УПФ у Вінницькому районі повернуло позивачу помилково сплачені ним кошти в межах строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Зокрема, на підставі заяви № 102 від 20.03.2015 року ТОВ "ВКХП № 2" було виплачено кошти в сумі 82 072,48 грн. за період з 01.10.2011 року по вересень 2014 року з урахуванням зобов'язань за березень 2015 року. Разом із тим, оскільки позивач із заявою про повернення помилково сплачених коштів вперше звернувся лише 09.09.2014 року, підстав для повернення йому коштів в сумі 26 205,33 грн. за період з 22.03.2011 року по 01.10.2011 року немає. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші здобуті у ході розгляду справи докази, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Встановлено, що ТОВ "ВКХП № 2" перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також платником відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах.

При цьому за період з березня 2011 року по липень 2014 року відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 55-71), позивач здійснив відшкодування витрат УПФ у Вінницькому районі на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в загальній сумі 175 245,46 грн. (а.с. 11-54).

Згідно із ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2, абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати пенсійного органу на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню у розмірі 100 відсотків.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

Підпунктом 6.1 пункту 6 цієї Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пп. 6.2 п. 6 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення " Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як слідує з матеріалів справи, до початку роботи на ТОВ "ВКХП № 2" ОСОБА_3 і ОСОБА_4 працювали у ВАТ "ВКХП № 2". Відтак, обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку вказаним особам пільгових пенсій мав покладатися і на це підприємство пропорційно до відпрацьованого на ньому часі.

Водночас судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в тому числі за період роботи у ВАТ "ВКХП № 2", в повному обсязі здійснювалося позивачем ТОВ "ВКХП № 2".

Таким чином, за період з 22.03.2011 року по 23.07.2014 року позивач помилково сплатив до Пенсійного фонду України кошти в сумі 120 448,25 грн.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 27.09.2010 року "Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів" (далі - Постанова № 21-2) облік сплачених сум за платежами, які на певну дату надійшли понад суми, що належать до сплати, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, відображається відповідним органом Пенсійного фонду в картках особових рахунках платників у графі "Переплата".

Згідно з п. 7.2 Постанови № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до УПФ у Вінницькому районі із заявами про повернення йому надміру сплачених коштів (заява від 09.09.2014 року № 207, заява від 11.11.2014 року № 285, заява від 06.03.2015 року № 82, заява від 20.03.2015 року № 102) (а.с. 111-115, 122, 124-125).

За результатами розгляду таких звернень сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та актами від 09.12.2014 року, від 04.03.2015 року, від 20.04.2015 року підтверджено факт переплати ТОВ "ВКХП № 2" сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 76, 117, 145-146).

Водночас під час судового розгляду справи відповідач добровільно повернув товариству кошти в сумі 82 072,48 грн., а частину суми переплати в розмірі 14 737,18 грн. зараховував у рахунок зобов'язань ТОВ "ВКХП № 2" з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2015 року.

Отже, сума неповернутих позивачу коштів станом на даний час складає 26 205,33 грн. за період з 22.03.2011 року по 01.10.2011 року.

При цьому наявність переплати на цю суму пенсійний орган визнає, проте відмовляє у поверненні коштів, посилаючись на те, що ТОВ "ВКХП № 2" пропустило загальні строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України.

Разом із тим, суд не погоджується із такими доводами відповідача, адже положення статті 257 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З конверту, який міститься у матеріалах справи слідує, що позовну заяву з доданими до неї матеріалами позивач передав на пошту 09.03.2015 року (а.с. 81).

Відповідно, за правилами обчислення процесуального строку, встановленими статтею 103 КАС України, датою звернення ТОВ "ВКХП № 2" з даним адміністративним позовом необхідно вважати 09.03.2015 року.

У свою чергу із заявою про повернення надміру сплачених коштів позивач вперше звернувся до УПФ у Вінницькому районі 09.09.2014 року (а.с. 111-112).

Отже, навіть якщо обчислювати строк звернення до адміністративного суду саме з цієї дати, такий строк позивачем не пропущено.

Разом із тим, встановлені судом обставини справи вказують на те, що фактично про порушення своїх законних прав та інтересів у спірних правовідносинах ТОВ "ВКХП № 2" дізналося лише після проведення останніх взаємозвірок та отримання листа відповідача за № 352/06-30/03 від 10.03.2015 року, в якому пенсійний орган повідомляв про відмову у поверненні помилково сплачених коштів понад строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України (а.с. 123).

Таким чином, визначений законом строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено і підстав для відмови у поверненні йому надміру сплачених коштів з цих мотивів у відповідача немає.

При цьому суд зазначає, що аналіз картки особового рахунку ТОВ "ВКХП № 2" по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком 2 (а.с. 105-110, 155-160) вказує на те, що в порушення вимог п. 7.1 Постанови № 21-2 відповідач безпідставно не відобразив у картці особового рахунку позивача у графі "Переплата" надміру сплачені платежі.

Крім того, у ході судового розгляду справи було встановлено, що у картці особового рахунку ВАТ "ВКХП № 2" також не відображалася недоїмка по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 22.03.2011 року по 23.07.2014 року.

Відтак, суд вважає недоведеними та не бере до уваги посилання представника УПФ у Вінницькому районі на те, що позивач не міг не знати про надмірну сплату ним витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вищевказаним особам і про порушення своїх прав та інтересів дізнався вже після проведення першого платежу у березні 2011 року.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що помилково сплачені ТОВ "ВКХП № 2" кошти по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 26 205,33 грн. відповідач не повертає протиправно та всупереч положенням пункту 7.2 Постанови № 21-2. Тому позовні вимоги в частині стягнення цих коштів з УПФ у Вінницькому районі належить задовольнити.

Разом із тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення адміністративного позову в іншій частині, а саме в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача, яка полягає у неповерненні ТОВ "ВКХП № 2" помилково сплачених коштів.

Так, бездіяльність - це пасивна поведінка, яка виражається у формі невчинення (утримання від вчинення) дії (дій), яку особа (суб'єкт владних повноважень) зобов'язана була і могла вчинити.

Судом встановлено, що більшу частину надміру сплачених позивачем коштів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідач повернув добровільно. Однак, повертати спірні кошти в сумі 26 205,33 грн. пенсійний орган відмовляється, про що повідомив ТОВ "ВКХП № 2" листом за № 352/06-30/03 від 10.03.2015 року (а.с. 123). Факт відмови підтвердив у судовому засіданні і представник відповідача.

Таким чином, в даному випадку поведінка суб'єкта владних повноважень виражається в активній формі (вчинення дії, прийняття рішення), а не у формі бездіяльності, як помилково вважає позивач. Тому підстав для висновку про бездіяльність відповідача у неповерненні ТОВ "ВКХП № 2" помилково сплачених коштів суд не вбачає.

При цьому важливо зазначити, що пунктом 7.2 Постанови № 21-2, який регулює питання повернення помилково сплачених платежів, не визначено граничного строку повернення пенсійним органом відповідних коштів на підставі заяви платника, що додатково свідчить про безпідставність вимог позивача в цій частині адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ТОВ "ВКХП № 2", а саме у частині стягнення з УПФ у Вінницькому районі на користь позивача помилково сплачених коштів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 26 205, 33 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем одночасно заявлено вимоги майнового та немайнового характеру. Водночас судом відмовлено у задоволенні позовних вимог немайнового характеру.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути відповідну частину понесених ним і документально підтверджених судових витрат у даній справі, а саме судовий збір за вимогами майнового характеру у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області (ідентифікаційний код 20098343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (ідентифікаційний код 34325039) помилково сплачені кошти по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 26 205 (двадцять шість тисяч двісті п'ять) грн. 33 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (ідентифікаційний код 34325039) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович