Постанова № 4478742, 12.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9642/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Ісаєнко Ю.А.

при секретарі                                                  Хріпуновій С.Ю.

за участю

представників позивача Оплімаха А.В., Ханіної Н.М.

представників відповідача           Плазьо Ю.Ю., Маковецької Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0001572340/0 від 26 травня 2009 року,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0001572340/0 від 26 травня 2009 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірним податковим повідомленням-рішення позивачеві визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16730 грн., із яких – 11153 грн. – за основним платежем, 5577 грн. - штрафні санкції. Вважає повідомлення-рішення незаконним з огляду на наступне. Підставою для прийняття спірного рішення послугували висновки акту перевірки, під час якої відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1.п.7.4. ст. 7 Закону України № 2181 у частині формування податкового кредиту звітного періоду на підставі отриманих позивачем податкових накладних від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтрепром», загальна сума податку на додану вартість за якими дорівнює 11153,46 грн. на підставі укладеного з позивачем договору поставки №060806 від 8 червня 2006 року. Відповідач без будь-яких підстав неправомірно розцінив зазначений договір як нікчемний з огляду на відсутність товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт відвантаження товару та інших обставин. Але за зазначеним договором 27 жовтня 2006 року була здійснена поставка товару на загальну суму 66920,75 грн., у тому числі ПДВ 11153,46 грн. Позивач вважає, що оскільки і він, і його контрагент за договором є платниками податку на додану вартість, то відповідно, мають право на нарахування податку на додану вартість та складання та видачі податкових накладних. Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтрепром», складено та надано податкову накладну №408 від 27 жовтня 2008 року та податкову накладну №416 від 6 листопада 2008 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 11153,46 грн., що є достатнім для включення сум податку до податкового кредиту звітного періоду.

Просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 26 травня 2009 року №0001572340/0.

Відповідач надав судові заперечення проти позову, у яких посилається на те, що зазначені позивачем господарські операції не підтверджені необхідними первинними документами, що дає підстави вважати, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об»єкту оподаткування, несплати податків, у зв»язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Вважає зазначений правочин нікчемним з огляду на положення приписів ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України як такий, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Просить суд у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити.

Представники відповідача, що діють за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 08.09.2004 року, включено до ЄДРПОУ за номером 33161994, перебуває на податковому обліку ДПІ у Ворошилівському районі м.Донецька з 14.09.2004 року та є платником податку на додану вартість з 24.04.2009 року.

Актом від 13.05.2009 року №727/23-3/33161994 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ Південно – східний проект ЛТД», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» за період листопад 2008 року, встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ ТОВ «ВКФ Південно – східний проект ЛТД», що підлягала сплаті в бюджет за звітний період – листопад 2008 року на 11153,46 грн.

26 травня 2009 року заступником начальника інспекції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення – рішення №0001572340/0, яким на підставі акту перевірки від 13.05.2009 року №727/23-3/33161994 за виявлені порушення позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартістьу розмірі 16730,00 грн., у тому числі за основним платежем 11153,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5577,00 грн. за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення є абзац «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків при заниженні або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, то такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зі змісту акту перевірки ( сторінки акту10-12) вбачається, що перевіркою не підтверджене фактичне здійснення постачання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей згідно наданих до перевірки копій документів за договором постачання, укладеним між ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» та ТОВ «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» за №060806 від 08 червня 2006 року ( на постачання товару позивачеві від ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» -вогнетривких матеріалів), враховуючи неможливість реального здійснення ТОВ «ВКФ «Південно-Східний проект» операцій транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання , складування тощо з урахуванням дійсного часу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; при встановленні у п. 2 документу, що має назву «договір» за № 060806 р. умов постачання на підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, передбачені вимогами чинного законодавства, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей або наявність взаємовідносин з контрагентами, які підпадають під визначення довіреного перевізника; відсутність у підприємства навіть тих документів, обов»язковість яких встановлена документом з назвою договір» за № 060806 від 08.06.2006 року (письмові заявки, тощо), недоведеність фактичного відвантаження продукції покупцю.

Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок, що підприємством ТОВ «ВКФ «Південно-Східний проект» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об»єкту оподаткування, несплати податків, в з»язку з чим дії підприємства призведли до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто вчинені правочини є нікчемним з огляду на положення приписів ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України як такий, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а саме : 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У акті перевірки податковий орган стверджує, що зазначений вище правочин є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Але на думку суду зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 8 червня 2006 року між ніж ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» (постачальник) та ТОВ «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» (покупець) укладено договір за №060806, предметом якого є постачання товару (вогнетривкі матеріали згідно рахунку-фактури).

На виконання зазначеної угоди ТОВ «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» одержало від ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» вогнетривкі матеріали, на підтвердження чого ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» позивачеві було виписано податкові накладні №408 від 27 жовтня 2008 року на загальну суму 22075,29 грн., ПДВ у сумі 4415,06 грн. та №416 від 06 листопада 2008 року на загальну суму 33692,00 грн., ПДВ у сумі 6738,40 грн. Всього контрагентом позивачу виписано податкових накладних на загальну суму 66920,75 грн., у тому числі ПДВ 11153,46 грн.

На підтвердження відвантаження товару постачальником позивачеві нвидано видаткові накладні № 1027-01 від 27 жовтня 2008 року на загальну суму з ПДВ 26490,35 грн. та №1106-02 від 06 листопада 2008 року на загальну суму з ПДВ 40430,40 грн.

Факт сплати за отримані товари підтверджується виписками з особового рахунку позивача у Донецькій філії ВАТ «Родовід Банк», відповідно до яких станом на 28.10.2008 року позивачем сплачено суму 30000,00 грн., ПДВ 5000,00 грн. за вогнетривкі матеріали відповідно до договору №060806 від 08.06.06р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром»; станом на 21.11.2008 року, позивачем сплачено суму 40316,00 грн., ПДВ 6719,33 грн. за вогнетривкі матеріали відповідно до договору №060806 від 08.06.06р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром».

Таким чином, судом встановлено, що укладений між сторонами договір поставки (вогнетривких матеріалів) за своєю суттю, первинними намірами сторін та наслідками відповідає вимогам ст. 712 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, а саме, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд вважає, що відповідач не довів невідповідність спірного правочину моральним засадам суспільства, чи порушення ним публічного порядку, заволодіння майном держави, тому будь-які підстави для того, щоб вважати його нікчемним, відсутні.

Також судом встановлено, що 19 листопада 2008 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, якою визначено податковий кредит у сумі 311804,00 грн. Додатком 5 до зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивач надав розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. З рядка 36 зазначеної розшифровки вбачається, що товариством віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4415,06 грн. внаслідок отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» податкової накладної у періоді жовтня 2008 року (№ 408 від 27 жовтня 2008 року).

17 грудня 2008 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року, якою визначено податковий кредит у сумі 135276,00 грн. Додатком 5 до зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивач надав розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. З рядка 6 зазначеної розшифровки вбачається, що товариством віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 6738,40 грн. внаслідок отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» податкової накладної у періоді листопаду 2008 року (№ 416 від 6 листопада 2008 року).

З акту перевірки вбачається, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька при перевірці розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» та позивачем, врахувала платіжні доручення №764 від 05.11.2008 року на суму 40000,00 грн. та №763 від 05.11.2008 року на суму 40000,00 грн., але відповідно до виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» станом на 05.11.2008 року виписаною Донбаською філією ВАТ «Родовід Банк» зазначеними платіжними дорученнями позивач сплатив товар по договору №040607 від 02 квітня 2007 р., тобто зазначені платіжні доручення взагалі не стосуються господарських відносин між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» ( п. 3 акту «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків»).

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»

Підпунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено термін податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменьшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначає, що надані позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром» податкові накладні №408 від 27 жовтня 2008 року на загальну суму з ПДВ 26490,35 грн. та №416 від 06 листопада 2008 року на загальну суму з ПДВ 40430,40 грн. відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. №165 у редакції від 30.06.2005 р. №244.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку у зв’язку з придбанням вогнетривких матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерпром»

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає що спірне податкове повідомлення – рішення винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно визнати його недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №0001572340/0 від 26 травня 2009 року.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0001572340/0 від 26 травня 2009 року – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №0001572340/0 від 26 травня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Південно – східний проект ЛТД» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 серпня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 17 серпня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаєнко Ю.А.