Вирок № 44776063, 05.12.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

415/945/14-к

1-КП/415/205/14

ВИРОК

Іменем України

05.12.14 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Сохікян С.Ш.,

захисника ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, працюючого ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», не одруженого, не судимого, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, без освіти, не працюючого, не одруженого, судимого 17 вересня 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, 03 січня 2014 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Желтоводського міського суду від 26 грудня 2013 року (ст.81 КК України), умовно-достроково на 08 місяців 21 день, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця селища Варварівка Юр'ївського району Дніпропетровської області, громадянина України, без освіти, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, -

встановив:

07 лютого 2014 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5, проникнувши за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, по вулиці АДРЕСА_4, при цьому, відповідно до домовленостей, обвинувачений ОСОБА_3, залишившись чекати на обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у автомобілі неподалік будинку, спрямував останніх до квартири, які, під приводом комунальників, потрапивши до житлового приміщення, і, діючи погоджено, а саме, обвинувачений ОСОБА_4, повторно, закривши потерпілій ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, рота, наніс тій - 1 удару рукою в плече та 1 удару ногою в область коліна, що є насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а обвинувачений ОСОБА_5, відкрито викрав - мобільний телефон марки «Nокіа», модель «2330с-2», ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 150 гривень, годинник жіночий марки «Оmах», вартістю 24 гривні, грошові кошти в сумі 710 гривень, та золоту каблучку «583-проби», вагою 6,62 грама, вартістю 1324 гривні, спричинивши потерпілій ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, майнову шкоду на загальну суму 2208 гривень, а також, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді - забія лівого колінного суглоба, правого проміневозап'ястного суглоба, підшкіряної гематоми лівого плеча, області шії, множинних подряпин обличчя, забія та підшкіряної гематоми нижньої губи, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №55 від 12 лютого 2014 року, як в купі, так і окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень - відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії у потерпілої ОСОБА_6, завдана останній майнова шкода - відшкодована повністю, як шляхом повернення викраденого, так і грошима.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, зазначивши, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_5, кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися у дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Завдана потерпілій ОСОБА_6 майнова шкода - відшкодована повністю, як шляхом повернення викраденого, так і грошима.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, зазначивши, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, зазначені обставини відповідають подіям, що відбувалися у дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся, перепрошуючи у потерпілої ОСОБА_6 за свої протиправні дії та відшкодувавши в повному обсязі заподіяну шкоду, як шляхом повернення викраденого, так і грошима.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в повному обсязі визнали свою провину у вчиненні інкримінованого кожному органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 - у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.186 ч.3 КК України.

Крім того, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 - у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у житло, також доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.186 ч.3 КК України.

Крім того, на підставі викладеного, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 - у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, також доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.186 ч.3 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_3 - працює у ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за місцем працевлаштування має позитивну виробничу характеристику (а.с.67), має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті - характеризується позитивно (а.с.66), у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.60,190), наявність на утриманні дитини неповнолітнього віку - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.69-70).

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_4 - не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті - характеризується позитивно (а.с.105), у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.98,190), наявність тяжкого захворювання, а також, наявність на утриманні батька похилого віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_5 - не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті - характеризується позитивно (а.с.82), у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.190), наявність на утриманні батька похилого віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.83-84).

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який працює, має позитивну виробничу характеристику, за місцем постійного проживання позитивно характеризується у побуті, з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, і, одночасно, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_6 у наданій до суду заяві, яка на призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 суворого покарання не наполягала, і, разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння і безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні останнього, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання - у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст.186 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 скоїв умисний злочин, який є корисливим, і, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, пов'язаний із застосуванням насильства та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілій, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише за умови застосування покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, з урахуванням особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштований, має на утриманні дитину неповнолітнього віку, і, разом з тим, враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, активну поведінку останнього щодо розкриття злочину, повне відшкодування заподіяного збитку та відсутність тяжких наслідків від скоєного, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.186 ч.3 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.133-135), слід обчислювати з 11 лютого 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.133-135), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, суд не вбачає, зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4, з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, з урахуванням данних про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який не працює, за місцем постійного проживання позитивно характеризується у побуті, враховуючи вищенаведене, і, одночасно, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_6 у наданій до суду заяві, яка на призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 суворого покарання не наполягала, і, разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння і безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні останнього, суд вважає за необхідне також призначити - у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст.186 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисний злочин, який є корисливим, і, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, пов'язаний із застосуванням насильства та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілій, а також, у короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисних злочинів, в тому числі - аналогічних, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо лише за умови застосування покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, з урахуванням особи винного, який має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті, і, разом з тим, враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, активну поведінку останнього щодо розкриття злочину, повне відшкодування заподіяного збитку та відсутність тяжких наслідків від скоєного, наявність у обвинуваченого тяжкого захворювання та наявність на утриманні батька похилого віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ст.186 ч.3 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.139-140), слід обчислювати з 11 лютого 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.139-140), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, суд не вбачає, зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_5, який не працює, має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, і, одночасно, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_6 у наданій до суду заяві, яка на призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 суворого покарання не наполягала, і, разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння і безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні останнього, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання - у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст.186 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 скоїв умисний злочин, який є корисливим, і, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, пов'язаний із застосуванням насильства та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілій, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливо лише за умови застосування покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 злочину, з урахуванням особи винного, який має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті, і, разом з тим, враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, в судовому засіданні вибачався за скоєне, активну поведінку останнього щодо розкриття злочину, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, повне відшкодування заподіяного збитку та наявність на утриманні у обвинуваченого батька похилого віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ст.186 ч.3 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.144-145), слід обчислювати з 11 лютого 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 11 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.144-145), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5,суд не вбачає, зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, було проведено судову товарознавчу експертизу за №121-36/7 від 18 лютого 2014 року (а.с.180-185), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 489 гривень 44 копійки (а.с.186), котра підлягає стягненню з обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013), в рівних частках, по 163 гривні 15 копійок з кожного.

Витрати на залучення експертів - у сумі 391 гривня 20 копійок (а.с.216), і у сумі 195 гривень 60 копійок (а.с.225), пов'язані з проведенням судової дактилоскопічної експертизи за №265/72 від 21 лютого 2014 року (а.с.202-215), та судової трасологічної експертизи за №263/71 від 25 лютого 2014 року (а.с.222-224), відповідно, стягненню з обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не підлягають, оскільки причетність останніх щодо залишення досліджених слідів не доведена.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_6 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nокіа», модель «2330с-2», ІМЕІ НОМЕР_1, годинник жіночий марки «Оmах», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6. (а.с.187,188,189,190),

- підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_6.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, та призначити йому покарання, на підставі 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 11 лютого 2014 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, та призначити йому покарання, на підставі 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 06 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року у виді 06 (шести) місяців позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 11 лютого 2014 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, та призначити йому покарання, на підставі 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 06 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 11 лютого 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

163 (сто шістьдесят три) гривні 15 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

163 (сто шістьдесят три) гривні 15 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

163 (сто шістьдесят три) гривні 15 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nокіа», модель «2330с-2», ІМЕІ НОМЕР_1, годинник жіночий марки «Оmах», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6,

- повернути потерпілій ОСОБА_6

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокуророві.

Суддя: