Вирок № 44776060, 19.12.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4373/14-к

1-КП/415/450/14

ВИРОК

Іменем України

19.12.14 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Матухно О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 19 вересня 1996 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960 року) до 05 місяців позбавлення волі, 01 липня 1997 року Сєвєродонецьким міським судом за ст.17 ст.140 ч.2 КК України (1960 року) до 1 року позбавлення волі, 02 березня 2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.2, ст.140 ч.3, ст.42 КК України (1960 року) до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 29 листопада 2004 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.187 ч.1, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі, 23 січня 2008 року Кремінським районним судом Луганської області за ст.185 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 2 років позбавлення волі, 24 червня 2010 року Лисичанським міським судом за ст.121 ч.1, ст.129 ч.1, ст.185 ч.2, ст.296 ч.1, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі, 28 квітня 2014 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Брянківського міського суду Луганської області від 18 квітня 2014 року (ст.81 КК України (2001 року), умовно-достроково на невідбутий термін 10 місяців 09 днів, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -

встановив:

19 серпня 2014 року, у ранковий час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи, в стані алкогольного сп'яніння, у маршрутному таксі сполученням «Центральний ринок міста Лисичанська - мікрорайони ЗАТ «ГТВ», та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), із жіночої сумки потерпілої ОСОБА_2, повторно, таємно викрав - мобільний телефон марки «Nokia», модель «7230», ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 150 гривень, і грошові кошти в сумі 600 гривень, спричинивши останній майнову шкоду на загальну суму 750 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень - відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, таємного викрадання майна потерпілої ОСОБА_2, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілій ОСОБА_2 майнова шкода - відшкодована повністю, як поверненням викраденого, так і грошима.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії останнього за ст.185 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання і за місцем мешкання - характеризується позитивно (а.с.24), не працює, у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.28,30), наявність тяжкого захворювання - туберкульозу легенів, з яким перебуває на обліку у відповідному медичному закладі, а також, наявність на утриманні матері похилого віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який не працює, має постійне місце мешкання, за яким характеризується позитивно, страждає на тяжке захворювання, має на утриманні матір похилого віку, з урахуванням щирого каяття та активної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 щодо розкриття злочину, а також, враховуючи обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і, разом з тим, беручи до уваги суму спричиненої потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди та відшкодування заподіяних збитків, і, одночасно, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний, корисливий злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, крім того, в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі та в період невідбутого покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисних злочинів, в тому числі, і за аналогічних обставин, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 31 жовтня 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.64), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає, зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.64), слід обчислювати з 31 жовтня 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, було проведено судово-товарознавчу експертизу за №495-118/7 від 12 вересня 2014 року (а.с.34-38), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 491 гривня 92 копійки (а.с.39), котра підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Nokia», модель «7230», ІМЕІ НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.29,40),

- підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 31 жовтня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

491 (чотириста дев'яносто одну) гривню 92 копійки за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Nokia», модель «7230», ІМЕІ НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2,

- повернути потерпілій ОСОБА_2

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: