Рішення № 44769357, 08.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/11091/14-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 58 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі, за участю третьої особи Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, про звільнення майна з-під решту за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог (а.с.83) просило звільнити з-під арешту легковий автомобіль Mercedes-Benz E220, номер кузов/шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 1999 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 На підтвердження своїх вимог позивач зазначив, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем укладено кредитно-заставний договір № ZRZ0A80000008, від 13.06.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким відповідач передав в заставу банку належний йому легковий автомобіль Mercedes-Benz E220. Під час продажу предмету кредитно-заставного договору, позивачу стало відомо, що Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ накладено арешт на все майно відповідача, в тому числі і на предмет договору застави, чим порушено його права, як заставодержателя.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що право застави у позивача виникло 23.06.2008 року, а постанова про накладення арешту на майно боржника була винесена вже після укладення договору застави. За таких обставин, державна виконавча служба не мала правових підстав для звернення стягнення на заставне майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями.

За заявою представника апелянта апеляційне провадження в частині оскарження рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 квітня 2015 року щодо вирішення вимог про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № 20215842 від 13.07.2010 року, постановами про арешт майна боржника за вих..№10/864 від 01.09.2010 року та вих.№9/1055 від 22.10.2009 троку закрито, а тому апеляційний розгляд, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, проводиться в межах іншої частини апеляційної скарги.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що накладенням арешту порушено право банку, як заставодержателя, на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна. Борг ОСОБА_2 не сплачено, а тому банк, на підставі судового рішення, бажає провести реалізацію транспортного засобу. Банк має переважне право на звернення стягнення перед іншими стягувачами.

Представник управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі заперечує у задоволенні скарги, але з підстав порушення прав іншої особи, а не управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі.

Відповідач ОСОБА_3 також заперечує у задоволенні скарги і пояснила, що боржник не повністю сплатив кошти на її користь.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що стягувач ОСОБА_3 має переважне право на звернення стягнення на спірне майно, оскільки рішення про стягнення коштів на її користь ухвалено раніше ніж виникло право застави.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон) визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 11 Закону визначено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 3 ст. 12 Закону визначено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 14 Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно із ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Аналізуючи зазначені норми законодавства колегія суддів приходить до висновку, що підстави звернення стягнення на заставне майно на користь інших стягувачів, передбачені у ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», слід розглядати у сукупності з нормами Законів України «Про заставу» і «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Так, судом встановлено, що 13.06.2008 року між ПАТ "Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір № ZRZ0A800000008, в забезпечення виконання якого ОСОБА_2 передав в заставу позивачу, належний йому на праві власності легковий автомобіль Mercedes-Benz E220, номер кузов/шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 1999 року випуску (а.с.3-8).

Дане обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.06.2008 року за № 7431778, про що свідчить відповідний Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44448882 від 13.06.2014 року (а.с.11-14).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2012 року частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 та звернуто стягнення на рухоме майно за кредитно-заставним договором, а саме автомобіль Mercedes-Benz E220, номер кузов/шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 1999 року випуску (а.с.9), для задоволення грошових вимог в розмірі 523900,44 грн..

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2012 року роз'яснено вказане рішення, а саме, що ПАТ КБ «Приватбанк» має право звернути стягнення на автомобіль шляхом його продажу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є боржником і за іншими грошовими зобов'язаннями. Так, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.02.2007 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 боргу на загальну суму 5 356 грн., державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ 10.11.2010 року винесено постанову ВП №22475124 про відкриття виконавчого провадження (а.с.107, 108, 111, 112).

20.01.2012 року на виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ винесено постанову ВП № 22475124 про арешт майна - автомобіля Mercedes-Benz E220, що належить боржнику ОСОБА_2, та заборонено відчуження будь-якого майна боржника, а також винесено постанову № 22475124 від 25.01.2012 року про розшук автомобіля Mercedes-Benz E220 (а.с.15,16).

30.05.2012 р. Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ винесено постанову ВП №29080814 про арешт майна Mercedes-Benz E220 з виконання виконавчого листа №3329/11 від 15.09.2011 р., виданого Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення зі ОСОБА_2 на користь УПФУ в Корольовському районі м. Житомира боргу в сумі 673,30 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за липень-грудень 2010 року (а.с.84,103-104).

Під час продажу предмету кредитно-заставного договору ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме автомобіля Mercedes-Benz E220, згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2012 року, позивачу стало відомо про накладення Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ арештів на все майно ОСОБА_2, в тому числі і на предмет договору застави.

Однак, відмовляючи в позові, всупереч ст. 214 ЦПК України суд не врахував, що накладення арешту на спірне рухоме майно унеможливлює виконання умов кредитного договору та договору застави шляхом звернення стягнення на заставлене майно і позбавляє права іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк» на продаж заставленого майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Судом не враховано, що за змістом Законів України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та «Про виконавче провадження» заставодержатель зареєстрованого обтяження має переважне право на звернення стягнення перед іншими стягувачами та має право на звільнення його з-під арешту для задоволення своїх вимог.

Наявність судового рішення від 01.02.2007 року про стягнення коштів на користь ОСОБА_3 не змінює пріоритет обтяжень, визначених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Право застави зареєстровано у 2008 році, а інші обтяження на заставне майно зареєстровані пізніше - у 2012 році. Крім того, є судове рішення про звернення стягнення на заставне майно шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк», яке є обов'язковим для виконання.

Розмір заборгованості значно перевищує вартість заставленого майна, що вбачається із кредитно-заставного договору від 13 червня 2008 року (а.с.7-8) та заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.07.2012 року (а.с.9).

Так, позичальнику ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 21174,58 доларів США, з яких 20550,85 грн. надано з метою придбання автомобіля, що урахуванням пунктів 16.1 та 16.2 кредитно-заставного договору про перерахування коштів в сумі 97000 грн. на поточний рахунок автосалону буде становити 4,72 грн. за 1 долар США. Вартість заставного автомобіля визначено в сумі 121250 грн. (п.16.8), що становить 25688 доларів США. Заборгованість судовим рішенням станом на 11.05.2012 року, яка не погашена до даного часу, визначена у сумі 65569,52 долари США, що перевищує більше ніж у 2 рази вартість заставного майна.

З урахуванням викладеного, арешт, накладений на автомобіль Mercedes-Benz E220, р/н НОМЕР_2, постановами державних виконавців Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ від 20.01.2012 року по ВП № 22475124 та від 30.05.2012 р. по ВП №29080814, підлягає зняттю.

В частині вимог про зняття арешту з майна, накладеного постановою про його розшук від 25.01.2012 року по ВП 22475124, слід відмовити, оскільки вказаною постановою арешт на спірне майно не накладався, а постанова винесена на підставі постанови про арешт майна боржника.

На підставі викладеного, рішення суду в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про часткове задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 квітня 2015 року в частині вирішення вимог про звільнення майна з-під арешту, накладеного : постановою про арешт майна боржника та оголошення його відчуження від 30.05.2012 року по виконавчому провадженню № 29080814; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.01.2012 року по виконавчому провадженню № 22475124; постановою про розшук майна від 25.01.2012 року по виконавчому провадженню № 22475124, та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Звільнити з-під арешту легковий автомобіль Mercedes-Benz E220, номер кузов/шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 1999 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення його відчуження від 30.05.2012 року по виконавчому провадженню № 29080814, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.01.2012 року по виконавчому провадженню № 22475124.

В задоволенні вимог про звільнення майна з-під арешту за постановою про розшук майна від 25.01.2012 року по виконавчому провадженню № 22475124 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: