Ухвала суду № 44769347, 08.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/821/15-к Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т.З.

Категорія ст.309 КПК Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.

при секретарі Парижан І.О.

за участі:

прокурора Сенька В.О.

захисника-адвоката Миколайчука П.В.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката Миколайчука П.В. на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Коростишівського РВ УМВС у Житомирській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060190000305 від 27.05.2015 року.

Визначено строк дії даної ухвали до 25 липня 2015 року.

Встановлено заставу у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 24360 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому постановою КМУ.

У разі внесення застави на ОСОБА_2 покладено обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.

ОСОБА_2 внесено заставу у розмірі 24360 грн.

Задовольняючи клопотання слідчого, суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання до семи років позбавлення волі, дані щодо перебування останнього на військовій службі відсутні, як і дані, щодо перебування його у складі будь-якої з військових частин. ОСОБА_2 перевозив вогнепальну зброю та велику кількість боєприпасів до неї, документи на які відсутні.

Судом також враховано те, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що характеризує останнього з негативної сторони.

Слідчий суддя дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме: що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти нові кримінальні правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому застосував більш жорсткий запобіжний захід.

Не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Миколайчук П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Вважає вказану ухвалу суду необґрунтованою, постановленою з обвинувальним нахилом, а необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу - недоведеною. Крім того вважає, що клопотання обґрунтовується недопустимими доказами, прокурором та судом не враховано наявності обставин, що спростовують підозру, спростовують наявність вказаних в клопотання ризиків та характеризують соціальні зв'язки підозрюваного.

Зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не було враховано, що прокурором не було доведено наявності ризиків, передбачених в ст.177 КПК України, не було доведено недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу. Докази, надані ним судом не оцінені й не вказано чому не взяті до уваги.

Зазначає, що слідчим ще не встановлено час, місце, спосіб та обставини набуття ОСОБА_2 зброї, належність автомобіля тощо. З цього приводу дати пояснення міг би свідок ОСОБА_4, боєць в/ч 2950 (батальйон «Айдар»), якого він просив допитати, однак суд безпідставно відмовив у його допиті. Водночас, через не встановлення даних обставин вважає неможливим вказівку на обґрунтованість підозри, так як не встановлено основних елементів складу злочину, скоєного ОСОБА_2 Суд цьому оцінки не дав, чим порушив принцип змагальності в кримінальному процесі.

Вважає, що вказуючи відомості про попередню судимість ОСОБА_2 слідча і прокурор при вказівці на цю обставину, як на доказ винуватості проігнорували положення ч.1 ст.88 КПК України, відповідно до якої інформація про попередні судимості підозрюваного є недопустимим доказом на підтвердження його винуватості у вчинені злочину.

Зазначає, що довідка про те, що ОСОБА_2 не призивався до військових частин через військовий комісаріат та про те, які саме речі вилучали в нього є неналежними щодо доведення обґрунтованості питання про тримання його під вартою та наявності процесуальних ризиків, а є важливим для вирішення справи по суті в подальшому.

Вважає, що довідка без номеру і дати про телефонну розмову начальника слідчого відділу та заступника командира батальйону «Айдар» є показами з чужих слів, наданих працівником міліції, що є недопустимим доказом згідно ч.7 ст.97 КПК. Оскільки, наданих не безпосередньо суду, а в формі листа без реквізитів.

Зазначає, що доказів того, що ОСОБА_2 має на меті переховуватися від органів слідства не надано. Доводи слідчого та прокурора про те, що ОСОБА_2 має на меті переховуватися від слідства, бо він не мав документів чи те що, він має на меті уникнути відповідальності вважає надуманими. Вказівка не те, що ОСОБА_2 не має постійного місця проживання вважає не ризиком, а не з'ясування слідчим всіх істотних обставин по справі та особи самого ОСОБА_2 Слідчою не з'ясовано чи перебуває ОСОБА_2 в шлюбі, чи має дітей на утриманні тощо. Однак зазначає, що ОСОБА_2 одружений та є батьком малолітньої дитини, зареєстрований в помешканні разом з дружиною та сином, а дома не проживає, бо є бійцем добровольчого батальйону, який воює. Те що він не вказав своє місце проживання - надуманий факт, оскільки слідча допитувала ОСОБА_2 як свідка (знаючи, що це не є доказом в подальшому) де і було вказано ці відомості.

Зазначає, що підстав вважати, що ОСОБА_2 знищить чи спотворить речі, що мають значення для встановлення обставин справи також немає, оскільки свою причетність до злочину та вину у вчиненому підозрюваний визнає та не заперечує фактичні обставини його вчинення. Не вказано, на що саме може впливати ОСОБА_2: абстрактна теза про можливу наявність й нього іншої зброї - вимисел.

Щодо ризику вчинення іншого злочину ОСОБА_2, вважає, що даних про підготовку ним нового злочину немає.

Вважає, що відсутній ризик знищення доказів, оскільки ОСОБА_2 не може вплинути на вилучені речові докази.

Зазначає, що подав копію паспорту ОСОБА_2 для підтвердження особи, документи щодо соціальних зв'язків ОСОБА_2 (свідоцтва про шлюб та народження дитини), медичні документи на підтвердження стану його здоров'я, документ про його службу в батальйоні «Айдар», довідку про можливість його офіційного перебування в м. Коростишів в санаторії «Тетерів» разом із іншими бійцями «Айдару» під час досудового розслідування. Вважаючи, що цими доказами спростовується необхідність в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Однак це було проігноровано слідчим суддею.

Вказує, що в ухвалі слідчого судді відсутні посилання на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також на практику Європейського суду з прав людини.

Вважає, що слідчим суддею допущена неповнота судового розгляду (відхилення клопотання про допит свідка), та невідповідність висновків суду фактичним обставина справи (неврахування письмових доказів, висновок про обґрунтованість клопотання слідчого).

Зазначає, що протокол затримання, підписаний ОСОБА_2 без захисника в приміщенні Коростишівського РВ УМВС, згідно якого його було затримано 27.05.2015 року, час затримання вказано 19 год. 40 хв. В матеріалах провадження зазначено, що автомобіль «Фольксваген», яким керував ОСОБА_2, було зупинено працівниками ВДАІ в м. Коростишів по вул. Більшовицькій о 11 год. 40 хв. 27.05.2015 року (рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_5). Свідок події ОСОБА_6 показав, що близько 12 год. 00 хв. 27.05.2015 року ОСОБА_7 при керуванні автомобілем був зупинений по вул. Більшовицька в м. Коростишів, йому було заборонено залишати місце події, вилучався автомобіль, з ним проводили допит тощо. Весь цей час, з 12-00, ОСОБА_2, перебував з працівниками міліції. Згідно протоколу огляду, о 12 год. 20 хв. було розпочато слідчу дію - огляд транспортного засобу, з участю самого ОСОБА_2 що і зазначено в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_2 був фактично затриманий і позбавлений права та можливості залишити місце події через наказ відповідних працівників правоохоронних органів не пізніше ніж з 12 год. 20 хв., після зупинки його автомобіля та початку з ним слідчих дій.

Крім того, про неправильність зазначення часу затримання ОСОБА_2 як 19 год. 40 хв. свідчить і та обставина, що навіть в райвідділ міліції його було доставлено набагато раніше ніж вказано в протоколі - о 17 год. 20 хв.

Вважає, що оскільки підозру було вручено о 19 год. 00 хв. 28.05.2015 року, то з часу фактичного затримання минуло більше 29 годин, а тому ОСОБА_2 мав бути звільнений на підставі ч.3 ст.278 КПК ще 28.05.2015 року до вручення йому підозри.

Заслухавши доповідача, захисника - адвоката Миколайчука П.В. та підозрюваного ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному розгляді даної апеляційної скарги встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням норм національного та міжнародного законодавства.

Предметом дослідження суду першої інстанції при розгляді вказаного клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу були ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу (ст.177, 178, 183, 194 КПК України).

Згідно ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Врахувавши вимоги ст.178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів врахував, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання до семи років позбавлення волі, дані щодо перебування останнього на військовій службі відсутні, як і дані, щодо перебування його у складі будь-якої з військових частин. ОСОБА_2 перевозив вогнепальну зброю та велику кількість боєприпасів до неї, документи на які відсутні, останній раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що характеризує останнього з негативної сторони та свідчить про схильність ОСОБА_2 до вчинення інших кримінальних правопорушень та спроби уникнути покарання.

Може переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти нові кримінальні правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, не мав при собі жодних документів, які б посвідчували його особу, не надав відповідних документів на автомобіль; після виявлення зброї в автомобілі, яким керував ОСОБА_2, останній відмовився давати будь-які пояснення з приводу походження зброї, не вказав мету, з якої він її перевозив, документів на зброю не надав. На даний час відсутні дані, які б підтвердили належність ОСОБА_2 до військової частини, що свідчить про те, що у випадку обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_2 може приховати або ж надати недостовірні документи щодо перебування його на військовій службі. Також в зв'язку з тим, що не встановлено місце тимчасового проживання підозрюваного на території Житомирської області та те, що при собі в автомобілі він перевозив вогнепальну зброю та велику кількість боєприпасів до неї, не виключено, що останній може зберігати за місцем свого тимчасового проживання ще зброю та боєприпаси, а в разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі ОСОБА_2 може приховати та знищити вказані заборонені предмети.

Врахувавши на момент розгляду вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе їм запобігти.

Апеляційний суд вважає, що прокурором доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 Слідчий суддя в достатній мірі проаналізував всі обставини та досить чітко обґрунтував у своїй ухвалі наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу до ОСОБА_2 у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не забезпечать на даному етапі досудового розслідування належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що вказуючи відомості про попередню судимість слідча і прокурор при вказівці на цю обставину, як на доказ винуватості проігнорували положення ч.1 ст.88 КПК України, відповідно до якої інформація попередні судимості підозрюваного є недопустимим доказом на підтвердження його винуватості у вчинені злочину, є безпідставними, оскільки вказана інформація є частиною характеризуючих даних особи ОСОБА_2

Доводи захисника про те, що, ОСОБА_2 фактично було затримано о 12:00, 27.05.2015 року, а підозру було вручено о 19 год. 00 хв. 28.05.2015 року, то з часу фактичного затримання минуло більше 29 годин, а тому ОСОБА_2 мав бути звільнений на підставі ч.3 ст.278 КПК ще 28.05.2015 року до вручення йому підозри, є необґрунтованими та є власною суб'єктивною думкою останнього, оскільки близько 12 години було зупинено, затримано та здійснено огляд транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 в рамках адміністративного затримання. Всі інші процесуальні дії з ОСОБА_2 здійснювались після оформлення протоколу затримання 19:40, 27.05.2015 року, а тому думка захисника про вручення підозри ОСОБА_2 через 29 годин, є припущенням та не ґрунтується на матеріалах провадження.

Разом з тим, адвокат не позбавлений можливості оскаржити незаконне, на його думку, затримання ОСОБА_2 в передбаченому законом порядку.

Доводи захисника про те, що свідоцтво про шлюб та народження дитини, які він надав, є документами, що підтверджують сталість соціальних зв'язків ОСОБА_2, а також медичні документи на підтвердження стану його здоров'я, документ про його службу в батальйоні «Айдар», довідку про можливість його офіційного перебування в м. Коростишів в санаторії «Тетерів» разом із іншими бійцями «Айдару», спростовують необхідність в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційний суд вважає необґрунтованими. Останній зареєстрований та проживає в м. Івано-Франківськ, на даний час перебуває на території Житомирської області, даних, які підтверджують наявність постійного місця проживання останнього на території області суду не надано. Застосування положень ч.5 ст.194 КПК України до ОСОБА_2 в умовах проживання в санаторії «Тетерів» в м. Коростишеві не є можливим.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року законна та обґрунтована і підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката Миколайчука П.В. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді: