Ухвала суду № 44753853, 05.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2015 рокусправа № 808/7079/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Аграрної приватної фірми «Істок» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі № 808/7079/14 за позовом Аграрної приватної фірми «Істок» до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2014 року № Ю000124-17,-

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2014 року Аграрна приватна фірма «Істок» звернулась до суду з адміністративним позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача №Ю000124-17 від 18.09.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2014 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати постанову суду від 26 листопада 2014 року, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду без змін.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, на підставі наказу відповідача від 28.08.2014 №325, повідомлення від 28.08.2014 №287/08-17-17 в період з 03.09.2014 по 09.09.2014 відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання законодавства щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 30.04.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 30.04.2013.

За наслідками перевірки 18.09.2014 був складений Акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, п. 3.2, п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПАУ від 24.12.2010 №1020, в частині не надання податкового розрахунку за формою №1ДФ за 1 квартал 2012 року та не відображення нарахованої (виплаченої) заробітної плати працівникам позивача за 2-4 квартал 2012;

- пп. 168.1.1, п. 168.1.5 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині не нарахування до бюджету 01.01.2012 по 01.12.2012 податку на доходи з фізичних осіб в сумі 43 256,32 грн.;

- ст. 4, ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон №2464) позивачем не враховано суму виплати на яку нараховується єдиний соціальний внесок;

- абз. 2 п. 8 ст. 9, ст. 4, ст. 7 - ст. 9 Закону №2464, в частині не нарахування єдиного соціального внеску на суму заробітної плати в розмірі (37,19%) - 111251,91 грн. та не нарахування єдиного соціального внеску із сум заробітної плати в розмірі (3,6%) - 10769,21 грн.;

- пп. 44.1, пп. 44.3 ст. 44 ПК України, в частині не зберігання та не надання на перевірку позивачем документів пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Міністерство доходів і зборів за період з 01.01.2012 по 30.04.2013.

На підставі Акту перевірки 18.09.2014 відповідачем була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) №000124-17, відповідно до якої позивач повинен сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 122 021,12 грн.

Листом від 13.09.2014 №3627/10117 відповідач направив на адресу позивача Акт перевірки та оскаржувану вимогу, яку позивачем було отримано 02.10.2014, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога №000124-17 від 18.09.2014 про сплату недоїмки сформована відповідачем правомірно, без порушення норм законодавства України, а тому вона не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зазначає наступне.

Відповідно до вимог закону № 2464, позивач є платником єдиного соціального внеску.

Приписами ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено обов'язки платника єдиного внеску, серед яких зокрема визначено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.;

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2, 3, 7 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Судом першої інстанції встановлено, що до відповідача 09.07.2014р. із заявами про виплату заборгованості із заробітної плати без утримання податку з доходів фізичних осіб єдиного соціального внеску звернулися колишні працівники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 До зазначених заяв були додані судові рішення про виплату заборгованості із заробітної плати працівникам позивача, копії банківських платіжних доручень.

Судом встановлено, що судові рішення про виплату заборгованості із заробітної плати працівникам позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, набрали законної сили. Згідно зазначених рішень суду відділом Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції стягнуто заборгованість з нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати на загальну суму 245 119,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

В той же час, судом встановлено, що позивачем за період з 01.01.2012р. по 01.12.2012р. нарахована заробітна плата в сумі 299 144,70грн. по зазначених працівниках, але не нарахований та не перерахований єдиний соціальний внесок за січень-грудень 2012 року.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визначення суми недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка становить 111 51,91грн. + 10 769,21грн. = 122 021,12грн.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта стосовно того, що він не погоджується з рішеннями Приморського районного суду Запорізької області щодо стягнення заборгованості з заробітної плати та зазначає, що оскарження вказаних рішень не є предметом розгляду у цій справі. Окрім того колегія суддів зазначає, що позивач в свою чергу не скористався своїм правом та не оскаржив ці рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Аграрної приватної фірми «Істок» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі № 808/7079/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі № 808/7079/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай