Ухвала суду № 44749615, 02.06.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

2 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Суддя-доповідачКоротких О.А.,суддів:Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Підприємство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 березня 2015 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року про задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, відповідач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах частини першої статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) та статті 218 Господарського кодексу України, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 28 березня 2013 року (№ К/9991/77414/12), 30 січня, 3 березня та 22 квітня 2015 року (№№ К/9991/81781/11, К/800/13647/13 та К/800/23972/13 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями суддів попередніх інстанцій про задоволення позову зазначив, що встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме, неподання державній службі зайнятості звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за спірний період є порушенням норм матеріального права та підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарський санкцій.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 березня 2013 року виходив із того, що відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили із того, що на виконання вимог закону відповідач в особі своїх регіональних відділень (Київського, Львівського, Донецького) протягом 2011 року подав до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою № 3-ПН. Крім того, у 2011 році відповідачем створено місця та влаштовано осіб-інвалідів, які направлялись центрами зайнятості для працевлаштування або які безпосередньо звертались до відповідача з приводу працевлаштування. Будь-які випадки відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів у 2011 році відсутні.

В ухвалі від 30 січня 2015 року вбачається, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що комунальне підприємство «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» створило робочі місця для інвалідів та належним чином інформувало уповноважені органи про їх наявність, тобто вжило всіх передбачених законом заходів для організації працевлаштування інвалідів.

В ухвалі від 3 березня 2015 року зазначено, що відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів відповідно до Закону № 875-ХІІ, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

В ухвалі від 22 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції зазначив, що структурні підрозділи залізниці за місцем свого знаходження подавали щомісячні звіти форми № 3-ПН в районні центри зайнятості, де зазначалися вакансії. Крім того, відповідач про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2008 році повідомляв Львівський обласний центр зайнятості та Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листами та протягом 2008 року створював додаткові робочі місця для інвалідів.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко