Ухвала суду № 44744424, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2015 рокусправа № 808/710/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Подсвірової Наталії Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції України з контролю за цінами

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року

у справі за позовом Комунального підприємства "Водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції України з контролю за цінами від 10.01.2014 № 8 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що є неможливим перегляд тарифів лише шляхом корегування одного показника, а саме отриманої позивачем пільги зі сплати податку за землю. Крім того, висновок відповідача про неврахування КП "Водоканал" при формуванні тарифів наданої рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 58 "Про надання пільги по сплаті земельного податку на 2013 рік комунальному підприємству "Водоканал" пільги зі сплати земельного податку та надлишкового нараховання бюджетним організаціям та іншим споживачам за послуги водопостачання та водовідведення 1 368 396,36 грн. і необґрунтованого отримання виручки у розмірі 683 433,98 грн. спростовується фактичними обставинами справи та дослідженими доказами. Разом з цим, висновки Державної інспекції України з контролю за цінами щодо надлишково нарахованої позивачем плати за послуги постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання та відведення стоків гарячої води за період з 01.12.2012 по 31.11.2013 в розмірі 67,94 грн. та необґрунтовано отриманої виручку в розмірі 53,74 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід визнати протиправним.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Державною інспекцією України з контролю за цінами) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що відповідачем було правомірно прийнято Рішення № 8 від 10 січня 2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Представник позивача надав до апеляційного суду пояснення по справі, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що рішення № 8 від 10.01.2014 не відповідає чинному законодавству України з наступних підстав. Щодо порушення розділу 3.01 (и) Кредитної угоди, пунктів 1.2 розділів 2а, 2b та п. 1.2 розділу 3 Методики встановлення тарифів КП "Водоканал" відносно неврахування рішення про надання пільги з податку на землю при встановлені діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, посилається на те, що підприємством було виконано розрахунок тарифів, в якому враховано зменшення податку за землю та збільшення податку на прибуток. Вказує, що сума витрат на податки з урахуванням пільги по сплаті земельного податку збільшилася на 7 011,8тис.грн., що в свою чергу призводило до зростання більше ніж на 4 % погоджений ЄБРР та відповідними Міністерствами рівень тарифів для інших споживачів у розмірі 6,168грн./куб.м. з ПДВ з водопостачання та 4,188грн./куб.м. з ПДВ з водовідведення. Однак, рівень тарифів вирішено було не збільшувати та з 05.05.2013 рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.04.2013 № 113 встановлено тарифи для інших споживачів на рівні, погодженому з ЄБРР та відповідними Міністерствами. З огляду на це, позивач вважає, що не було надлишкового нарахування за послуги водопостачання та водовідведення іншим споживачам в розмірі 1 368 396,36 грн. та необґрунтованого отримання виручки у розмірі 683 433,98 грн. Щодо порушення п.п. 1 п. 9 та п. 12, 13 Порядку проведення перерахунку розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі позивач зазначає, що КП "Водоканал" є виконавцем послуг з постачання холодної води, холодної води для потреб гарячого водопостачання та центрального водовідведення. Вказує, що у наведених в акті прикладах відбувалося відключення гарячої води при безперервному наданні послуг з централізованого постачання питної води та централізованого водовідведення, у зв'язку із чим Порядок, затверджений постановою КМУ № 151 від 17.02.2010, не розповсюджується на позивача. В свою чергу, позивач, керуючись рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.2011 № 565 провів перерахунок за фактично ненадані послуги з постачання питної води для потреб гарячого постачання та застосував норми водоспоживання, передбачені для упорядкування квартир будинків при відсутності гарячого водопостачання. Зазначає, що відповідачем було проведено розрахунок із застосуванням строку, протягом якого відбувалося відхилення від кількісних і якісних показників, діб, у розмірі 5 діб, замість фактичних, що сумарно дорівнює 3,8958 діб.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в поясненнях по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної інспекції України з контролю за цінами сектору у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних та регульованих цін, про що складено акт № 174 від 27.12.2013. Перевіркою встановлено, що підприємством за період з 05.05.2013 по 30.11.2013 в порушення Розділу 3.01 (и) Кредитної угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води в м. Запоріжжі) між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державним комунальним підприємством "Водоканал" п. 1.2 Розділів 2а, 2b та п. 1.2 Розділу 3 Методики встановлення тарифів комунальному підприємству "Водоканал" м. Запоріжжя, яка затверджена рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2002 № 67 (із змінами) внаслідок неврахування при формуванні тарифів наданої рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 58 "Про надання пільги по сплаті земельного податку на 2013 рік комунальному підприємству "Водоканал" пільги зі сплати земельного податку надлишково нараховано бюджетним організаціям та іншим споживачам за послуги водопостачання та водовідведення 1 368 396,36 грн. та необґрунтовано отримано виручку у розмірі 683 433,98 грн.

Крім того, внаслідок недотримання вимог підпункту 1 п. 9 та п. 12, 13 Порядку проведення перерахунку розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою КМУ від 17.02.2010 № 151 КП "Водоканал" при проведенні перерахунків населенню за воду для потреб гарячого водопостачання та відповідного відведення стоків надлишково нараховано плату за послуги за період з 01.12.2012 по 31.11.2013 в розмірі 67,94 грн. та отримано необґрунтовану виручку у розмірі 53,74 грн.

10.01.2014 Державною інспекцією України з контролю за цінами прийнято рішення № 8, яким вирішено вилучити у КП "Водоканал" в дохід державного бюджету штраф в сумі 683 487,72 грн. та зобов'язано позивача повернути споживачам суму необґрунтовано нарахованої виручки в розмірі 683 487,72грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України від 21.06.2012 № 5007-VI "Про ціни і ціноутворення", Указ Президента України № 19/2012 від 19.01.2012 "Про Державну інспекцію України з контролю за цінами", Указ Президента України № 220 від 17.04.2013 "Про внесення змін до положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін регулюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України від 21.06.2012 № 5007-VI "Про ціни і ціноутворення" (далі - Закон № 5007-VI).

Відповідно до ст. 10 Закону № 5007-VI суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом (ч. 1 ст. 16).

Указом Президента України № 19/2012 від 19.01.2012 "Про Державну інспекцію України з контролю за цінами" створено Державну інспекцію України з контролю за цінами та покладено на неї функції з реалізації державної політики з контролю за цінами.

Указом Президента України № 220 від 17.04.2013 "Про внесення змін до положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами" до основних завдань Державної інспекції України з контролю за цінами віднесено здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Для виконання цих завдань Державна інспекція України по контролю за цінами:

- здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно матеріалів справи 21.05.1999 між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державним комунальним підприємством "Водоканал" м. Запоріжжя (правонаступником якого згідно п. 1.1 Статуту є позивач по справі), укладено кредитну угоду (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води в м. Запоріжжі). Відповідно до п. "и" Розділу 3.01 Кредитної угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води в м. Запоріжжі) між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державним комунальним підприємством "Водоканал" окрім загальних зобов'язань, викладених у статті IV Стандартних умов, позичальник повинен, якщо з банком не узгоджено інакше до того часу, як Методика встановлення тарифів буде узгоджена та ухвалена банком для введення в дію, подати на затвердження до "Запорізької області" або до іншого такого виконавчого органу, який буде призначений у майбутньому відповідальним за встановлення тарифів та їх ухвалення, та, після затвердження, застосовувати такі тарифи, які дозволять позичальникові отримувати надходження, достатні для покриття в кожному фінансовому році щонайменше: експлуатаційних витрат та витрат на технічне обслуговування; тих податкових зобов'язань, які підлягають сплаті; обов'язків по обслуговуванню всіх довготермінових боргів; витрат на внесок позичальника в капітальні витрати, пов'язані з проектом та всіх інших планових капітальних витрат, які мають бути передбачені в програмі відновлення активів.

Постановою КМУ від 10.12.2007 № 1398 «Деякі питання виконання Кредитної угоди між Європейським банком реконструкції та розвитку і державним комунальним підприємством "Водоканал" м. Запоріжжя» встановлено, що до закінчення дії кредитної угоди для визначення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються КП "Водоканал" м. Запоріжжя, застосовується окрема Методика встановлення тарифів, затверджена рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2002 № 67 та погоджена з Європейським банком реконструкції та розвитку (далі - Методика).

Розділ 2а Методики визначає цінову формулу на послуги водопостачання, зокрема п. 1.2 склад витрат операційної діяльності.

Розділ 2b Методики визначає цінову формулу на послуги каналізації, зокрема п. 1.2 склад витрат операційної діяльності.

Методика розрахунку і перегляду значень у ціновій формулі на воду і стоки, визначається Розділом 3 Методики, який передбачає, що структура цінової формули, як описано в Розділі 2а та 2b не змінюється доти, поки сторони не погодяться прийняти нову версію цінової формули або використовувати методику цінової межі. Загалом, методика розрахунку окремих компонентів, що використовуються у ціновій формулі, описана нижче, однак, перерахунок сум компонентів повинен здійснюватись з урахуванням: відповідності практиці регулювання цін на комунальні послуги; збереження балансу виправданого ризику між КП "Водоканал" і споживачами.

Відповідно до п.п. 1.1.1Розділу 5 Методики тарифи на воду та стоки переглядаються двічі на рік і застосовуються на періоди з 01 січня по 30 червня та з 01 липня по 31 грудня будь-якого календарного року.

У зв'язку із цим, згідно п.п. 1.1.3 Розділу 5 Методики не пізніше 01 червня та 01 грудня кожного півріччя відповідно, КП "Водоканал" готує та подає Стверджуючому органу: запропонований середній тариф на воду на майбутнє півріччя, розрахований відповідно до законодавства України і формулі розрахунку тарифу на воду, викладеної в розділі 2а; запропонований середній тариф на стоки на майбутнє півріччя, розрахований відповідно до законодавства України і формулі розрахунку тарифу на воду, викладеної в розділі 2b; запропоновані тарифи на воду на майбутнє півріччя, розраховані відповідно до законодавства України і формулі розрахунку тарифу на воду, викладеної в розділі 2а, і Розділі 4, що містить формулу розрахунку середніх тарифів на воду по різним категоріям споживачів; запропоновані тарифи на стоки на майбутнє півріччя, розраховані відповідно до законодавства України і формулі розрахунку тарифу на воду, викладеної в розділі 2b і Розділі 4, що містить формулу розрахунку середніх тарифів на стоки по різним категоріям споживачів.

Відповідно до п.п. 1.1.5 Розділу 5 Методики стверджуючий орган протягом тридцяти календарних днів із дня подачі КП "Водоканал" матеріалів, зазначених у п.1.1.4 (а), зобов'язаний розглянути, і у випадку відсутності мотивованих заперечень, затвердити й опублікувати в офіційному виданні запропоновані КП "Водоканал" тарифи на водопостачання та водовідведення.

Згідно матеріалів справи, за результатами 2012 року за послуги з водопостачання та водовідведення позивачем отримано збиток у розмірі 29,677 млн. грн., що не дозволило отримати достатні надходження для покриття необхідних витрат та ставило під загрозу виконання зобов'язань з погашення кредиту ЄБРР. У зв'язку із цим, підприємством було виконано розрахунок тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення і в листопаді 2012 року надано на розгляд до виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 1 від 11.01.2013 затверджено тарифи та встановлено з 01.02.2013 єдині для всіх категорій споживачів (як того вимагала Методика) на послуги з водопостачання у розмірі 5,22 грн/куб.м. з ПДВ та на послуги з водовідведення - 3,522грн/куб.м. з ПДВ.

Однак, з метою недопущення соціальної напруги, рішення про підвищення тарифів на послуги КП "Водоканал" з 01.02.2013 було скасовано рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.01.2013 № 26.

Також із наявних у справі документів з'ясовано, що рішенням двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 58 надано КП "Водоканал" пільгу по сплаті земельного податку на період з наступного місяця після прийняття рішення до 31.12.2013. Кошти вивільнені внаслідок надання пільги мали бути спрямовані на поповнення власних обігових коштів підприємства. Так, відповідно до додатку 2 податкової декларації сплати за землю сума пільги по сплаті земельного податку становила 1 968 тис. грн. Проте, розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті КП "Водоканал" у 2013 році склав 16 286 тис. грн., тоді як в тарифах з 01.02.2013 було враховано лише 7 309,5 тис. грн.

З урахуванням зазначених змін у сплаті податків КП "Водоканал" було надано до виконавчого комітету Запорізької міської ради розрахунки проектних тарифів на базі витрат, передбачених в тарифах з 01.02.2013 з урахуванням зменшення податку на землю та збільшення податку на прибуток. У наданих розрахунках, сума витрат на податки з рахуванням зменшення земельного податку збільшилась на 7 млн. грн., що в свою чергу розрахунково призводило до зростання більше ніж на 4 % погодженого ЄБРР рівня тарифів для споживачів.

Проте, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.04.2013 № 113 при затверджені тарифів з 05.05.2013 вирішено встановити тарифи на рівні, погодженому з ЄБРР та відповідними Міністерствами у розмірі 6,168грн/куб.м. з ПДВ з водопостачання та 4,188грн/куб.м. з ПДВ з водовідведення, тобто без збільшення.

Таким чином, з боку КП "Водоканал" порушення вимог Розділу 3.01 (и) Кредитної угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води в м. Запоріжжі) між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державним комунальним підприємством "Водоканал", п. 1.2 Розділів 2а, 2b та п. 1.2 Розділу 3 Методики допущено не було, оскільки виконання позивачем вимог Розділу 3 Методики підтверджується листом від 06.03.2013 вих. № 2454 щодо направлення проекту змін та відповідними розрахунками тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення (копії у справі).

Отже, передбачені Методикою дії щодо перегляду тарифів у зв'язку із зміною, зокрема у показниках оподаткування, позивачем були виконані. Той факт, що затверджуючий орган, розглянувши перераховані тарифи дійшов висновку про недоцільність їх збільшення чи зменшення, виходиться за межі відповідальності позивача.

При цьому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно зазначив, що є неможливим перегляд тарифів лише шляхом коригування одного показника, а саме отриманої позивачем пільги зі сплати податку за землю. В даному випадку є цілком законним при перегляді тарифів на водопостачання та водовідведення коригувати і збільшене податкове навантаження на підприємство по податку на прибуток у 2013 році.

Таким чином, висновок відповідача про неврахування КП "Водоканал" при формуванні тарифів наданої рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 58 "Про надання пільги по сплаті земельного податку на 2013 рік комунальному підприємству "Водоканал" пільги зі сплати земельного податку та надлишкового нараховання бюджетним організаціям та іншим споживачам за послуги водопостачання та водовідведення 1 368 396,36 грн. і необґрунтованого отримання виручки у розмірі 683 433,98 грн. спростовується фактичними обставинами справи та дослідженими доказами, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід визнати протиправним.

Щодо порушення вимог підпункту 1 п. 9 та п. 12, 13 Порядку проведення перерахунку розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою КМУ від 17.02.2010 № 151. Механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості визначається Порядком, затвердженим постановою КМУ від 17.02.2010 № 151 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку у разі ненадання послуг або надання їх не в повному

обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог,

наведених у додатку. Виконавець зобов'язаний провести протягом місяця, що настає за розрахунковим, перерахунок розміру плати за надані споживачеві послуги у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості незалежно від наявності заборгованості за надані послуги.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що у разі наявності перерв у наданні послуг з централізованого постачання холодної або гарячої води чи невиконання графіка їх надання пропорційно проводиться перерахунок за надання послуг з централізованого водовідведення.

Відповідно до п. 13 Порядку у разі наявності перерв у наданні послуг з централізованого водовідведення протягом більше ніж однієї доби на місяць перерахунок за надання таких послуг проводиться за формулою: C9 = T9 х 0,033 х d1, де C9 - сума, на яку зменшується розмір плати за надання послуг з централізованого водовідведення, розрахований на одну особу, гривень; T9 - розмір місячної плати за надання послуг з централізованого водовідведення, розрахований на одну особу, гривень; d1 - строк, протягом якого відбувалося відхилення від кількісних і якісних показників, діб.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.04.2011 № 200 "Про визначення виконавця комунальних послуг" КП "Водоканал" є виконавцем послуг з постачання холодної води, холодної води для потреб гарячого водопостачання та централізованого водовідведення.

В даному випадку, положення підпункту 1 п. 9 та п. 13 Порядку до позивача відношення не мають, оскільки мова йде про наявність перерв у наданні послуг з

централізованого постачання гарячої води та водовідведення. Однак, як зазначалось вище, КП "Водоканал" не є постачальником послуг з централізованого постачання гарячої води та водовідведення.

В свою чергу акт перевірки не містить доказів наявності перерв у централізованому водопостачанні холодної води та водовідведенні у спірний період.

Слід зазначити, що керуючись рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.2011 № 565 у разі наявності перерв централізованого постачання гарячої води та водовідведення позивач проводить перерахунок за фактично не надані послуги з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання, водовідведення та застосовує на цей час норму водоспоживання, передбачену для упорядкованих квартир будинків при відсутності гарячого водопостачання.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV (далі - Закон № 1875) повноваження на встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги надані органами місцевого самоврядування. Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Статтею 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо відносяться до житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 статті 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 27.07.2006 № 297, наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів» від 07.03.2007 № 67, затверджено відповідний Порядок надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 95 вказаного Порядку висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, пов'язаних із наданням зазначених послуг, надається Держінспекцією або її територіальними органами у порядку, встановленому Міністерством економіки України.

Відповідно до ч. 10 статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Якщо рішення не визнане незаконним, то прийняте в межах наданих повноважень рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради відповідно до частини першої статті 73 цього Закону є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З огляду на викладене, у випадку виконання підприємством чинного рішення міської ради про встановлення (погодження, корегування) тарифів на комунальні послуги, прийнятого в межах визначених законом повноважень, підприємство не може вважатися таким, що порушує державну дисципліну цін щодо застосування встановлених тарифів.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.07.2013 №21-158а13.

Отже, висновки Державної інспекції України з контролю за цінами щодо надлишково нарахованої позивачем плати за послуги постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання та відведення стоків гарячої води за період з 01.12.2012 по 31.11.2013 в розмірі 67,94 грн. та необґрунтовано отриманої виручку в розмірі 53,74 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної інспекції України з контролю за цінами - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07травня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна