Рішення № 44728353, 08.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.15 Справа № 904/2384/15

За позовом Приватного багатопрофільного підприємства "ЕНЕРГО-ІМПЕКС", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанаси та Кредит", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та стягнення 438318, 91 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Породько Ю.І. - представник за дов. б/н від 30.03.15

Лещенко Н.В. - представник за дов. б/н від 30.03.15

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012 та стягнення 300326, 62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012 та додаткового договору № 163-1 про обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк" від 16.07.2012 в частині своєчасного виконання платіжних доручень та невиконання деяких платіжних доручень чим, порушило право позивача на безперешкодне користування власними коштами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.04.2015.

02.04.2015 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.03.2015 в зазначені строки.

Ухвалою суду від 06.04.2015 розгляд справи було відкладено на 13.05.2015.

08.04.2015 позивач надіслав клопотання, в якому просить суд перенести розгляд справи з 13.05.2015 на більш ранню дату. Своє прохання обґрунтовує ймовірністю запровадження тимчасової адміністрації у відповідача, що позбавить позивача можливості повернути залишок коштів на рахунку.

14.04.2015 позивач надіслав заяву, в якій просить голову Господарського суду Дніпропетровської області сприяти скорішому розгляду справи тому, що внаслідок тривалої перерви у розгляді справи позивачем порушуються вимоги податкового законодавства щодо своєчасної сплати податків, а також з вини відповідача, через відсутність коштів, затримуються строки виплати заробітної плати та інших фінансових зобов'язань, що тягне накладення на позивача значних фінансових санкцій та може призвести до банкрутства.

05.05.2015 відповідач надіслав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

13.05.2015 позивач подав додаткові пояснення, в яких, посилається на судову практику в обґрунтування своєї позиції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 розгляд справи було відкладено на 20.05.2015.

19.05.2015 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позов подано до неналежного відповідача так як філія не є юридичною особою та не може виступати стороною у справі; також зазначає, що позивач не довів факту звернення до відповідача щодо необхідності виконання платіжних доручень на перерахування грошових коштів, а тому подання позову є передчасним; зазначає, що позивачем не доведено факт наявності на рахунку суми заявленої до стягнення.

20.05.2015 позивач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу у справі № 904/2384/15 за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив дане клопотання.

В наступних судових засіданнях, на підставі вищезазначеного клопотання позивача, відповідно до ч. 6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/2384/15 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи "Документообіг господарських судів". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер № 1011106МС34850.

20.05.2015 відповідач подав клопотання, в якому просив: призначити судову експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів, а саме: комп'ютерного блоку відповідача, на якому може міститися інформація, що відображає отримання відповідачем до виконання платіжних доручень позивача, а також програмних продуктів - програмної системи SR-BANK, за допомогою якої формуються платіжні доручення позивача; доручити проведення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та надав перелік питань, які просив винести на вирішення вищезазначеної експертної установи. В якості обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на відсутність у нього на виконанні платіжних доручень, зазначених у позові, що могло бути наслідком несправності комп'ютерної техніки та комп'ютерного програмного забезпечення.

20.05.2015 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 20.05.2015 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд призначено на 02.06.2015.

02.06.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

02.06.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012 та стягнути з відповідача 438318, 91 грн. залишку коштів на рахунку.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява про збільшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

02.06.2015 позивач подав до суду додаткові пояснення до відзиву відповідача на позовну заяву, в яких зазначив стосовно підсудності даного спору Господарському суду Дніпропетровської області, що розгляд справи за участю відокремленого підрозділу юридичної особи можливий за місцем його знаходження за умови, що спір випливає саме з діяльності такого відокремленого підрозділу.

Також, позивач зазначив, що право клієнта на розірвання договору в односторонньому порядку, передбачене статтею 1075 ЦК України, є безумовним та не ставиться у залежність від виконання/невиконання банком умов договору.

Позивач у даних додаткових поясненнях звертає увагу на те, що він неодноразово звертався до відповідача із платіжними дорученнями та заявами про розірвання договору, однак, відповідач жодного разу не надав відповіді на вищезазначені заяви та не повідомляв позивача про неможливість виконання платіжних доручень на перерахування залишку грошових коштів.

У судовому засіданні 02.06.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.06.2015.

Відповідач у судове засіданні 03.06.2015 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засіданні від 02.06.2015 (арк. с. 6-7 том 2).

У судовому засіданні 03.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (далі - відповідач, банк) та Приватним багатопрофільним підприємством "Енерго-Імпекс" (далі - позивач, клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 163 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260033731301 (далі - рахунок) в іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3.2 договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 3.3.4 договору визначено зобов'язання банку забезпечити своєчасне зарахування грошових коштів на рахунках.

16.07.2012 між відповідачем та позивачем було укладено додатковий договір № 163-1 про обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк" до договору на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012 (далі - додатковий договір).

Згідно з п. 1.1 додаткового договору банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк", тобто проводити розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, які передаються по каналах електронного зв'язку на умовах передбачених договором на розрахунково-касове обслуговування обслуговування і цим додатковим договором, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами Банку (далі - розрахункове обслуговування).

Розрахункове обслуговування клієнта здійснюється з використанням документів в електронній формі, в т.ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок на рахунках клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників клієнта, інших документів клієнта (далі - електроні документи) (п. 2.1 додаткового договору).

Пунктами 5.2, 5.3 додаткового договору встановлено, що банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування клієнта у визначений час: з 09:00 до 18:00 години, крім неробочих днів (вихідні, святкові дні). Електронні документи, прийняті банком від клієнта за системою "Клієнт-Банк" в операційний день з 09:00 до 16:00 годин, проводяться за рахунками в той же день. Документи, прийняті в післяопераційний час з 16:00 до 17:30 за бажанням клієнта можуть проводитись за рахунками в той же день, згідно діючих тарифів. Платежі в межах банку, прийняті до 18:00 банківського дня, проводяться за рахунками в той же день.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.

У пункті 8.3 договору сторони узгодили, що при розірванні договору, клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку.

Позивач неодноразово, а саме 16.02.2015 та 19.02.2015 (арк. с. 40-41 том 1), звертався до відповідача із заявами про розірвання договору та зобов'язання банку перерахувати грошові кошти у сумі 300696, 62, що числились на рахунку № 260033731301, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору розрахунково-касового обслуговування від 163 від 16.07.2012.

24.02.2015 позивач виставив відповідачу платіжні доручення № 126 від 24.02.2015 на суму 299795, 62 грн. та № 127 від 24.02.2015 на суму 531 грн. про перерахування залишку грошових коштів з рахунку № 260033731301 на поточний рахунок підприємства № 26008500091713 (арк. с. 36-37 том 1).

25.02.2015 та 05.03.2015 позивач звернувся до відповідача із заявами про розірвання договору та вимагав здійснення перерахування залишку коштів на рахунку, згідно платіжних доручень № 126 від 24.02.2015 на суму 299795, 62 грн. та № 127 від 24.02.2015 на суму 531 грн. (арк. с. 42-43 том 1). Дані заяви були отримані відповідачем нарочно, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

Однак, відповідач не виконав вищезазначені платіжні доручення № 126 від 24.02.2015 та № 127 від 24.02.2015 та грошові кошти у сумі 300326, 62 грн. не перерахував.

Згідно довідки від 27.05.2015 вих.№ 7.1-7.1/1706, виданої Дніпропетровським регіональним управлінням ПАТ "Банк "Фінасни та Кредит", станом на 27.05.2015 на рахунку позивача обліковуються кошти в розмірі 300326, 62 грн. (арк. с. 195 том 1).

27.05.2015 на рахунок позивача від ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли грошові кошти у розмірі 137992, 29 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 27.05.2015 (арк. с. 198 том 1).

ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" листом від 29.05.2015 № 08/08-3/6189 звернулось до Філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в якому зазначило, що платіжним дорученням від 27.05.2015 № 103523 на суму 137992, 99 грн. було помилково перераховано кошти на рахунок № 260033731301, відкритий на ім'я ПБП "Енерго-Імпекс" та просило терміново повернути грошові кошти (арк. с. 194 том 1).

Позивач виставив відповідачу платіжне доручення від 28.05.2015 № 128 на суму 137992, 29 грн. про повернення помилково зарахованих коштів згідно платіжного доручення № 103523 від 27.05.2015 (арк. с. 193 том 1). Відповідачем дане платіжне доручення виконано не було.

Згідно довідки від 02.06.2015 вих.№ 1.1-7.1/1730, виданої Дніпропетровським регіональним управлінням ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", станом на 02.06.2015 на рахунку позивача обліковуються кошти в розмірі 438318, 91 грн. (арк. с. 191 том 1).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Пунктом 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (ст. 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно з договором відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача, у відповідності з чинним законодавством України.

За умовами ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція), закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, встановленого зразку.

Таким чином, не виконавши платіжні доручення позивача № 126 від 24.02.2015, № 127 від 24.02.2015 та № 128 від 28.05.2015, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, передбачені договором, ст. ст. 1066 - 1068 Цивільного кодексу України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. п. 8.2, 8.3 Договору, ст. ст. 1075 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене, суд вважає достатніми підстави для вимоги позивача про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012, у зв'язку з істотним його порушенням відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України після розірвання договору банківського рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Пунктом 20.6 Інструкції встановлено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 438318, 91 грн., є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Посилання відповідача про звернення до філії, яка не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі, судом також не приймаються до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем в якості відповідача зазначено ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК "ФІНАНСИ та КРЕДИТ" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ та КРЕДИТ".

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 встановлено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Статуту ПАТ "Банк "Фінансі та Кредит", затвердженого 02.05.2009 та зареєстрованого 28.09.2009, банк має право створювати дочірні банки, філії та представництва на території України та на території інших держав відповідно до чинного законодавства України (арк. с. 160-161 том 1).

Згідно з п. 4.17 Положення про Філію "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" філія має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого Філії, бути позивачем та відповідачем в судах (арк. с. 162-164 том 1).

До матеріалів справи залучена копія довіреності від 12.01.2015, виданої ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ім'я керуючого філією "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - Подвиженко Світлану Іванівну. Згідно даної довіреності, банк уповноважує останню представляти інтереси банку в питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, зокрема, заявляти та розглядати від імені банку претензії, підписувати та подавати позовні заяви, представляти інтереси банку у всіх судових органах України, у тому числі у всіх загальних та спеціалізованих судах, третейських судах, у питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу (арк. с. 169-170 том 1).

Щодо клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 14 передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином, господарський суд вважає, що призначення судової експертизи є недоцільним у розгляді даної справи, оскільки предмет спору не потребує спеціальних знань для встановлення фактичних обставин, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 9984, 38 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 163 від 16.07.2012, укладений між Приватним багатопрофільним підприємством "Енерго-Імпекс" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30; ідентифікаційний код 13419447) та Публічним акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ та КРЕДИТ" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 09807856).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ та КРЕДИТ" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 26460727) на користь Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30; ідентифікаційний код 13419447) грошові кошти у розмірі 438318, 91 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9984, 38 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2015

Суддя В.І. Ярошенко