Ухвала суду № 44680656, 02.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18877/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 квітня 2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 27 червня 2014 року №760 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 29 жовтня 2014 року №0041091701. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Еккоплюс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, реально правочин з урахуванням часу, фактичної наявності трудових і матеріальних ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного палива, його переміщення та зберігання, не відбувались, податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 липня 2014 року по 11 липня 2014 року на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_2 з контрагентом ТОВ «Еккоплюс» за період січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 липня 2014 року №3609/26-56-17-01-04/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01 листопада 2011 року, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 2591,67 грн. за січень-лютий 2014 року.

На підставі акту перевірки №3609/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 14 липня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3512,50 грн., у тому числі 2591,67 грн. за основним платежем та 920,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до ГУ Міндоходів у м.Києві, за результатом розгляду якої рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 жовтня 2014 року №2378/Л/26-15-10-09-25 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 272,91 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_2 - задоволено частково.

З огляду на викладене, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року №0041091701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3239,58 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2591,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 647,92 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07 листопада 2014 року №2356/Л/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08 серпня 2014 року №0023431701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням рішення ГУ ДФС у м.Києві від 20 жовтня 2014 року №2378/Л/26-15-10-09-25) та рішення ГУ ДФС у м.Києві від 20 жовтня 2014 року №2378/Л/26-15-10-09-25, а повторну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що начальником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві видано наказ від 27 червня 2014 року №760 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії запиту про надання податкової інформації та її документального підтвердження №4376/Л/26-56-17-01-24 від 03 червня 2014 року, адресованого ФОП ОСОБА_2, яким ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві просила надати податкову інформацію та її документальне підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з контрагентом за січень-лютий 2014 року з ТОВ «Еккоплюс», останній отримано представником позивача за довіреністю 12 червня 2014 року, що підтверджується відміткою на копії даного запиту.

У відповідь на запит №4376/Л/26-56-17-01-24 від 03 червня 2014 року ФОП ОСОБА_2 надано документи на підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Еккоплюс» за січень-лютий 2014 року, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія листа за вих.№18/06-1 від 18 червня 2014 року, які отримані контролюючим органом 20 червня 2014 року (згідно відмітки на копії останнього).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено наявність обставин для проведення документальної позапланової перевірки позивача у відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту), а тому наказ від 27 червня 2014 року №760 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) прийнято без належних правових підстав, він є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з акта перевірки від 14 липня 2014 року №3609/26-56-17-01-04/НОМЕР_1, висновки відповідача грунтуються на тому, що за даними перевірки контрагента позивача - ТОВ «Еккоплюс» останнє має ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а тому, за твердженням відповідача, угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Еккоплюс», є нікчемними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, а позивачем за укладеними угодами безпідставно включено до складу податкового кредиту відповідну суму податку на додану вартість.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт/Довіритель) та ТОВ «Еккоплюс» (Експедитор/Повірений) укладено договір №1811-13 про організацію перевезень вантажів (договір доручення) від 18 листопада 2013 року, відповідно до умов якого експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду силами свого представника організувати для клієнта перевезення та додаткове обслуговування вантажів, пред'явлених експедитору для транспортування во внутрішньоукраїнському сполученні. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення. Для виконання своїх зобов'язань перед клієнтом експедитор має право залучати третіх осіб, але при цьому несе відповідальність перед клієнтом за виконання умов даного договору (п.1.2). Кількість та вид вантажу, маршрут, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подачі транспорту, вартість перевезення та інші додаткові умови по обслуговуванню вантажів домовляються по кожному конкретному перевезенню в усній чи письмовій формі (п.1.3).

На підтвердження виконання зобов'язань за вищевказаним договором позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2116 від 21 січня 2014 року, №2112 від 21 лютого 2014 року; податкові накладні від 21 січня 2014 року №2116, від 21 лютого 2014 року №2112, банківські виписки на підтвердження оплати наданих послуг.

Позивачем, основним видом діяльності якого є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, на підтвердження використання послуг, наданих ТОВ «Еккоплюс», за перевіряємий період у власній господарській діяльності, надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, складних за результатами господарських операцій з ТОВ «Ренус Ревайвел» та ДП «Кюне і Нагель», щодо організації перевезення вантажів за напрямами, зазначеними в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2116 від 21 січня 2014 року та №2112 від 21 лютого2014 року, а також копії договорів про надання послуг з перевезення вантажів №041/13 від 02 січня 2013 року та №КН08FD від 02 січня 2014 року, укладених, відповідно, з ТОВ «Ренус Ревайвел» та ДП «Кюне і Нагель».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються, на акті Індустріальної ОДПІ у м.Харкові №165/20-36-22-03-07/38876264 від 25 березня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еккоплюс», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Еккоплюс» з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт Індустріальної ОДПІ у м.Харкові №165/20-36-22-03-07/38876264 від 25 березня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еккоплюс», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Разом з тим, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі №805/4236/14 за позовом ТОВ «Еккоплюс» до Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року (з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2014 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у вказаній справі), визнано протиправними дії Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Еккоплюс» в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Еккоплюс» від 25 березня 2014 року №165/20-36-22-03/38876264 за період листопад 2013 року - лютий 2014 року; від 23 травня 2014 року №336/20-36-22-03-07/38876264 за період з березня до квітня 2014 року; зобов'язано Індустріальну ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Еккоплюс» за період з листопада 2013 року до квітня 2014 року, що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Еккоплюс», останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності TOB «Еккоплюс» та відсутності реального здійснення договору, укладеного між даним товариством та позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договору, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

З урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 жовтня 2014 року №2378/Л/26-15-10-09-25 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 272,91 грн., з огляду на що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року №0041091701.

У відповідності до пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701, у відповідності до вищенаведеного положення Податкового кодексу України, є відкликаним, на момент розгляду справи судом податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701 як предмет спору відсутній, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року №0023431701 задоволенню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - TOB «Еккоплюс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання цих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року №0041091701, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 червня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.