Ухвала суду № 44680502, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/347/15 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Легкий Т.І.,

від відповідача Недосєка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, за участю третьої особи управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив:

- визнати протиправним рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків в.о. начальника ДПІ у м. Черкасах у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго»;

- здійснити поворот виконання рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків в.о. начальника ДПІ у м. Черкасах у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго»;

- зобов'язати ДПІ у м. Черкасах зарахувати у рахунок сплати податку на додану вартість за грудень 2014 кошти, сплачені ПАТ «Черкасиобленерго» платіжними дорученнями: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. та внести до зворотного боку інтегрованих карток особового рахунку позивача з ПДВ, що ведуться відповідачем, відомості про фактичну сплату позивачем сум, згідно платіжних доручень: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах як платник податків.

18.12.2014 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року, згідно якої самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 6316816 грн. (а.с.28-29).

19.01.2015 платником податків подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, в якій самостійно визначене податкове зобов'язання з ПДВ становить 11454223 грн.

Згідно облікових даних відповідача станом на 01.01.2015 за документами про зменшення боргу недоїмка складала 6431076 грн. (а.с.72), станом на 06.01.2015 з огляду на відомості за платіжним дорученням №3035 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший недоїмка складала 6431076 грн. (а.с.73), станом на 13.01.15 з огляду на відомості за платіжним дорученням № 12 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший - недоїмка складала 6265638,91грн. (а.с.76), станом на 14.01.15 - недоїмка складала 5546220,05грн. (а.с.76).

26.01.2015 відповідач, керуючись п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з існуванням за позивачем недоїмки зі сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі більше 5 мільйонів прийняв рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків, згідно з яким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Черкасиобленерго» суми податкового боргу по ПДВ в розмірі 555279,21 грн. (а.с. 25)

Списання коштів за спірним рішенням здійснено банком 29.01.2015 у сумі 55523793,21 грн. (а.с.76).

Вважаючи винесення відповідачем рішення від 26.01.2015 та списання коштів на виконання такого рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення ДПІ у м. Черкасах від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго» діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, добросовісно і не порушував права та законні інтереси позивача. Стосовно неперерахування коштів ПАТ «Енергобанк» на рахунок УДКСУ у м. Черкаси відповідно до платіжних доручень №144 та №204, суд першої інстанції зазначив, що правомірність дій ПАТ «Енергобанк» на відповідність їх умовам договору обслуговування банківського рахунку від 20.12.2013 №77768/23-01/18-14 та відповідальність із здійснення переказу коштів не є предметом розгляду даної справи і не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 цього Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 п. 57 ПК України).

Згідно з п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою позивачем у встановлений законодавством термін (до 31.12.2015) задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2014 року та винесенням контролюючим органом у зв'язку з цим рішення про стягнення коштів з рахунків платника на підставі п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 липня 2015 року у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач зазначив, що між ПАТ «Черкасиобленерго» (Клієнт) та ПАТ «Енергобанк» було укладено договір розрахунково-касового обслуговування банківського рахунку №77768, на виконання якого 12.01.2015 ПАТ «Черкасиобленерго» шляхом подання платіжних доручень до ПАТ «Енергобанк» ініціювало грошові перекази із сплати податків, а саме: №144 від 12.01.2015 на суму 4678000 грн. із призначенням платежу: ПДВ за грудень 2014 року; №204 від 12.01.2015 на суму 1371000 грн. із призначенням платежу: ПДВ за грудень 2014 року. Вказані платіжні доручення мають відмітки ПАТ «Енергобанк» про прийняття доручень до виконання 12.01.2015. Платник податків зазначає, що вказані кошти податковий орган згідно з вимогами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України повинен був зарахувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

З огляду на це позивач вважає, що нездійснення перерахування коштів до бюджету сталося з вини банку, у зв'язку з чим позивач як платник податків, в силу положень п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, згідно з якими за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, не може нести відповідальність за неперерахування вказаних коштів.

Перевіряючи зазначені доводи позивача, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2015 позивачем було подано до ПАТ «Енергобанк» платіжні доручення № 144 на суму 4 678 000,00 грн., призначення платежу - ПДВ за грудень 2014 та № 204 на суму 1 371 000,00, призначення платежу - ПДВ за грудень 2014.

У зв'язку з цим позивач листом від 12.01.2015 №180/08-01 повідомив відповідача про часткову сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за грудень 2014 року згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 та № 204.

З листа управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області від 27.03.2015 № 984/3-10 (а.с. 93, том 1) судом встановлено, що кошти згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн. та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. на рахунки УДКСУ у м. Черкаси не надходили, тобто до державного бюджету не зараховано (а.с.93), а відповідна інформація від третьої особи на виконання бюджетних повноважень з виконання бюджету до відповідача не надходила.

Таким чином, оскільки станом на 26.01.2015 року за позивачем обліковувався податковий борг по самостійно визначених податкових зобов'язаннях з ПДВ у розмірі 5552793,21 грн., колегія суддів приходить до висновку, що в силу положень п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у податкового органу наявні підстави для стягнення коштів з позивача за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.

Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що неперерахування коштів сталося з вини банку, а тому в силу положень п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України платник податків не повинен нести відповідальність за несвоєчасне здійснення такого перерахування, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням відповідача з позивача стягнуто податковий борг, що утворився внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань, а податкові зобов'язання на момент винесення оскаржуваного рішення сплачені не були, оскільки кошти на відповідний казначейський рахунок не зараховані.

З аналізу змісту ст. положень п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України випливає, що законодавство не звільняє платника податків від обов'язку сплати податкового зобов'язання, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання чи боргу до бюджету.

Незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань (боргу) у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів платник податків не обмежений у праві використати можливості розрахункового обслуговування іншого банку (рахунки в інших банках - а.с.150) з огляду на те, що Податковий кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання та/або податкового боргу, а відповідно податковий орган - від стягнення такого податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Черкасиобленерго» щодо неможливості стягнення податкового боргу після порушення провадження у справі про банкрутство щодо такого платника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів спростовуються висновками суду першої інстанції, згідно з якими відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, що також відображено у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012 та 26.02.2013 (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно), прийнятих за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо посилання позивача на наявність у податкового органу обов'язку зараховувати сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбаченого п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, як на підставу для задоволення вимог адміністративного позову про зобов'язання ДПІ у м. Черкасах зарахувати у рахунок сплати податку на додану вартість за грудень 2014 кошти, сплачені ПАТ «Черкасиобленерго» платіжними дорученнями: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. та внести до зворотного боку інтегрованих карток особового рахунку позивача з ПДВ, що ведуться відповідачем, відомості про фактичну сплату позивачем сум, згідно платіжних доручень: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року, колегія суддів зазначає, що такий обов'язок має податковий орган при надходженні коштів від платника.

З матеріалів справи вбачається, що кошти згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн. та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. на рахунки УДКСУ у м. Черкаси не надходили, у зв'язку з чим, в суду відсутні підстави для задоволення вказаних вимог адміністративного позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 08.06.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.