Постанова № 44677003, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/29757/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

за участю представників:

від позивача: Степаненко О.А. - предст. за довір. від 02.09.2015

від відповідача (апелянта): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі № 910/29757/14 (суддя: Н.Б. Плотницька)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт"

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва

про стягнення 101 240, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 по справі № 910/29757/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва про стягнення 101 240, 24 грн. задоволено повністю, а саме присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" основний борг у розмірі 79 030, 68 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 448, 23 грн., 3% річних у розмірі 4 761, 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року на загальну суму 79 030, 68 грн., а також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором № ДС-21 від 09.11.2012 за період січень 2012 - грудень 2014 року на суму 79 030, 68 грн., позивачем доведено належним чином виконання ним обов'язки за вищевказаним договором. Разом з тим, відповідачем не доведено виконання ним його обов'язків, обумовлених договором № ДС-21 від 09.11.2012, а також не спростовано факту існування у останнього заборгованості за виконанні позивачем роботи згідно вказаного договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 79 030, 68 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, внаслідок неналежного виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, перевіривши розрахунки позивача втрат від інфляції та 3 % річних, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог в повному обсязі, асаме 17 448, 23 грн. - втрат від інфляції та 4 761, 33 грн. - 3% річних за період з 13.12.2012 по 15.12.2014.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 по справі № 910/29757/14 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, суд першої інстанції, не звернувши увагу на пояснення відповідача щодо вилучення всіх оригіналів документів за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014 № 1-кс/761/3168/2014 761/8484/14-к, виніс судове рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи. Крім того, вагомим фактом, на думку апелянта, є те, що позивач не звернувся до відповідача з претензією, для врегулювання спору досудово. Так, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Також, апелянт зазначив, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі № 910/29757/14 передано судді - доповідачу Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/29757/14 призначено на 27.05.2015.

В судовому засіданні 27.05.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянт в судове засідання 27.05.2015 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника апелянта, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2012 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт", як підрядником, укладено договір про виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфта № ДС-21 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфта, а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість цього договору становить 79 030 грн 68 коп.

У відповідності до пункту 2.7. договору розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, 28.11.2012 позивач здав, а скаржник прийняв без будь-яких зауважень та заперечень, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" за договором № ДС-21 від 09.11.2012 роботи на загальну суму 79 030, 68 грн.

Крім того, між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором № ДС-21 від 09.11.2012 за період січень 2012 - грудень 2014 року, з якого вбачається наявність заборгованості в розмірі 79 030, 68 грн.

Отже, з огляду на викладене, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені договором № ДС-21 від 09.11.2012.

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № ДС-21 від 09.11.2012, у зв'язку з чим у Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" виникла заборгованість в сумі 79 030, 68 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ДС-21 від 09.11.2012 в сумі 79 030, 68 грн., а також 17 448,23 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та 4 761,33 грн. - 3 % річних за період з 13.12.2012 по 15.12.2014.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд першої інстанції дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки наявність заборгованості у Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" в сумі 79 030, 68 грн. за договором № ДС-21 від 09.11.2012 підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а саме актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року на загальну суму 79 030, 68 грн., що підписані представниками сторін 28.11.2012 без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені печатками юридичних осіб, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" підлягають задоволенню повністю.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення та надані відповідачем докази щодо вилучення всіх оригіналів документів співпраці з позивачем за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014 № 1-кс/761/3168/2014 761/8484/14-к, яка ухвалена на підставі клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мельника Я.В., яке мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012-2014 р.р. службовими особами сторін до актів приймання-виконання робіт та надання послуг, вносилися неправдиві дані щодо їх обсягів (завищувався обсяг фактично виконаних робіт та наданих послуг), а також не взято до уваги те, що відповідачем було направлено до СУ ГУМВС України в м. Києві запит для надання можливості ознайомитися з договором тактами виконаних робіт до договору № ДС-21 від 09.11.2012, для подальшої можливості належним чином підготуватися до слухання справи, - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, приймаючи роботи за договором № ДС-21 від 09.11.2012, відповідач не висловив у встановленому законом порядку жодних претензій та заперечень ані до якості робіт, ані до обсягу її виконання, про що свідчать підписані сторонами та посвідчені печатками обох сторін акти виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року на заявлену до стягнення суму.

По-друге, апелянтом взагалі не подано в підтвердження своїх тверджень жодного документу, який би підтверджував наявність кримінального провадження.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт лише посилається на наявність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014 № 1-кс/761/3168/2014 761/8484/14-к про вилучення оригіналів документів стосовно співпраці позивача та відповідача в рамках досудового розслідування кримінальної справи за фактом внесення у 2012-2014 роках невстановленими особами ТОВ «Майстерліфт» та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва до актів та іншої господарської документації неправдивих даних щодо обсягів робіт та наданих послуг.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України саме вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вилучення оригіналів документів співпраці з позивачем, ніяким чином не впливає на можливість підготовки відповідача до судового засідання по справі № 910/29757/14, оскільки скаржник не був позбавлений права ознайомитися з відсутніми у нього документами як в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, так і в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість наведених доводів відповідача.

Щодо до доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що вагомим фактом, є не звернення позивача до відповідача з претензією, для врегулювання спору досудово, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Отже, з вищенаведених приписів чинного законодавства України, застосування позивачем заходів досудового врегулювання господарського спору, зокрема пред'явлення претензії, є його правом, а не обов'язком, у зв'язку з чим, враховуючи наведене, а також те, строк виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором № ДС-21 від 09.11.2012 настав, суд апеляційної інстанції відхиляє наведені вище доводи апелянта, як безпідставні та необґрунтовані.

Серед іншого, позивачем, з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення, внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором № ДС-21 від 09.11.2012 заявлено до стягнення 17 448,23 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та 4 761,33 грн. - 3 % річних за період з 13.12.2012 по 15.12.2014.

Так, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а саме 357,12 грн. - 3% річних за період з 26.03.2009 по 07.01.2010 та 894,68 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2009 по грудень 2009.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі № 910/29757/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі № 910/29757/14- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/29757/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова