Ухвала суду № 44660398, 05.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2010 р.справа № 2а-285/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

за участю:

- представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

- представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Російське обладнання-Український метал»до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и л а:

18 січня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 29.05.2009 р. відповідачем за результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було складено акт і згодом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392310/0 від 12.06.2009 р. Згідно з актом позивач занизив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 13 333,00 грн. за листопад 2007 року, завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 8 000,00 грн. за листопад 2007 року, завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 250,00 грн. за листопад 2006 року та на 3 000,00 грн. за квітень 2007 року. Позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування прийнятого податковим органом рішення (т. 1 а.с.а.с. 3 6).

30 березня 2010 року Запорізьким окружним адміністративним судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов, скасувавши податкове повідомлення-рішення

№ 0000392310/0 від 12.06.2009 р. Постанова суду полягає у тім, що позивач у листопаді 2007 року уклав з ВАТ «Укрелектроапарат»договір, за яким останній придбав три ємності вартістю 80 000,00 грн. і обємом 100,0 м3 кожна. Помилково позивачем було виписано дві податкові накладні, які співпадають за номером і датою, що призвело до заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, якого нібито позивач припустився. Крім того, у жовтні 2007 року між позивачем та ТОВ «Група «Арт-Проект»було укладено маркетинговий договір, за яким останній мав знайти позивачу покупців на вказані ємності. Сторони за договором підписали акт приймання-здачі робіт на суму 48 000,00 грн. Податковий орган за цим договором, ураховуючи помилково виписану накладну, вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 8 000,00 грн., що не відповідає дійсності. Крім того, позиція відповідача щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 250,00 грн. за листопад 2006 року та на 3 000,00 грн. за квітень 2007 року також є неправильною. Так, у ході перевірки було встановлено, що декілька податкових накладних було виписано на адресу позивача ТОВ «Преторбуд», проте підписані вони були не уповноваженими на це особами, що не відповідає дійсності (т. 1 а.с.а.с. 201 204).

21 квітня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, відповідно до наданих при перевірці документів позивачем було продано чотири ємності, отже нарахування податкових зобовязань є правомірним. Що стосується податкових накладних, виписаних ТОВ «Преторбуд», то вони дійсно були підписані особою, яка не мала відповідних повноважень (ОСОБА_5М.). Крім того, позивач у порушення закону у жовтні 2007 року не включив податок на додану вартість в сумі 40 000,00 грн. Так, 31.10.2007 р. на рахунок позивача надійшла передплата за зазначені ємності в сумі 240 000,00 грн., проте податкову накладну було складено 01.11.2007 р., отже сума податку була включена до податкових зобовязань за листопад 2007 року. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні поданого позову (т. 1 а.с.а.с. 206 217).

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 12.10.2007 р. між позивачем та ТОВ «Група «Арт-Проект»було укладено договір № 18 про надання маркетингових послуг, за яким останній зобовязався за винагороду знайти позивачу покупця на ємності обємом 100,0 м3 виробництва ВАТ «Павлоградхіммаш»(т. 1 а.с. 86).

22 жовтня 2007 року між позивачем та ТОВ «Авто-Промсталь»було укладено договір № 08/АП-22-07, за яким позивач придбав три ємності обємом 100,0 м3 кожна (т. 1 а.с.а.с. 74 77).

01 листопада 2007 року між позивачем та ТОВ «Група «Арт-Проект» було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт № 01/11, згідно з яким сторони письмово підтвердили виконання ТОВ «Група «Арт-Проект»зобовязання щодо знайдення покупця ємностей (ВАТ «Укрелектроапарат»). Загальна вартість проведених робіт склала 48 000,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 87, 88).

У листопаді 2007 року позивач уклав з ВАТ «Укрелектроапарат»договір, за яким продав останньому вказані три ємності вартістю 80 000,00 грн. кожна. (т. 1 а.с.а.с. 78 85).

При цьому позивачем помилково було виписано дві однакові видаткові накладні під одним номером та від однієї дати (№ РМ-000010 від 23.11.2007 р. на відвантаження трьох ємностей на суму 240 000,00 грн., № РМ-000010 від 23.11.2007 р. на відвантаження однієї ємності на суму 80 000,00 грн.) (т. 1 а.с.а.с. 78, 79).

У період з 05.05.2009 р. по 26.05.2009 р. у позивача відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами проведеної перевірки 29.05.2009 р. було складено акт

№ 341/23-31269972 (т. 1 а.с.а.с. 10 27), у якому було встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено податок на прибуток на 26 667,00 грн. за ІV квартал 2007 року), пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, пункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7, підпункту «а»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(занижено податок на додану вартість на 25 583,00 грн. за листопада 2006 року, квітень, листопад 2007 року).

На підставі складеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення

№ 0000392310/0 від 12.06.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 58 374,50 грн. (т. 1 а.с. 38).

Вказане повідомлення-рішення у межах процедури апеляційного узгодження визначених відповідачем сум податкових зобовязань було оскаржено до відповідача, ДПА у Запорізькій області та ДПА України і залишено без змін (податкові повідомлення-рішення

№ 0000392310/1 від 12.08.2009 р., № 0000392310/2 від 26.10.2009 р., № 0000392310/3 від 14.01.2010 р.) (т. 1 а.с.а.с. 39 73).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 16.07.1999 р. № 996-ІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

В силу абзацу 1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів.

Оцінюючи усю сукупність доказів у справі (видаткові накладні, акт звірки з ВАТ «Укрелектроапарат», бухгалтерські відомості тощо), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продаж (поставку) позивачем лише трьох ємностей та відсутність факту заниження ним суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на 13 333,00 за листопад 2007 року.

У відповідності з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом абзаців 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу підпункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції був встановлений той факт, що результат наданих ТОВ «Група «Арт-Проект»маркетингових послуг у виді знайдення конкретної продукції (ємностей) був цілком використаний у господарській діяльності позивача (відчуження трьох ємностей на користь ВАТ «Укрелектроапарат»).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону 3 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ураховуючи зміст приведеної норми та положень підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що підставою виникнення податкового зобовязання є не дата укладення договору, а дата оформлення первинного документу (видаткової накладної, акту виконаних робіт тощо). Таким чином, акт виконаних робіт від 01.11.2007 р., безумовно, свідчить про первинність маркетингових послуг до постачання товару, яке відбулося 23.11.2007 р., отже позивачем не було завищено суму податкового кредиту на 8 000,00 грн. за листопад 2007 року.

Згідно з пунктом 18 Наказу № 164 усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача щодо підписання податкових накладних від імені ТОВ «Преторбуд»не уповноваженою особою (не керівником), оскільки відповідачем не було доведено той факт, що підписант накладних ОСОБА_5 не був уповноважений на це відповідним чином (довіреність тощо).

Таким чином, позивач дійсно правомірно відніс до складу податкового кредиту за листопад 2006 року та квітень 2007 року 1 250,00 грн. та 3 000,00 грн. відповідно.

Що стосується надходження 31.10.2007 р. на рахунок позивача грошових коштів, подальше складення податкової накладної від 01.11.2007 р. і відповідне включення суми податку до податкових зобовязань за листопад 2007 року, то колегія суддів приймає до уваги те, що ці кошти надійшли на рахунок позивача наприкінці операційного дня і не могли бути повернуті. Доказів, які би спростовувати цей довід позивача відповідачем надано не було.

Зясувавши у достатньо повному обсязі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки.

У відповідності з частиною 1 статті 86 КАС України виключне право оцінки доказів належить суду, який здійснює таку оцінку за своїм внутрішнім переконанням, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши їх.

Таким чином, перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Російське обладнання-Український метал»до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 10 серпня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: О.В. Юхименко