Ухвала суду № 44660506, 06.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р.справа № 2а-2033/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року

у справі № 2а-2033/09/0870

за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції

про скасування постанови про накладення арешту на кошти підприємства, -

ВСТАНОВИЛА:

Запорізька прокуратура з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції, в якому просила скасувати постанову заступника начальника ДВС в Запорізькому районі Запорізької області ОСОБА_1 від 11.03.08 про накладення арешту на кошти підприємства Біленьківської ВК № 99 УДДУВ ПВП в Запорізькій області, які знаходяться на р/р 26004002451001 МФО 313861 код ЄДРПОУ 08680106 у Філії «Запорізька Дирекція»АТ «Індекс-банк»у межах суми боргу 1327016, 34 грн.

Позов обґрунтовано тим, що проведення виконавчих дій та накладення арештів на поточні рахунки установи і підприємства суттєво перешкоджають здійсненню державної політики на території Запорізької області у сфері виконання покарань. Оскаржувана постанова суперечить п.5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», якою передбачено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоровя не допускаються. Внаслідок виявлення допущених порушень прокурором було винесено протест, який відхилено Відділом державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.09 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду про стягнення коштів відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», який окремо виділяє майно боржника та доходи (грошові кошти) боржника.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправильного рішення по справі. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку що звернення стягнення на кошти підприємства це не є звернення стягнення на майно підприємства, а також, що ч. 5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»стосується реалізації майна крім звернення стягнення на грошові кошти, оскільки відповідно до даної норми звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоровя не допускаються.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 660/4 від 20.06.07 за виконавчими листами, виданими господарським судом Запорізької області, про стягнення з підприємства Біленьківської виправної колонії № 99 на користь юридичних осіб 1327016,37 грн., заступником начальника ДВС Запорізького районного управління юстиції ОСОБА_1 11.03.08 винесено постанову про накладення арешту на кошти підприємства Біленьківської ВК № 99 УДДУ ПВП в Запорізькій області, які знаходяться р/р 26004002451001, МФО 313861, код ЄДРПОУ 08680106 у Філії «Запорізька дирекція»АТ «Індекс-банк»у межах суми боргу 1327016,34 грн. Постанова затверджена 11.03.08 начальником ВДВС Запорізького районного управління юстиції.

23.03.09 на вищезазначену постанову заступника начальника ДВС в Запорізькому районі Запорізької області прокуратурою винесено протест (№638 вих-09), у якому прокурор вимагає скасувати зазначену постанову.

Прокурор посилається на те, що відповідно до ст.139 ГК України грошові кошти є майном підприємства, а згідно п. 5 ст. 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоровя не допускаються.

Протест прокурора відповідачем розглянутий, не задоволений, про що прокурор повідомлений листом від 23.03.09 № 3089/4.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник - Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№99) згідно із Статутом, затвердженим заступником Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань 25 квітня 2009 року, є державним підприємством, підпорядкованим безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов?язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством (п.3.5 Статуту).

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства відповідно до п.8.7 Статуту є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, безоплатні або благодійні внески підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Відповідно до статті 124 Конституції України всі судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Порядок виконання виконавчих документів, а саме, звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, арешт коштів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження», у якому не зазначено обмежень з примусового виконання судових рішень щодо стягнення з органів і установ виконання покарань та їх підприємств.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець несе відповідальність за своєчасність, правильність, повноту виконання рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника встановлений ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Закон України «Про виконавче провадження»розрізняє майно боржника, на яке може бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження, як грошові кошти і інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, та інше майно, і в залежності від цього визначає певний порядок здійснення державним виконавцем дій, обумовлених вказаним Законом.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника - юридичної особи, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

У разі якщо коштів на рахунках боржника - юридичної особи недостатньо для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі, стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих боржниками - юридичними особами через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають стягненню в порядку, передбаченому цим Законом, кошти, які знаходяться на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Інші обмеження щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника вказаний Закон України «Про виконавче провадження»не містить.

Відповідно до ст.64 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку державним виконавцем проведено всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження»виконавчі дії для виконання рішення суду та правомірно винесено оскаржувану постанову про арешт коштів на підставі п.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому положення п.5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», не порушено, у звязку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання позовних вимог необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалилА:

Апеляційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року у справі № 2а-2033/09/0870 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді:ОСОБА_3

ОСОБА_4