Ухвала суду № 44653931, 27.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ провадження 11-сс/774/1002/13 Слідчий суддя - Галічий О.В.

Категорія: ст.193 КПК України Суддя - доповідач - Коваленко Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Коваленко Н.В.,

суддів - Джерелейко О.Є., Кононенко О.М.,

за участю: секретаря Матвієнко В.М.,

прокурора Зубицького П.М.,

захисника ОСОБА_1,

слідчого Лазуренко Е.К.

розглянувши 27 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року захисника ОСОБА_1 в інтересах

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року було змінено відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя районного суду з врахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_2 на вимоги слідчого без поважних причин не з'являвся, без дозволу залишав постійне місце проживання, ухилявся від виконання раніше обраного до нього запобіжного заходу у вигляді застави прийшов до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді місцевого суду і обрати підозрюваному ОСОБА_2. запобіжний захід у виді застави, але в розмірі до 40 розмірів мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилається на порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на необґрунтованість висновку суду про невиконання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки його було обрано за відсутністю ОСОБА_2., та про це йому стало відомо лише 19.09.2013 року. Крім того, захисник вказує на те, що твердження слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України є безпідставним. Разом з тим, захисник ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на матеріальний стан підозрюваного, який є складним, позитивну характеристику та наявність у останнього на утриманні чотирьох дітей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, пояснення слідчого, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 10 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, здійснюючи апеляційний перегляд ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року, колегія суддів керується нормами чинного кримінального процесуального закону.

Як вбачається з наданих матеріалів, 06 серпня 2012 року було порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ НВО "Зализничавтоматика" ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

14 січня 2013 року відомості про вказане кримінальне правопорушення, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог ст.214 КПК України, тобто з цього часу розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за вимогами КПК України.

19 вересня 2013 року ОСОБА_2. було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, яке було погоджено з прокурором, про зміну щодо підозрюваного ОСОБА_2. запобіжного заходу з застави, обраного 02 листопада 2012 року у відповідності до вимог КПК України 1960 року, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, при здійсненні розгляду клопотання слідчого, як слідує з ухвали суду першої інстанції, фактично застосував щодо ОСОБА_2. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що послугувало перегляду ухвали місцевого суду за скаргою захисника в апеляційному порядку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України).

Зазначені положення діючого законодавства слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано не було.

Апеляційним переглядом встановлено, що слідчий суддя мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2., помилково дійшов висновку про невиконання з боку підозрюваного вимог запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_2., в супереч вимогам КПК України 1960 року та практики Європейського суду з прав людини, розглянуто судом першої інстанції за відсутності підозрюваного та відповідно йому не було відомо про покладені на нього обов'язки та наслідки не виконання вимог цього запобіжного заходу.

Також, заслуговують на увагу доводи захисника в тій частині, що ОСОБА_2 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави стало відомо лише 19 вересня 2013 року під час затримання, оскільки наданими матеріалами ці твердження сторони захисту нічім не спростовуються.

Окрім того, слідчим суддею при застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не взято до уваги ті обставини, що санкцією ч.3 ст. 212 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, не передбачено покарання у виді позбавлення волі та застосування саме цього запобіжного заходу можливо виключно у разі якщо прокурором, крім наявності підстав передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого раніше обраного запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника стосовно істотних порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції знайшли своє підтвердження під час здійснення апеляційного розгляду, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням згідно п.2 ч.3 ст.407 КПК України нової ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_2., є обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, що підозрюваний зможе переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим шляхом.

Отже колегія суддів, беручи до уваги правові позиції, викладені у рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" про необхідність при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням даних про особу підозрюваного, дійшла висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого СГ ГСУ МВС України Лазуренко Е.К. від 22 серпня 2013 року про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 15 листопада 2013 року за адресою: АДРЕСА_1.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду у визначений ними час;

- не відлучатися з м. Мерефа Харьківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- цілодобово, окрім часу виклику до органів досудового розслідування, суду, не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_2., передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Судді