Ухвала суду № 44626177, 04.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1221/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сольона Н. М.Номер провадження 22-ц/788/1157/15 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 47

УХВАЛА

04 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі

за позовом ОСОБА_3 до Роменської міської ради Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулась до суду позовом до Роменської міської ради Сумської області та просить визнати незаконним та скасувати рішення Роменської міської ради Сумської області від 24.01.2001 року в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 08.02.2001 року, виданий на підставі рішення Роменської міської ради Сумської області від 24.01.2001 року.

Ухвалою Роменського районного суду Сумської області від 30 квітня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі та повернуто її позивачу разом із матеріалами позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. при цьому посилається на те, що суд першої інстанції не дотримався роз'яснень, наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 3, 7 Постанови №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року, не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 24.02.2015 року у справі №21-34а15, внаслідок чого постановив ухвалу з порушенням ст.ст. 15, 122, 360-7ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши ухвалу суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження по вищевказаній справі, місцевий суд керувався тим. що спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, тому він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте погодитись з таким висновком не можна, так як суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 7 постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 року земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених ч. 1 ст. 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-ІУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Зазначені роз'яснення узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, які є обов'язковими для всіх судів України. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення та видачі на підставі нього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Державного акту на право приватної власності на землю від 08.02.2001 року порушено її права як суміжного землекористувача, передано у власність вказаним особам частину земельної ділянки під належними їй на праві спільної часткової власності будинком та господарськими будівлями. Таким чином спір, за вирішенням якого звернулась ОСОБА_3, не є публічно-правовим, так як виникає із цивільних та земельних відносин.

Суд першої інстанції зазначених роз'яснень та висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України не врахував та прийшов до помилкового висновку, що позовна заява ОСОБА_3 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, ухвала судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження в справі, а тому її необхідно скасувати та передати позовну заяву з доданими матеріалами на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п. 4 , 312 ч. 1 п. 3, 313-315 ЦПК України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2014 року про відмову у відкритті провадження в справі скасувати і направити позовну заяву ОСОБА_3 до Роменської міської ради Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з доданими матеріалами на новий розгляд до місцевого суду зі стадії відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -