Ухвала суду № 44626169, 04.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/549/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Верес М. Ф.Номер провадження 11-кп/788/285/15 Суддя-доповідач - Шунько Г. О. Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шунька Г. О.,

суддів - Матуса В. В., Литовченко Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Кравцової Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

його захисника - Кудіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за № 120152000600009323, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10 листопада 2014 року, за апеляційною скаргою захисника Кудіна О.М., на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2015 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Охтирка, Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера за віком, раніше не судимого,

визнано винуватим за частиною 1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_3, визнаний винуватим і засуджений за те, що 09 листопада 2014 року, у 19 годин 30 хвилин, в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, в приміщенні кухні, по АДРЕСА_1, правою рукою схопив зі столу кухонний ніж, яким наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар в життєво важливий його орган - у живіт, в область черевної порожнини, чим умисно спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд першої інстанції, обвинуваченому ОСОБА_3, призначив покарання за частиною 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальних збитків 55 244 грн. 69 коп., у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., на користь управління фінансів Охтирської міської ради за лікування потерпілого у лікарні в сумі 5 232 грн. 87 коп., та процесуальні витрати на користь держави в розмірі 491 грн. 40 коп. Вирішена доля речових доказів.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3, адвокат Кудін О.М. вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що в обвинуваченого не було прямого умислу на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень сину. Тілесні ушкодження потерпілому наніс рефлекторно, захищаючи себе, від прояву агресивної поведінки потерпілого, в руках якого був ніж і перед цим застосував до обвинуваченого фізичне насильство. Вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України не доведена, а його дії суд повинен був перекваліфікувати на ст.124 КК України.

Захисник стверджує і про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3, на досудовому слідстві, шляхом відмови в задоволенні його клопотання про отримання правової допомоги захисника за рахунок коштів держави, запропонувавши укласти угоду з приватним захисником, про те у ОСОБА_3 на це не було коштів. Захисник вважає, що доказ провини ОСОБА_3, зокрема, проведення слідчого експерименту 5 лютого 2015 року, був отриманий із порушенням права на захист, що викликає сумніви в їх допустимості.

Захисник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив і вимоги потерпілого про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 55 000 тисяч грн.. за лікування, так як фактично кошти за ліки були сплачені іншою особою. Вважає, що потерпілий являється неналежним позивачем. Крім того, суд не дав належну оцінку фіскальному чеку суму 100 грн., про сплату потерпілим добровільного внеску на рахунок Комунального закладу «Охтирська ЦРЛ», що на думку захисника, не може розглядатися як витрати, понесені на лікування від злочину.

Захисник стверджує, що суд першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого визначив теж невірно. На думку захисника, будь-яких доказів про необхідність відшкодування суми більшої за розмір ніж який визнав обвинувачений в сумі 10 000 грн., з урахуванням всіх обставин справи, в справі немає, а тому задоволення судом позовних вимог на суму 30 000 грн., є безпідставним.

Захисник стверджує, що суд призначив обвинуваченому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, без врахування, що обвинувачений ОСОБА_3, раніше до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався, пенсіонер за віком, має слабкий стан здоров'я внаслідок тяжких тілесних ушкоджень отриманих під час ДТП, а тому призначене судом покарання у виді 5 років позбавлення волі для нього є занадто суворим. Суд першої інстанції, безпідставно не врахував такі обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, як з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання медичної допомоги потерпілому після вчинення злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

Захисник просить вирок суду змінити, застосувати ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_3, більш м'яке покарання, відмовити повністю в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків, а в частині відшкодування моральної шкоди зменшити стягнення з 30000 грн. до 10 000 грн.

Заслухавши суддю про зміст оскарженого судового рішення, та доводи які викладені в апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення без задоволення скарги, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказах і є правильними.

Зокрема, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3, в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння потерпілому, стверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_3, із яких убачається, що 9.11.2014 року о 19 годині 30 хвилин, за місцем свого проживання, його батько ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час лайки, наніс один удар ножем в область його живота; з пояснень в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3, вбачаються показання про те, що 09 листопада 2014 року близько 19 години він вживав спиртні напої за місцем свого проживання в приміщенні кухні по вул. Грабовського, 24 в с. Пологи Охтирського району Сумської області, потім виникла сварка з сином, син, який намагався виштовхати його з будинку на подвір'я. Коли він повернувся до приміщення кухні, то взяв зі столу ніж, повернувшись до сина, який чистив рибу і також тримав ніж у руках, будучи розгніваним на нього, наніс один удар ножем у живіт сина.

Окрім того, провина обвинуваченого підтверджується й даними, що містяться: у протоколі огляду місця події від 09.11.2014 року згідно якого по вул. Грабовського, 24 в с. Пологи Охтирського району Сумської області виявлено та вилучено два кухонні ножі ( а.с. 34-39); у протоколі огляду місця події від 09.11.2014 року згідно якого в приміщенні санпропускнику по вул. Фрунзе, 57 в м. Охтирка Сумської області у потерпілого виявлено та вилучено футболку фіолетового кольору з пошкодженням у вигляді вертикального розрізу на рівні живота, забарвлену плямами бурого кольору, схожою на кров (а.с. 40-42) З висновку судово-медичної експертизи № 399 від 25.12.2014 року вбачаються дані, що потерпілому ОСОБА_3 спричинено проникаючу колото-різану рану передньої черевної стінки з пораненням лівої долі печінки, підшлункової залози. Виявлені тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень ( а.с.43-44). З протоколу проведення слідчого експерименту від 04.02.2015 року вбачаються дані, що потерпілий розповів та показав, як саме 09.11.2014 року обвинувачений наніс йому удар ножем у живіт (а.с. 45-49); а з висновку експерта № 60 від 09.02.2015 року вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_3 може відповідати механізму утворення, що був ним продемонстрований під час проведення слідчого експерименту (а.с.50). З протоколу проведення слідчого експерименту від 05.02.2015 року вбачаються дані, що обвинувачений розповів та показав, як саме 09.11.2014 року спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, нанісши удар ножем у область живота (а.с. 51-55), а з висновку експерта № 61 від 09.02.2015 року вбачаються дані, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_3 може відповідати механізму утворення, що був продемонстрований обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту (а.с.56). З висновку результатів медичного огляду за № 302 від 10.11.2014 року, вбачаються дані, що обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 57).

Ці наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3, винний у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 121 КК України та його діяння за цим законом кваліфіковано правильно.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений захищався від нападу потерпілого, і що суд повинен був перекваліфікувати дії підсудного на ст.124 КК України є безпідставними. Колегія суддів вважає, що такі доводи захисту не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і спростовуються показаннями обвинуваченого і потерпілого. Крім того, ініціатором побутової лайки, а потім і удару ножем потерпілого був обвинувачений, при ситуації, коли на обвинуваченого не було будь-якого нападу чи погроз розправи від потерпілого. Обвинувачений ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно наніс ножем удар у життєво-важливий орган потерпілому, добре розуміючи, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя останнього в момент їх заподіяння. З такими висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, не вбачаючи в діях обвинуваченого ОСОБА_3, умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому при перевищенні ним меж необхідної оборони, як про це зазначає в апеляційній скарзі захисник, оскільки, будь-якого нападу зі сторони потерпілого на обвинуваченого не було. Відсутні у справі і дані вчинення обвинуваченим ОСОБА_3, злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, оскільки, судом першої інстанції не встановлено, а під час перевірки справи апеляційною інстанцією не виявлено у справі доказів агресивної поведінки потерпілого до обвинуваченого, які б викликали сильне душевне хвилювання у обвинуваченого, який до того ж перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Отже, вважати, що судом першої інстанції, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав. Оскільки, доводи апеляційної скарги захисника про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України є недоведеною внаслідок того, що стороною обвинувачення не було надано тих достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про вину підсудного у саме вчиненні умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, є безпідставними.

Безпідставними є доводи захисника і про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3, під час проведення досудового слідства. При перевірці кримінального провадження, даних про це, не встановлено. Зокрема, з протоколу проведення слідчого експерименту від 5 лютого 2015 року на який звертає увагу захисник, (а.с. 51) не вбачається, що після роз'яснення обвинуваченому ОСОБА_3 його прав передбачених ст. 42 КК України, обвинувачений ОСОБА_3, заявляв клопотання слідчому чи прокурору про потребу в юридичних послугах захисника. Навпаки, з протоколів від 30 грудня 2014 року і від 24 лютого 2015 року, які надані апеляційній інстанції прокурором, і досліджені під час перегляду справи, вбачається, що обвинувачений на досудовому засіданні в потребах захисника не потребував. Тому, підстав вважати, що слідчий експеримент за участю обвинуваченого 5 лютого 2015 року проведений з порушенням його права на захист, і підстав для визнання цього доказу недопустимим, як про це заявляє в апеляційній скарзі захисник, колегія суддів, не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про призначення обвинуваченому суворого покарання. На думку колегії, при призначенні ОСОБА_3, покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, дані про особу винного, його характеризуючи дані. Зокрема, повне визнання своєї провини обвинуваченим та щире каяття, його активне сприяння в розкритті злочину, та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання, а вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання. Тобто, суд першої інстанції, врахував всі ті обставини на які захисник обвинуваченого адвокат Кудін О.М., посилається в апеляційній скарзі та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 121 ч. 1 КК України, яке колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення попередження нових злочинів.

Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, та має слабкий стан здоров'я внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, отриманих під час ДТП, здійснив виклик машини швидкої допомоги до потерпілого, як на підставу для пом'якшення покарання, то колегія суддів вважає, що немає жодних підстав для визнання цих обставин - винятковими та такими, що зменшують суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину і його як винної особи, а відтак і для пом'якшення засудженому покарання. Крім того, даних про те обвинувачений має поганий стан здоров'я і перебуває на обліку в лікарні в справі немає, за виключення довідки про те, що обвинувачений з 28.07.2003 року перебуває на диспансерному обліку наркологічного диспансерного відділення Комунального закладу «Охтирська ЦРЛ» з діагнозом «хронічний алкоголізм».

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, не заслуговують на увагу, оскільки, таких доказів не встановлено судом першої інстанції і таких обставин не виявлено апеляційною інстанцією під час перегляду справи. Навпаки, суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 характеризується крайнє негативно, протягом багатьох років зловживав спиртними напоями, неодноразово проявляв агресивні дії до усіх членів сім'ї на протязі довгих років, як пояснив потерпілий, навіть із застосуванням господарчих вил, що свідчить про його жорстокість до членів сім'ї. У зв'язку з чим, обвинувачений з 28.07.2003 року перебуває на диспансерному обліку наркологічного диспансерного відділення Комунального закладу «Охтирська ЦРЛ» з діагнозом «хронічний алкоголізм». Як зазначив суд першої інстанції у своєму висновку, всі ці дані не лише негативно характеризують обвинуваченого, як особистість, а й свідчать, що він після вживання спиртного, завжди був агресивним, вишукував можливість побиття членів сім'ї і в цьому був завжди ініціатором, як і під час вчинення злочину. З таким висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом були проігноровані клопотання зі сторони захисту про визнання пом'якшуючими обставинами: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, є безпідставними, оскільки, повне визнання своєї провини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, суд першої інстанції, визнав обставинами, які пом'якшують покарання, про що зазначив у вироку.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про визнання, обставинами, які пом'якшую покарання обвинуваченому, надання медичної допомоги потерпілому після вчинення злочину, то ці доводи є безпідставними, оскільки за обставинами кримінального провадження, після вчинення злочину, лікарів до потерпілого викликала його співмешканка ОСОБА_6, які і надавали потерпілому першу медичну допомогу.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, не підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів вважає, що з врахуванням даних про особу винного, обставин при яких було вчинено злочин, свідчать про відсутність підстав, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і які давали б підстави для застосування ст.. 69 КК України та пом'якшення обвинуваченому покарання.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги потерпілого про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 55 000 тисяч грн.. за його лікування, так як фактично кошти були сплачені іншою особою, і що потерпілий ОСОБА_3, являється неналежним позивачем, на думку колегія суддів, не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_3, визнаний у кримінальному провадженні потерпілим. Він отримав шкоду здоров'ю внаслідок протиправних діянь обвинуваченого ОСОБА_3, за що його засуджено за частиною 1 ст. 121 КК України. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в Охтирській ЦРЛ, витратив на лікування 55 244 гривні 69 коп., що підтверджується чеками на придбання ліків. Відповідно понесені матеріальні збитки потерпілого підлягають відшкодуванню з винної особи. Хто безпосередньо купляв ті чи інші ліки для потерпілого та джерело походження коштів не стосуються предмету заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні і не звільняють обвинуваченого від обов'язку відшкодувати матеріальні збитки.. Даних про майновий спір з даного приводу у сторін кримінального провадження, немає. Тому доводи захисника про те, що потерпілий є неналежним позивачем у кримінальному провадженні є безпідставними і задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції вирішив цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків відповідно до вимог закону.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не дав належну оцінку тому, що один з фіскальних чеків на підтвердження понесених матеріальних збитків на суму 100 грн., була сплата потерпілим як добровільний внесок на рахунок Комунального закладу «Охтирська ЦРЛ», і не може розглядатися як витрати, понесені на лікування, то колегія суддів, погодитися з такими доводами захисника не може, так як до лікарні потерпілий потрапив внаслідок протиправних діянь обвинуваченого. Сплата потерпілим внеску на рахунок Комунального закладу «Охтирська ЦРЛ» 100 грн., передбачена вимогами лікувального закладу, тому ці витрати на думку колегії суддів, суд правильно відніс до витрат матеріального характеру, які поніс потерпілий від злочину.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, розглянув відповідно ст.. ст.. 23 і 1167 ЦК України. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено судом першої інстанції на підставі наведених у вироку доказів і у залежності від характеру вчиненого ОСОБА_3, злочину, глибини душевних страждань потерпілого, тривалого його лікування, а також вимог розумності і справедливості. З судовим рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок відносно ОСОБА_3, є законним та обґрунтованим, а покарання призначене засудженому є справедливим і передбачених законом підстав для зміни вироку чи пом'якшення засудженому покарання, немає. Таким чином апеляційна скарга захисника є безпідставною і задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного і керуючись ст.. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Кудіна О.М. - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3, в цей же строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Шунько Г. О. Матус В. В. Литовченко Н. О.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Сумської області Шунько Г.О.