Ухвала суду № 44615065, 26.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/2526/14-к Головуючий 1-ї інстанції: Піддубний І.А.

Провадження №11-сс/790/949/14 Доповідач: Яковлева В.С.

Категорія : ст.194 КПК України

(застосування запобіжного заходу)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Яковлевої В.С.,

суддів - Меркулової Т.В. та Чопенка Я.В.

за участю секретаря - Серпухової О.В.,

прокурора - Потапенка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12014220000000572 за апеляційною скаргою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури І. Красилі на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.08.2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року до підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 09 жовтня 2014 року, із визначенням застави у розмірі 365 400 грн. В ухвалі зазначено про звільнення із-під варти ОСОБА_1. в разі внесення застави та зобов'язання підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З таким рішенням слідчого судді не погодився прокурор Ізюмської міжрайонної прокуратури І. Красиля та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Автор апеляції вважає, що слідчий суддя не мотивував своє рішення про обрання конкретного розміру застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення та інших даних про особу підозрюваного. Також апелянт посилається, на те, що підозрюваним вчинений особливо тяжкий злочин, кваліфікуючі ознаки якого підпадають під дію положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вказано в ухвалі слідчого судді, на початку квітня 2014 року, на території Донецької області України, громадянином Російської федерації ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошепої так званої «Донецької народної республіки» було створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку іерархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мали тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

15 квітня 2014 року, ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, являючись мешканцем м. Краматорськ, Донецької області, маючи намір на вступив до незаконного збройного військового формування самопроголошепої так званої «Донецької народної республіки», прибув до місця будування блокпосту, розташованого по вул. Кочубея в районі с. Олександрівка в м. Краматорськ, Донецької області. Діючи далі, усвідомлюючи протиправиість своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування, ОСОБА_1 назвавши свої анкетні данні невстановленій особі, яка здійснювала вербування, увійшов до незаконного збройного формування, під командуванням ОСОБА_2 Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов язками члена вказаного збройного формування. ОСОБА_1 дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванню та виконанню його цілей і завдань. Для подальшої участі у незаконному збройному формуванню, невстановленою особою було призначено ОСОБА_1. на посаду бійця та передано йому у використання вогнепальну зброю- мисливськку рушницю, набої до неї.

Продовжуючи протиправну діяльність, у період з 15 квітня 2014 року до 15 червня 2014 року, ОСОБА_1 здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування, перебуваючи у визначений йому час на блокпостах, систематично виконував накази свого безпосереднього командира, по пропускному режиму на блокпості та здійснював визначені йому функції по обороні блокпосту і здійсненню пропускного режиму, а також виконував інші протиправні накази направлені проти представників влади із застосуванням вогнепальної зброї, які отримував від своїх керівників влади із застосуванням вогнепальної зброї, які отримував від своїх керівників з числа незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки».

Таким чином, дії ОСОБА_1. та невстановлених осіб носили тривалий характер, а саме в період з 15 квітня 2014 року до 16 червня 2014 року, та виразились у активній участі в діяльності непередбаченого законами України збройного формування, шо супроводжувались здійсненням пропускного режиму, вчиненням опору представникам влади із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї.

В результаті діяльності зазначеного не передбаченого Законами України збройного формування на території Донецької області було спричинено масову загибель людей, а також зруйновано та пошкоджено велику кількість адміністративних та приватних будівель і споруд, що є тяжкими наслідками.

За матеріалами про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, 14 липня 2014 року були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000572.

В порядку ст. ст. 276-278 КПК України 11.08.2014 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України.

Згідно з п.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею з'ясовані обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України та вірно встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, та доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, доведеність ризиків, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у скоєному, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність відомостей про вчинення ним інших кримінальних правопорушень, розмір шкоди, у завданні якої він підозрюється і дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Водночас, слідчий суддя при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, обґрунтовано визначив розмір застави, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України - достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий не звертав уваги слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_1. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є правом, а не обов'язком суду, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури І. Красилі - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.08.2014 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :