Ухвала суду № 44591245, 03.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1814/1346/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Толстой О. О.Номер провадження 22-ц/788/793/15 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Рибалки В. Г. , Попруги С. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, загальною площею 1663 кв.м за адресою: вул.Кірова,41 м.Путивль Сумської області, власником якої є ОСОБА_3 в рахунок його заборгованості перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №012/15-12/2954 від 17 вересня 2007 року в загальному розмірі станом на 04 вересня 2012 року 280497 грн. 20 коп., в тому числі 247200 грн. сума основного боргу, 30125 грн. 62 коп. несплачених процентів, 1599 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту і 1572 грн. 26 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 588630 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2804 грн. 97 коп. судового збору.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому доводить, що нежитлова будівля (їдальня) загальною площею 1640,6 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 набута відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2004 року у період перебування у шлюбі з ОСОБА_5, а тому відповідно до ст.ст.60, 70 СК України вказане майно було спільною сумісною власністю подружжя і їх частки були рівними, а тому ОСОБА_5 мала право власності на 1\2 частку цього майна.

Крім того вказує, що при укладенні договору іпотеки відсутня нотаріально посвідчена згода ОСОБА_5 на передачу в іпотеку вищезазначеного приміщення, а тому вважає, що не можна звертати стягнення на цілу нежитлову будівлю без виділення особистої частки ОСОБА_6 в цій будівлі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, а тому позивач як іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст.207, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6, який змінив прізвище на ОСОБА_3, укладено кредитний договір №012/15-12/2953, відповідно до умов якого банк надав відповідачу на розвиток бізнесу кредит шляхом відкриття відновлювальної (револьверної) кредитної лінії на суму 412000 грн., а відповідач зобов'язувався в строк до 12 вересня 2017 року повернути кошти шляхом здійснення щорічних платежів в розмірі 41200 грн. до 30 серпня (останній платіж - 12 вересня 2012 року), а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки № 012/15-12/2953-3, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2004 року нежитлову будівлю загальною площею 1666 кв.м по АДРЕСА_1.

В п.п.5.1, п.п.5.5.1, 5.5.2 п.5.5 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем та позичальником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим кредитним договором у 30-ти денний строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмету іпотеки. Реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться шляхом продажу на прилюдних тогах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не менше 90% від вартості предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у 588630 грн.

Згідно п.5.2 цього ж договору іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, зокрема у випадку повного або часткового неповернення у встановлені строки кредиту, процентів або неустойки.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 04 вересня 2012 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 280497 грн. 20 коп., з них 247200 основного боргу, 30125 грн. 62 коп. несплачених процентів за період з 29 вересня 2011 року по 29 серпня 2012 року, 1599 грн. 32 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту й 1572 грн. 26 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 10 вересня 2011 року по 03 вересня 2012 року.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором щодо внесення чергових платежів з повернення кредиту й сплати процентів за користування ним у позивача, згідно умов договору та закону, виникло право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, які судом першої інстанції обґрунтовано були задоволені.

Доводи апеляційної скарги про придбання у власність предмета іпотеки у період перебування заявника у зареєстрованому шлюбі, необхідності виділення частки іншому подружжю й надання згоди на укладення такого договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені питання були предметом судового розгляду й рішеннями Путивльського районного суду Сумської області від 20 січня та 16 червня 2014 року, які набрали законної сили, у справах між цими ж сторонами про визнання недійсним договору іпотеки, поділ майна подружжя у задоволенні цих позовних вимог відмовлено, що в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує повторного доведення у цій справі факту правомірності передання в іпотеку спірного майна й виділення частки іншому подружжю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - (підпис)

Судді - (підписи)