Ухвала суду № 4457382, 02.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 р.Справа № АС 10/761-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

представників позивача Малікової В.О. та Яцини О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариствв з обмеженою відповідальністю "Білопілля АГРО" на постанову Господарський суд Сумської областi від 26.03.2009р. по справі№АС 10/761-08/5021

за позовом Товариствв з обмеженою відповідальністю "Білопілля АГРО"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та визнання нечинною податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопілля - Агро»,звернувся до Господарського суду Сумської області з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення Сумської МДПІ № 0000791555/0 від 24.10.2008 року та визнання нечинною другої податкової вимоги Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/3 від 07.01.2009 року.

          Постановою Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 року по справі № АС 10/761-08 зазначений позов задоволено частково.

          Визнано нечинною другу податкову вимогу Сумської МДПІ № 2/3 від 07.01.2009 року.

          В частині визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Сумської МДПІ № 000791555/0 від 24.10.2009 року відмовлено.

          Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті зазначеної постанови норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 року по справі № АС 10/761-08 частково – в частині відмови щодо визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Сумської МДПІ № 0000791555/0 від 24.10.2008 року, в іншій частині постанову залишити без змін, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Білопілля - Агро» задовольнити в повному обсязі.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2008р. Сумською МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності, про що складено акт №316/15/35103599 від 22.10.2008р., яким встановлено порушення позивачем п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р ., а саме у зв'язку з неподанням Декларації з податку на додану вартість (скороченої) сільськогосподарського товаровиробника за березень-вересень 2008 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000791555/0 від 24.10.2008р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання не чинним вищезазначеного повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.          

Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до даної норми на сільгоспвиробників, що реалізують продукцію власного виробництва не розповсюджується п.п.7.7 вищезазначеного Закону, який регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем 24.12.2008 р. було оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ №000079155/0 від 24.10.2008р., і ухвалою суду від 26.12.2008 р. було відкрито провадження у справі.

Незважаючи на те, що триває судовий розгляд даного позову Сумською МДПІ було винесено другу податкову вимогу №2/3 від 07.01.2009р., в т.ч. призначається податковий керуючий та застосовується податкова застава.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання не чинною другої податкової вимоги Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/3 від 07.01.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків, а при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Позивач ТОВ "Білопілля-Агро" зареєстроване в Білопільському відділенні Сумської МДПІ платником податку на додану вартість з 21.05.2007 р.

З моменту реєстрації платником податку на додану вартість позивач подає декларацію з податку на додану вартість загальної форми затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання».

ТОВ «Білопілля Агро» реалізує сільськогосподарську продукцію власного виробництва. З січня 2008 року підприємство зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно наданого розрахунку фіксованого податку, питома вага реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу за 2007 рік склала 81,1%.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Пунктом 11.29 цієї ж статті до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 пункту 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року під № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від І6 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену . на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її' до органів державної додаткової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий - рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Зі змісту зазначених норм випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки ТОВ «Білопілля Агро» є сільгоспвиробником та сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, по податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва до бюджету не сплачується і в загальній декларації не відображається.

Окрім того, згідно п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є: будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3.ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом.

Колегія суддів зазначає, що Державна податкова адміністрація України Наказом №166 від 30.05.1997року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, передбачила, що декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

У разі якщо діяльність сільськогосподарського підприємства - платника податку на додану вартість підпадає під норми пунктів 11.21 чи 11.29 ст. 11 Закону України № 168/97- ВР, то такий платник обов'язково має застосовувати зазначені норми цього Закону, оскільки цими пунктами не передбачено можливості самостійного прийняття платником податку рішення щодо вибору порядку обкладання податку на додану вартість.

Отже, якщо результати діяльності сільськогосподарського товаровиробника відповідають критеріям, встановленим пунктами 11.21 та/чи 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, то такий сільськогосподарський товаровиробник при нарахуванні додатку на додану вартість керується нормами цих пунктів.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав розповсюдження на позивача норм п.п 11.21, 11.29 ст 11 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", та його обов'язок подавати скорочену декларацію по податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Сумської МДПІ № 0000791555/0 від 24.10.2008 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання нечинною другої податкової вимоги Сумської МДПІ № 2/3 від 07.01.2009р. виходячи з наступного.

Позивачем 24.12.2008 р. було оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ №000079155/0 від 24.10.2008р., і ухвалою суду від 26.12.2008 р. було відкрито провадження у справі.

Незважаючи на те, що триває судовий розгляд даного позову Сумською МДПІ було винесено другу податкову вимогу №2/3 від 07.01.2009р., в т.ч. призначається податковий керуючий та застосовується податкова застава.

Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків, а при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Стягувана сума ще не набула статусу податкового боргу.

Доводи відповідача про чинність другої податкової вимоги Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/3 від 07.01.2009 року не мають під собою законного підґрунтя, тому колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність часткового задоволення позовних вимог. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля АГРО" залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 26.03.2009р. по справі№АС 10/761-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Зеленський В.В. Катунов В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2009 р.