Ухвала суду № 4457342, 07.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 р.Справа № АС 4/274-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

Суддів Макаренко Я.М., М»ягкого Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.,

за участю представника позивача Кондратенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 02.03.2009 по справі № АС 4/274-08/5021

за позовом            Кредитної спілки «Тандем» доДержавної податкової інспекції в м. Суми проввизнання нечинним податкового повідомлення - рішення ВСТАНОВИЛА: Кредитна спілка «Тандем»(надалі по тексту - КС «Тандем», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту –ДПІ в м. Суми, відповідач), в якому просила суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002171712/0/17-1208/24018453/93693 від 05.12.2008 р. ДПІ в м. Суми щодо нарахування податкового зобов’язання в сумі 64240, 23 грн., з яких 21413,41 грн. –основний платіж та 42826, 82 грн. –штрафні (фінансові) санкції. Постановою Господарського суду Сумської області від 02.03.2009 р. позовні вимоги задоволені.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення за № 0002171712/0/17-1208/24018453/93693 від 05.12.2008 року ДПІ в м. Суми щодо нарахування податкового зобов’язання в сумі 64240, 23 грн., з яких 21413,41 грн. –основний платіж та 42826, 82 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, ДПІ в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Сумської області від 02.03.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом при винесенні постанови порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідач вказав, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Між тим, позивачем в порушення п. 9.2.3 вищевказаного Закону не включались до оподатковуваного доходу та не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб доходи у вигляді процентів, сплачених (нарахованих) на пайові внески членам кредитної спілки.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що для цілей оподаткування термін «проценти»слід розуміти як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна (п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені п. 1.10 ст. 1 цього Закону, незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах чи у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами та підлягають оподаткуванню за ставкою 15 %.

Також, відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 94 КАС України в частині стягнення судових витрат.

Колегія суддів, вислухавши суддю –доповідача та пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка КС «Тандем»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, за наслідками якої складено акт від 27.11.2008 року.

Документальною перевіркою встановлено порушення п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу на пайові внески (проценти) членів кредитної спілки.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171712/0/17-1208/24018453/93693 від 05.12.2008 р. про визначення суми податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 21413, грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 42826, 82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з норми п. п. 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону № 889-ІУ вбачається, що виплата процентів на внески членам кредитної спілки, включаючи проценти на пайові внески та внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню відповідно до п.7.2 ст.7 Закону № 889-ІУ з 01.01.2010 року, а тому нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про кредитні спілки" від 20.12.2001р. №2908- Ш (далі –Закон 2908-Ш) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 ст.21 Закону №2908- Ш кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і у безготівковій формі.

Згідно з частиною 1 ст. 19 Закону №2908- Ш майно кредитної спілки формується за рахунок, зокрема вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки).

Частиною ч ст.. 21 Закону України „Про кредитні спілки" передбачено, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України „Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Отже, закон визначає, що плата, яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади) членів кредитної спілки, є процентом.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету регулюється ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за № 889-1V, у п.п.8.1.1 якого зазначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.2 ст.7 Закону № 889-ІУ передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

дохід за іпотечним сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

дохід, який виплачується управителем фонду інвестування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Отже, даною нормою закону ототожнюються поняття вкладу і внеску до кредитної спілки.

Відповідно до п.п. 4.2.12. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід у вигляді процентів.

Однак, з положень п. п. 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону № 889-ІУ вбачається, що підпункт 4.2.12. пункту 4.2 ст. 4 Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Отже, в контексті вищевказаних нормативних актів, законодавець в частині звільнення від обкладення податком на доходи фізичних осіб відсотків (процентів), нарахованих на вклад чи внесок, ототожнює ці поняття (вклад та внесок).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач правомірно не утримував податок з виплаченого членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх пайові внески, в тому числі на додаткові пайові внески, та правомірно не перераховував ці суми податку до бюджету, в зв»язку з чим вимоги відповідача щодо сплати податку з доходу фізичних осіб є незаконними.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті в частині вирішення позовних вимог суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права в частині розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вказане судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, в зв»язку з чим судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення судових витрати з відповідача, в зв»язку з чим рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає скасування з прийняттям нового рішення про стягнення судових витрат з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Сумської області від 02.03.2009 по справі № АС 4/274-08/5021- скасувати в частині розподілу судових витрат щодо стягнення з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь Кредитної спілки «Тандем»витрат по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Прийняти ухвалу, якою стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Тандем»витрат по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову Господарського суду Сумської області від 02.03.2009 по справі № АС 4/274-08/5021 в іншій частині залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В. Судді Макаренко Я.М. М’ягкий Є.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2009 р.