Ухвала суду № 4457339, 23.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 р.Справа № АС 10/643-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

представник позивача Клочко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція в м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 23.02.2009р. по справі№АС 10/643-08/5021

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Теххиммонтаж"

до Державна податкова інспекція в м. Суми Державна податкова адміністрація в Миколаївській області

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж» м. Суми звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до державної податкової інспекції в м. Суми та просило постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Суми про застосування фінансових санкцій №0008922304/0/86852 від 14 листопада 2008 року; №0008912304/0/86851 від 14 листопада 2008 року; № 0008892304/0/86853 від 14 листопада 2008 року; №0008892304/0/86854 від 14 листопада 2008 року; №0009162304/0/88466 від 19 листопада 2008 року.

Постановою господарського суду Сумської області від 23.02.09 позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовані рішення ДПІ в м. Суми №0008922304/0/86852 від 14 листопада 2008 року; №0008892304/0/86853 від 14 листопада 2008 року №0009162304/0/88466 від 19 листопада 2008 року

В частині визнання протиправним і скасування рішення ДПІ в м. Суми №0008912304/0/86851 від 14 листопада 2008 року, №0008892304/0/86854 від 14 листопада 2008 року в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", просить постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в своїх заперечення посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2008 року та 12 листопада 2008 року працівниками Державної податкової служби проведена перевірка господарських одиниць позивача - гральних автоматів, що розташовані м. Миколаєві та м. Суми щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складені акт перевірки від 15.09.2008 р. № 0134/14/00/23/23819168 та № 0130/14/00/23/23819168 та від 12.11.2008, які передані до Державної податкової інспекції в м. Суми

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008922304/0/86852 від 14 листопада 2008 року; № 0008892304/0/86853 від 14 листопада 2008 року, №0009162304/0/88466 від 19 листопада 2008 року, відповідно на 6800 грн., 3740 грн. та 3740 грн. за проведення розрахункових операцій через непереведені у фіскальний режим роботи, незареєстровані та неопломбовані реєстратори розрахункових операцій згідно п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем у сфері грального бізнесу застосовуються гральні автомати, які не оснащені фіскальною пам'яттю і не працюють в режимі реєстраторів розрахункових операцій.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надання права на гру відбувається без участі людини, гральний автомат виступає як суб'єкт надання цього права, але не може самостійно заповнювати розрахункові книжки, а оператор (обслуговуючий персонал) не може впливати на процес надання послуги і виключений з нього, тому розрахункові книжки не застосовуються. До теперішнього часу вимоги до гральних автоматів не розроблені, відсутні запам'ятовуючі пристрої (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, що унеможливлює законне використання позивачем реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції - гральних автоматів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, як такими що ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Визначення реєстратора розрахункових операцій міститься в ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" –це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп"ютерно - касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Автоматом з продажу товарів (послуг) зазначеним Законом визначено реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.12.2000 р. № 614 (зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298, за текстом – Порядок № 614), до реєстрації приймаються реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включено до Державного реєстру РРО (за текстом – Державний реєстр), з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, встановлений у технічній документації на РРО, не вичерпано, а також з врахуванням строків реєстрації, установлених Державним реєстром.

На виконання вимог ст. 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій” від 29.08.2002 р. № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр (зі змінами та доповненнями, за текстом – Положення № 1315).

Згідно з визначенням норм цього Положення Державний реєстр РРО – це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Державний реєстр складається з двох частин: перша містить перелік моделей, дозволених до первинної реєстрації в органах державної податкової служби; друга –перелік моделей, строк первинної реєстрації (дії сертифікатів відповідності) яких закінчився. Такі моделі повторно включаються до першої частини Державного реєстру в порядку, встановленому для первинної реєстрації моделі.

Строком первинної реєстрації моделі вважається граничний строк, до закінчення якого дозволяється реєструвати в органах ДПС конкретні моделі, що раніше не були зареєстровані, який визначається згідно із строком дії сертифіката відповідності моделі з конкретною версією внутрішнього програмного забезпечення (пп. 2 п. 4 Положення № 1315).

Таким чином, основним порушенням встановленого порядку розрахунків за товари (послуги) на думку відповідача було те, що позивач використовував автомати з продажу гральних послуг, які не виконують фіскальних функцій.

Колегія суддів вважає такі ствердження відповідача необґрунтованими з огляду на відсутність у позивача можливості використовувати у своїй підприємницькій діяльності автомат з продажу гральних послуг, який зареєстрований в органах державної податкової служби та переведений у фіскальний режим роботи.

Так, в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, який на момент проведення перевірки діяв в редакції Наказу Державної податкової адміністрації від 10.09.2008 року № 581 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції", не було внесено відповідних змін про наявність відповідних автоматів з продажу послуг у сфері грального бізнесу. Так, в розділі 7 частини 1 Державного реєстру серед реєстраторів розрахункових операцій, дозволених до первинної реєстрації, зазначені лише два види апаратів з продажу товарів (послуг), проте жоден не призначений для використання у сфері грального бізнесу. Відсутні такі апарати і в розділі 6 частини 2 Державного реєстру. Зазначене зумовлює відсутність можливості у позивача зареєструвати наявні в нього та інші існуючі гральні автомати в органах державної податкової служби як належний реєстратор розрахункових операцій, згідно вимог Порядку № 614.

Крім цього, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" № 121 від 7 лютого 2001 р. (надалі Постанова №121) у п. 6 Додатку до нього встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме: при використанні гральних автоматів - з 31 грудня 2006 р.

Пунктом 2 Постанови № 121 передбачено, що Міністерство економіки повинно забезпечити до 1 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

До теперішнього часу вищевказані вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг) не розроблені, а організація розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, не здійснена, що унеможливлює законне використання позивачем реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції - гральних автоматів.

Крім того, абзацом 2 п. 1 Постанови № 121 передбачено, що до настання зазначених строків суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій (КОРО). Разом з тим, "Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок", затвердженим Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають у оплату за участь у грі –платіжні засоби у валюті України - монети, що також унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" № 265/95 -ВР, порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України. Даний порядок застосування РК і КОРО у випадку використання гральних автоматів, що самостійно приймають ставки й виплачують виграш у валюті України в цей час відсутній, а позивач, як господарюючий суб'єкт, не має права й не може для себе встановлювати порядок ведення зазначених книг самостійно. Отже, через відсутність нормативної бази щодо ведення книг обліку розрахункових операцій та використання реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції, у позивача відсутній обов'язок щодо їх використання при застосуванні вищевказаних гральних автоматів в своїй господарській діяльності, тому суд вважає незаконним спірне рішення відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зауважує про відсутність належних та достатніх доказів по справі на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 23.02.2009р. по справі№АС 10/643-08/5021 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді(підпис)

(підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 30.06.2009 р.