Ухвала суду № 4457297, 07.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 р.Справа № 2-а-5330/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів:                                                   Кононенко З.О.

                                                             Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

представника позивача: Недашковського В.М.

представника відповідача: Єсіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Макфа-Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 р. по справі№2-а-5330/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Макфа-Україна», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000231610/0 від 25.10.2007 року, № 0000231610/1 від 17.12.2007 року та № 0000231610/2 про завищення бюджетного відшкодування за липень 2007 року у розмірі 95252,00 грн.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000271610/3 від 13 травня 2008 року та стягнути з відповідача всі здійснені ним судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт виїзної позапланової перевірки ТОВ «Макфа-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року від 18.10.2007 № 1558/16-32018768.

Позивач вважає, що виїзна позапланова перевірка ТОВ «Макфа-Україна» здійснена з грубим порушенням чинного законодавства.

Виконуючи вимоги чинного податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, позивач 16 серпня 2007 року направив на адресу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року. Вказана декларація отримана Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова 16.08.2007 вх. № 36717.

При складані вказаної декларації, ТОВ «Макфа-Україна» насамперед керувалось Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054.

У рядку 21 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19)» ТОВ «Макфа-Україна» на підставі бухгалтерського та податкового обліку підприємства встановив суму ПДВ у розмірі 60 967 грн.

Крім того, у рядку 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на

рахунок платника у банку» ТОВ «Макфа-Україна» на підставі бухгалтерського та податкового обліку встановило суму ПДВ, яку необхідно відшкодувати на рахунок ТОВ «Макфа-Україна», у розмірі 95 252 грн.

Відповідачем здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації за липень 2007 року, за результатами якої складено довідку, яка свідчить про відсутність порушень.

Позивач вважає, що незважаючи на наявність довідки про проведення невиїзної камеральної перевірки, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова незаконно видано наказ № 416 від 25.09.2007 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення № 501 від 25.09.2007 року на проведення виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2007 року.

Тобто, позивач вважав, що перевірка його діяльності відповідачем була проведена з грубим порушенням чинного податкового законодавства, а зроблені за її наслідками висновки не відповідають Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на дотриманні ним встановленої законом процедури проведення перевірки, оскільки перевірка була проведена на підставі відповідного наказу та належним чином оформлених направлень на перевірку. Працівниками ДПІ зроблено запис про проведення перевірки в журналі реєстрації перевірок, який ведеться позивачем, і вони були допущені платником податків до проведення цієї перевірки. В ході проведення перевірки було встановлено, що позивач імпортує на митну територію України товар, придбаний у пов’язаних осіб. Митна вартість імпортованого товару визначена з урахуванням цієї обставини, однак, здійснюючи подальші поставки цього ж товару на митній території України, ТОВ «Макфа-Україна» визначало базу оподаткування за договірними цінами, що є нижчиними, ніж митна вартість цього товару, що призвело до штучного утворення від’ємного значення з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфа-Україна».

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макфа-Україна», не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.0.2008 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на її прийняття при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема п. 1.18, п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 13 Указу Президента України «Про деякі питання дерегулювання підприємницької діяльності», ч.2 ст. 71 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ „Макфа-Україна" є платником податку на додану вартість і знаходиться на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова. Позивачем до ДП1 у Орджонікідзевському районі м. Харкова подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2007р. (вх. від 16.08.2007р. № 36717), заявлена сума бюджетного відшкодування становить 95252 грн.

З 27.08.2007 по 07.09.2008 року фахівцями відділу відшкодування податку на додану вартість проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування.

За результатами камеральної перевірки складено довідку № 14/16-32018768 від 07.09.2008 року та встановлено, що згідно п. 3.11 Наказу ДПА України від 18.08.2005р. № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства (фактично оплачена сума податкового кредиту за попередній період за даними підприємства становить 701990 грн., за даними перевірки - 697657,40 грн.) та за письмовою інформацією підрозділу податкової міліції (службова записка № 252 від 04.09.2007р.).

На підставі направлення від 25.09.2007 р. № 501 та від 09.10.2007р. № 519, виданих

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, фахівцям відділу відшкодування податку на додану вартість ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України від "Про податок на додану вартість" та відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 25.09.2007 р. № 416 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 474 від 09.10.2007 р. "Про продовження терміну позапланової документальної перевірки", проведена позапланова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна", з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 р. на рахунок платника у банку.

Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ „Макфа-Україна" здійснює придбання макаронних виробів, борошна та круп в асортименті, виробником яких є ВАТ „Макфа" (Росія), за фактурною вартістю з урахуванням витрат, що пов'язані з митним оформленням (розмитнення та проходження санітарного контролю), яка значно нижче митної вартості, а саме: що митна вартість товару значно вище фактурної вартості, оскільки за даними підприємства реалізовано товару на суму 3497795,0 грн., без урахування ПДВ, а на підставі розрахунку вартості реалізованого товару, проведеного перевіркою за червень 2007 р., реалізація товару, виходячи з митної вартості, складає 4258155,0 грн. без урахування ПДВ. Різниця між сумою реалізації за митною вартістю та сумою реалізації за фактурною вартістю складає 760360,0 грн., сума податку на додану вартість складає 152072,0грн.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ „Макфа-

Україна", в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість," завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні 2007р. на суму 113040,0 грн. внаслідок невірного визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів та завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2007р. у розмірі 95252,0 грн. і занижено залишок від'ємного значення, що переноситься до декларації з ПДВ наступного періоду, у розмірі 108893,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення про завищення бюджетного відшкодування за липень 2007 року № 0000231610/0 від 25.10.2007р. на суму 95252 грн., № 0000231610/1 від 17.12.2007 р. на суму 95252 грн., № 0000231610/2 від 21.02.2008 р. на суму 95252 грн. та від 13 травня 2008 року № 0000271610/3 на суму 95252 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки імпортований товар придбавався позивачем у пов’язаної особи, і саме ця обставина визначила митну вартість товару, то в даному випадку звичайна ціна не може бути нижчою, ніж митна вартість товару, відомості про яку використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів).

Суд першої інстанції також виходив з того, що позивачем не оскаржується ні визначена митним органом митна вартість товару, ні встановлені перевіркою обставини продажу товару за ціною, нижчою від його митної вартості.

Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів також зазначає, що суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки не було допущено порушень чинного законодавства, що мало б своїм наслідком вплив на її висновки. Матеріали справи свідчать про те, що перевіряючі отримали документи, передбачені ст..11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», необхідні для проведення позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), ними зроблено відповідний запис в журналі реєстрації перевірок і були фактично допущені позивачем до проведення перевірки. Ці обставини визнано сторонами у справі і судом першої інстанції їм дана належна оцінка.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно виходив з того, що за висновками акту перевірки від 18.10.2007 року (а.с.12-31) позивачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року (тобто у звітному податковому періоді з ПДВ, який передує липню 2007 року) в розділі 1 «Податкові зобов’язання» за рядком 9 було задекларовано податкові зобов’язання в сумі 698209,00 гр. Загальна сума податкового кредиту з ПДВ, включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» за рядком 7 склала 804189,00 гр. Сума від’ємного значення обчислена позивачем як різниця між наведеними показниками, вона становить 105980,00 гр. і була включена до розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період за рядком 18.2. (а.с.56-58). Однак, згідно висновків акту перевірки від 18.10.2007 року № 1558/16-32018768, позивач, допустивши порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», занизив розмір податкових зобов’язань на суму 152072,00 гр. і тому, за правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума ПДВ за червень 2007 року повинна мати не від’ємне значення, а позитивне в сумі 46092,00 гр. (як різниця між податковими зобов’язаннями в сумі 850281,00 гр. та податковим кредитом в сумі 804189,00 гр.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заниження позивачем податкових зобов’язань за червень 2007 року на суму 152072,00 гр. внаслідок продажу на митній території України імпортованого товару за ціною, нижчою його митної вартості.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не оскаржував визначену митним органом митну вартість товару та факт придбання цього товару у пов’язаної особи, що також підтвердив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача.

Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18 квітня 2002 р. N 207) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 травня 2002 р. N 462/6750, митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Стаття 261 Митного кодексу України передбачає, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості. зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни і урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З урахуванням положень, викладених у зазначених нормах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок продажу товару на митній території України по ціні, що є нижчою митної його вартості, штучно створюється від’ємне значення податку на додану вартість. А тому, при визначенні об’єкту оподаткування за правилами п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно враховувати, що наведена норма визначає, що ціна продажу товару не повинна бути нижчою звичайної ціни. В даному випадку звичайна ціна, враховуючи факт придбання товару у пов’язаної особи та його ввезення через кордон (що підтверджується матеріалами справи і не спростовується позивачем), не може бути нижче митної вартості товару, що визначена митним органом на підставі п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ст.. 261 Митного кодексу України передбачає, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивач здійснив придбання товару у пов’язаної особи і імпортував його на митну територію України, погодившись з визначеною митним органом митною вартістю цього товару (тобто, був достеменно обізнаний з дійсною (звичайною) вартістю товару), то і вірним та обґрунтованим є його висновок про відсутність у позивача правових підстав для продажу цього ж товару на митній території України за ціною, що є нижчою від його митної вартості.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем занижено за липень 2007 року податкові зобов’язання з ПДВ на 113040,00 гр.

Так, позивачем в декларації з ПДВ за липень 2007 року в розділі І «Податкові зобов’язання» за рядком 9 задекларовано податкові зобов’язання на суму 784906,00 гр. Загальна сума податкового кредиту з ПДВ, включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» за рядком 17, складає 845873,00 гр. Сума від’ємного значення обчислена позивачем як різниця між наведеними показниками, склала суму 60967,00 гр. і була включена до розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період за рядком 18.2. При цьому, в даній декларації позивачем за рядком 23.1 зазначено від’ємне значення попереднього звітного податкового періоду в сумі 105980,00 гр., з якої за рядком 25.1 заявлено до відшкодування на рахунок в установі банку 95252,00 гр. (а.с.52-55). Тобто, податкові зобов’язання за липень 2007 року, внаслідок порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», з вищенаведених мотивів повинні складати не 784906,00 гр. (як зазначено позивачем), а 897946,00 гр.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума ПДВ за липень 2007 року повинна складати не від’ємне значення в сумі 60967,00 гр. (як різниця між податковими зобов’язаннями в сумі 784906,00 гр. та податковим кредитом в сумі 845873,00 гр.) а позитивне в розмірі 52073,00 гр. (як різниця між податковим зобов’язанням в сумі 897946,00 гр. та податковим кредитом в сумі 845873,00 гр.).

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Оскільки достовірно встановлено, що позивач за наслідками своєї діяльності в липні 2007 року заявив до відшкодування на рахунок в установі банку 95252,00 гр. як частину від’ємного значення з даного податку за червень 2007 року, яке, як встановлено, не існувало, то вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, з чим також погоджується колегія суддів.

Стосовно висновку ДПІ про зменшення залишку від’ємного значення, яке переноситься до декларації наступного звітного податкового періоду, апеляційний адміністративний суд зауважує, що заявлений за рядком 23 декларації з ПДВ за липень 2007р. залишок від’ємного значення з ПДВ в сумі 545252,00 грн. складається з від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду – червня 2007р. в сумі 105980,00 грн. (рядок 23.1) і від’ємних значень звітних періодів, які передували червню 2007р. в сумі 439272,00 грн. (рядок 23.2). Внаслідок порушень в обрахуванні суми ПДВ, які були допущені позивачем у червні 2007р. ним не взято до уваги, що від’ємного значення за даний звітний податковий період в сумі 105980,00 грн. не існує взагалі, а позитивне значення суми ПДВ за цей період в розмірі 46092,00 грн. за правилами п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшує залишок від’ємного значення з цього податку попередніх звітних податкових періодів. Тобто рядок 23 та рядок 23.2 декларації з ПДВ за липень 2007р. повинні містити суму від’ємного залишку в розмірі 393180,00 грн. (545252,00 грн. – 105980,00 грн. – 46092,00 грн.). Так як сума податку за липень 2007р., що правильно встановлено окружним адміністративним судом, також має позитивне значення в розмірі 52073,00 грн., то за правилами п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ця сума зменшує залишок від’ємного значення з цього податку попередніх звітних податкових періодів, а отже рядок 24 декларації з ПДВ за липень 2007р. повинен мати показник – 341107,00 грн. (545252,00 грн. – 105980,00 грн. – 46092,00 грн. – 52073,00 грн.). Різниця між показником рядка 24 декларації з ПДВ за липень 2007р., який був визначений позивачем (545252,00 грн.), та який повинен бути обчислений за правилами Закону України «Про податок на додану вартість» (341107,00 грн.), складає 204145,00 грн. Враховуючи, що до цієї суми входить і бюджетне відшкодування, заявлене до перерахування на рахунок в установі банку (95252,00 грн.), то залишок від’ємного значення з ПДВ, який переноситься до декларації наступного звітного податкового періоду, підлягає зменшенню на 108893,00 грн. (204145,00 грн. – 95252,00 грн.).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008р. по справі№2-а-5330/08/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2009 р.