Ухвала суду № 4457303, 26.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 р.Справа № 2-а-18473/08/2070 ККолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкий Є.В., , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Чернова О.П.

представник позивача: Моїсеєнко К.О.

представник відповідача6 Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2009р. по справі№2-а-18473/08/2070

за позовом Акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Днепро"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року задоволено позов Акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Днепро»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002532302/0 від 13.10.2008 року, №0002532302/1 від 11.11.2008 р.

Відповідач не погодившись із зазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову АТ НВО «Днепро»відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при ухваленні рішення приписів п.1.10, п.1.11, п.п. 1.20.1 п.1.20, абз.1 п.1.26, абз.1 п.1.31 та п.1.32 ст.1, абз.1 п.п.4.1.6 п.4.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.4, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та неврахування судом висновків Харківської торгово-промислової палати, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова на підставі Акту про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008 р. № 5171/23-506/23457512 від 06.10.2008р., видане податкове повідомлення-рішення № 0002532302/0 від 13.10.2008 р. та №0002532302/1 від 11.11.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 595524,00 грн., у тому числі 415019,00 грн. за основним платежем та 180505,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з вищезазначеним актом перевірки (пункт 3.1.1) відповідачем зроблено висновок про заниження скоригованого валового доходу на суму 956 174,16 грн., що стало підставною для нарахування 239043,54 грн. податку на прибуток.

Підставою для донарахування податку стало невідображення підприємством позивача у податковому обліку суми безоплатно отриманих послуг, що є порушенням пп. 4.6.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на отриманих позивачем послуг з оренди приміщень за договором оренди № 31/08/А від 31.08.2006 року, укладеного між позивачем (АТ НВО «Днепро») та ТОВ ВО «Днепро». При цьому відповідач зазначав, що оскільки орендодавцем є пов'язана (у розумінні п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») з позивачем особа, позивач отримав послуги з оренди приміщень за ціною, нижчою від ринкової, і така різниця між ринковою вартістю послуг оренди та вартістю послуг за договором - і складає вартість безоплатно наданих послуг, які не включено до валового доходу.

Також судом встановлено, що позивач, на підставі договору оренди № 31/08/А, що був укладений 31.08.2006 року між ним та ТОВ ВО «Днепро»(орендодавцем), отримував послуги з оренди приміщень загальною площею 1462,04 м2, а щомісячна орендна плата за договором складала 29 240,80 грн., а з 01.01.2008 —36 551,00 грн. Отримання послуг оренди здійснюється за компенсацію у грошовій формі, тобто послуги з оренди оплачуються в узгодженому сторонами розмірі.

З наданої відповідачем довідки Харківської торгово-промислової палати, судом встановлено, що на підставі відомостей, які маються в періодичних виданнях «Харків інвестиційний»за 2007, 2008р.р. та даних мережі Інтернет, ринкова вартість нежитлових приміщень, розташованих у м. Харкові по вул..Академіка Павлова, 82 могла складати, в період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року за 1 кв м від 15 до 20 у.о.

Задовольняючи позов щодо цієї частини позовних вимог, суд виходив з того, що прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач безпосередньо не досліджував вартість послуг щодо оренди приміщень за вказаною адресою, орендарями, не пов’язаними з орендодавцем. Крім того, судом зазначено, що незважаючи на відсутність процедури нарахування податкових зобов’язань непрямими методами, відповідач нараховуючи позивачу податок на прибуток, застосував ці методи, що також є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

За змістом підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Таким чином, суд обґрунтовано зазначив, що оскільки позивачем здійснені витрати з оплати послуг з оренди, то і звичайні ціни застосовуються для визначення з метою оподаткування витрат позивача за договором оренди, а не оподаткування його валового доходу.

Відповідно до п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна, встановлена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно зазначеної норми Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами «роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п. 1.20.8 Закону про прибуток обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Між тим, під час проведення перевірки підприємства перевіряючи з письмовим запитом щодо застосування звичайної ціни до позивача не зверталися, а провели співставлення вартості оренди на нежитлові приміщення за довідкою Харківської торгово-промислової палати, яка містила в собі середню ціну за відомостями періодичних видань.

Проте, в судове засідання позивачем було надано довідку від 25.05.209 року, за якою по укладеним договорам оренди, орендна плата за 1 кв м приміщення, в залежності від його стану та призначення, становить від 5,8 грн до 40 грн.

Таким чином, при співставленні розміру орендної плати АО НПО «Днепро», яка становить 25 грн з іншими договорами оренди нежитлових приміщень, за цією адресою, колегія суддів вважає доводи відповідача щодо невідповідності ціни, наданих позивачу послуг, справедливим ринковим цінам. При цьому, колегія суддів зауважує, що в довідки Харківської торгово-промислової палати, яку на думку відповідача не враховано судом першої інстанції, зазначена можлива ціна оренди, а за довідкою позивача –реально укладеними договорами оренди.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо неправомірного донарахування відповідачем податкового зобов’язання за непрямими методами, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено порядку та процедури нарахування податків у такий спосіб.

При розгляді та вирішення справи, судом першої інстанції також було встановлено, що відповідно до кредитного договору від 20.06.07р. за №010-2/02/1-752-07 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відкрито для АТ НВО «Днепро»на відновлювальну кредитну лінію в розмірі 3 009 000,00 доларів США строком до 20.06.12р. За використання кредитних коштів АТ НВО «Днепро»сплачує банку відсотки за кредит у розмірі 10,75 % річних.

Згідно з п.п. 2.1 п.2 цього Договору об'єкти кредитування - рефінансування заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1254-06 від 28.07.06р., який наданий строком до 28.07.11р. та для поповнення обігових коштів, а саме: для придбання товарів та сплати послуг пов'язаних з основною діяльністю.

21 червня 2007 року АТ НВО «Днепро»на адресу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" направлено заяву про обмін (конвертацію) іноземної валюти. Мета використання купленої валюти: погашення кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.2006 року. Згідно даної заяви підприємством АТ НВО «Днепро»21 червня 2007 року отримано 1701000,00 доларів США, конвертовано в 1260000,00 Євро, які використані для погашення кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.2006 року.

Всього, згідно кредитного договору від 20.06.2007 року за №010-2/02/1-752-07, АТ НВО «Днепро»отримало у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитні ресурси у розмірі 2 901 000,00 доларів США, з яких 1701000,00 гри. (58 % від загальної суми кредиту) для погашення кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.2006 року.

За використання залучених кредитних ресурсів по договору від 20.06.2007 року за №010-2/02/1-752-07 підприємству АТ НВО «Днепро»нараховані відсотки, які включені до складу валових витрат декларації з податку на прибуток: червень 2007 року - 39429,14 грн. Всього II квартал 2007 року 39429,14 грн., липень 2007 року - 132269,65 грн., серпень 2007 року - 137336,47 грн., вересень 2007 року - 138071,70 грн. Всього III квартал 2007 року 407677,82 грн., жовтень 2007 року - 121547,99 грн., листопад 2007 року - 126686,98 грн., грудень 2007 року - 142386,47 грн. Всього ІУ квартал 2007 року 390621,44 грн., січень 2008 року - 130966,20 грн., лютий 2008 року - 116101,47 грн., березень 2008 року - 126 115,62 грн. Всього І квартал 2008 року 373183,29 грн.

Також судом встановлено, що сума відсотків у розмірі 62% розрахована наступним чином: 1701000 доларів СІНА (сума кредитних ресурсів, які використані для погашення кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.06р.) / 2701000 доларів США (сума кредитних ресурсів, які отримані підприємством в 2 кв. 2007 року з загальної суми кредитних коштів 2901000 доларів США).-Ш кв. 2007 року - 236453,00 (407677,82 х58 %) грн.

Сума відсотків у розмірі 58% розрахована наступним чином: 1701000 доларів США (сума кредитних ресурсів, які використані для погашення кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.06р.) / 2901000 доларів США (загальна сума кредитних ресурсів, які отримані підприємством згідно кредитного договору від 20.06.07р. за №010-2/02/1-752-07). ІУ квартал 2007 року - 226560,00 (390621,44 х 58%) грн.; І квартал 2008 року - 216446,00 (373183,29 х 58%) грн., які нараховані за використання кредитних ресурсів на погашення фінансового кредиту згідно кредитного договору №014-02/3-1254-06 від 28.07.2006 року, пов'язані з господарською діяльністю і відносяться до складу валових витрат позивача.

Задовольняючи позов щодо цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкове повідомлення-рішення відповідачем не було враховано прибутковість діяльності позивача, а необхідність погашення кредиту –прагненням уникнути збитків через нестабільність курсу Євро.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції,ґз наступних підстав.

Відповідно до п.п.5.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано кредит за договором №010-2/02/1-752-07 від 20.06.2007 року для погашення заборгованості за кредитним договором № 014/02/3-1254-06 від 28.07.2006 року, який був використаний для господарської діяльності, що підтверджується актом перевірки №3039/23-5/23457512 від 10.07.2007 р.

Враховуючи, що кредитні кошти за договором № 010-2/02/1-752-07 від 20.06.2007р. були направлені на погашення кредиту за договором № 014/02/3-1254-06 від 28.07.2006р. –суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така операція є господарською, оскільки повернення банку коштів призвело до зменшення зобов'язання за кредитним договором, тобто до збільшення економічної вигоди - до доходу.

Так, розмір відсотків за кредитним договором № 014/02/3-1254-06 від 28.07.2006р. складав 11,00 відсотків річних в Євро. Розмір відсотків за кредитним договором № 010-2/02/1-752-07 від 20.06.2007 складає 10,75 відсотків річних в доларах США. Отже, позивач вчинив дії щодо зменшення для себе вартість кредитних коштів на 0,25 %.

Таким чином, обґрунтованими є й висновки суду, що позивач виконав вимоги п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки змінивши валюту кредитування з постійно зростаючого на той час Євро на більш стабільний долар США, позивач знизив вартість кредитних ресурсів та зменшив зобов'язання перед кредитором, що є економічно вигідним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається дохідність діяльності позивача. Так, у 2006 році дохід від господарської діяльності склав 1 422 424,00 грн., у 2007 році - 1 942 766,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи деклараціями з податку на прибуток підприємств за 2006 та 2007 рік.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів, відхиляє доводи відповідача стосовно не можливості віднесення до валових витрат кредиту, який був направлений на погашення іншого кредиту через не отримання позивачем від цієї операції доходу, оскільки такі дії позивача були направленні на уникнення збитків. Крім того, протягом 2006, 2006 року господарська діяльність позивача збитковою не була.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті рішення у справі, суд правильно та повно встановив всі обставини у справі та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2009р. по справі№2-а-18473/08/2070 –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           Є.В.М’ягкий

                                                                                                                                                                          Я.М.Макаренко

Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2009 р.