Ухвала суду № 4457230, 23.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 р.Справа № 22-а-8400/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря Шимова С.О.

представника позивача: Парфенков І.С.

представника відповідача: Кизим Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року по справі № 2-а-4792/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Ягідне»

до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення –рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Ягідне» (надалі по тексту, позивач), звернувся до суду з позовом до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення –рішення від 11.06.2008 року № 0000452310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення – рішення від 11.06.2008 року № 0000452310/0.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, а саме п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 846/23-31558573 від 02.06.2008 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2008 р. № 0000452310/0.

За висновками акту перевірки встановлено, що в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 „Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" підприємство використало перераховані на окремий рахунок по ПДВ для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, кошти не за цільовим призначенням, а саме: кошти було перераховано на придбання послуг: по платіжному дорученню №767 від 15.10.2007 року перераховано СПДФО Іванову Ю.М. оплату за ремонт електродвигунів в сумі 366 грн. згідно рахунку фактури №399 від 09.10.2007р.; по платіжному дорученню №770 від 15.10.2007 року перераховано ЗАТ „Український мобільний зв'язок" оплату за послуги зв'язку в сумі 1000 грн. згідно рахунку фактури №б/н від 15.10.2007 р.; по платіжному дорученню № 760 від 15.10.2007 року перераховано ДП Харківський автомобільний ремонтний завод" (код 07934846) оплату за ремонт двигуна ЯМЗ-240 в сумі 20000 грн. згідно рахунку - фактури №8310 від 10.10.2007р.; по платіжному дорученню №762 від 15.10.2007 року перераховано СПДФО Акулову Г.Н. оплату за ремонт двигуна в сумі 24000 грн. згідно рахунку - фактури №0910071 від 09.10.2007р.; по платіжному дорученню №783 від 18.10.2007 року перераховано ФГ „Вибір -2004" оплату за послуги по збиранню соняшнику в сумі 22290 грн. згідно акту виконаних робіт від 16.10.2007р.; по платіжному дорученню №113 від 28.02.2008 року перераховано НВП „Навігаційно-геодезичний центр" оплату за послуги по виготовленню технічної документації в сумі 3330 грн. згідно рахунку-фактури №227 від 13.12.2007р.; по платіжному дорученню №109 від 28.02.2008 року перераховано ТОВ „Куп'янськ Агроінвест" оплату за послуги по збиранню цукрового буряка в сумі 229,22 грн. згідно договору № б/н від 29.10.2007р.

Судом також встановлено, що позивачем до загальної декларації по податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року було включено суми ПДВ по операціям придбання товарів, що оподатковуються відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про ПДВ»за нульовою ставкою ПДВ та відповідно до складу податкового кредиту було включено - суми ПДВ сплачених в частині придбання товарів для виробництва продукції тваринництва за вказаний період. При цьому, позивач при складанні своєї податкової звітності по податку на додану вартість за спірний період керувався саме Законом України «Про ПДВ»та Порядком № 166, а не Порядком № 805 і відображав суми операцій щодо реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, у тому числі і суми ПДВ, задекларовані позивачем до податкового кредиту в декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальна).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, на підставі яких він дійшов висновку про заниження позивачем суми спірного податкового зобов'язання. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення виїзної планової перевірки ТОВ СП «Ягідне»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства дійшов помилкового висновку щодо наявності порушень пп. 7.4.3 п. 7.4 ст.7, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 та від 12 травня 1999 року № 805», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7. статті 7, пунктів 10.1 і 10.2. статті 10 цього Закону, в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий ) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальниками, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації зараховується сільськогосподарськими товаровиробниками на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Право на застосування спеціального режиму обкладання ПДВ належить виключно сільськогосподарським товаровиробникам, яким є позивач у справі, що не заперечується відповідачем та його представником у судовому засіданні.

Пунктом 5 Порядку, встановлено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до Державного бюджету відповідно до законодавства.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених нормативно правових актів, у разі використання сільськогосподарськими товаровиробниками коштів не за цільовим призначенням, органи державної податкової служби мають реалізовувати свої повноваження шляхом стягнення цих підприємств таких коштів до Державного бюджету України, а не визначати податкові зобов’язання або застосовувати штрафні фінансові санкції.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач встановивши нецільове використання позивачем коштів, перерахованих йому на окремий рахунок, застосував до нього штрафні (фінансові) санкції, а не звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум до Державного бюджету України, колегія суддів погоджується з висновками суду, що відповідач діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, визначений законодавством України.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 «Про затвердження Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ним переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»в редакції, яка діяла під час здійснення спірних операцій та на порушення яких посилається податковий орган, а також п. 11.29 ст.11 зазначеного Закону, передбачено спеціальний режим використання (акумулювання) сум ПДВ та звітності сільськогосподарських товаровиробників по окремих операціях, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом.

У відповідності до п.п. 6.2.6 ст. 6 Закону України «Про ПДВ»та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р №805, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Абзацом 2 пункту 11.21 ст.11 Закону України про ПДВ визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, м'ясо, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств та спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. В зв'язку з чим сума такого ПДВ перераховується на окремий рахунок та використовується на розвиток власного виробництва тваринницької продукції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відхилення доводів відповідача, що Закон України «Про ПДВ»чітко розрізняє два види операцій.

Перший вид - це ті, до яких застосовується нульова ставка ПДВ - продаж тільки молока та м'яса живою вагою і тільки переробникам (пункт 6.2.6 ст.11 Закону про ПДВ).

Другий вид - це ті, до яких застосовується звичайна ставка оподаткування - 20% - продаж молока, м'яса, худоби, птиці, вовни, а також молочної та м'ясної продукції виготовленої у власних переробних цехах (п.11.21 ст.11 Закону України «Про ПДВ»).

Таким чином системний аналіз зазначених норм Закону України „Про податок на додану вартість" доводить, що саме для операцій, перелічених в п.11.21 Закону №168, Законом України «Про ПДВ»передбачено, що порядок нарахування та використання вказаних грошових коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.1999 року № 805 „Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі".

З преамбули зазначеної Постанови, якою затверджено Порядок № 805 вбачається, що вона прийнята у відповідності до пункту 11.21 ст.11 Закону України про ПДВ. Тобто, поширюється на операції, передбачені п.11.21 ст.11 Закону України про ПДВ, а не на операції, передбачені п.6.2 ст.6 вказаного Закону.

На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що на операції, зазначені в п.6.2.6 ст.6 Закону України «Про ПДВ»не розповсюджується загальний порядок складання податкової декларації з ПДВ, загальний порядок розрахунків з бюджетом, у тому числі і права на відшкодування ПДВ з бюджету, передбачені ст.7 Закону України про ПДВ та Порядком заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України їл 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. № 250/2054.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.5.3.1. та п.п.5.3.3 п.5.3 розділу 5 Порядку № 116 платники податків, операції яких оподатковуються за ставкою 0 %, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (загальну), в якій відображають у рядках 1 - 5 декларації - загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону), у рядку 2 "Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %" - обсяги поставки, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні, окремо інші операції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що позивач за спірний період у відповідності до Порядку № 805 повинен був відобразити і податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з придбання товарів в спеціальній податковій декларації № 1 (скорочена) є помилковим та таким, що ґрунтується на довільному застосуванні норм діючого законодавства України.

Спірні операції не стосуються спеціальних режимів, що встановлені пунктами 11.21 та 11.29 Закону № 168 і тому, були правомірно відображені позивачем в декларації №3 (загальна) за правилами п.п.6.2.6 ст. 6 Закону України «Про ПДВ»та п.1.2. Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області – залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року по справі № 2-а-4792/08/2070 –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий           (підпис)                              Н.В. Шевцова

                    Судді:                              (підпис)                     Я.М.Макаренко

(підпис) С.В. Дюкарєва

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                    Н.В. Шевцова          

Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2009 р.