Постанова № 4457225, 28.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 р. Справа № 22-а-8226/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді –Шевцової Н.В.,

суддів - Дюкарєва С.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Шимова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" на постанову Господарського суду Сумської областi від 12.01.2009р. по справі№12/667-08/5021

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Сумський рафінадний завод»(надалі по тексту позивач, ВАТ «Сумський рафінадний завод») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просив суд:визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та № 0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідачем неправомірно зараховано суму податкового зобов’язання зі сплати податку на землю в розмірі 54 780,82 грн. за лютий 2008 року, в зв’язку з чим сплачена сума земельного податку за березень 2008р. була спрямована ДПІ в м. Суми в рахунок боргу за лютий 2008 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності до приписів ст.ст. 15, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі по тексту Закон України №2181).

Постановою господарського суду Сумської області від 12.01.2009 року в задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на не врахування судом першої інстанції при ухваленні рішення приписів п.7.7 ст.7 Закону України №2181, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»працівниками ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено за №5724/152/00372925 від 20.06.2008р.

За висновками цього Акту ДПІ в м.Суми було виявлено, що позивачем у відповідності до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»було самостійно узгоджено податкові зобов’язання по земельному податку за березень 2008 року в сумі 52 777, 20 грн.

Зазначені узгоджені податкові зобов’язання по земельному податку за березень 2008р. були сплачені відповідачем протягом травня 2008р., а саме:

-12.05.2008р. - платіжне доручення № 424 на суму 249,00 грн.;

- 13.05.2008р. - платіжне доручення № 431 на суму 1 013, 56 грн.

Таким чином, в ході проведеної перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та абз. 1 ст.17 Закону України «Про плату за землю», а саме, несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та № 0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

З матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем у розрахунку земельного податку на 2008 р. за лютий та березень 2008р. було визначене податкове зобов’язання зі сплати земельного податку з граничними строками сплати 31 березня та 30 квітня 2008р. в сумі 54 780 грн. 81 коп., що фактично були сплачено позивачем у період з 14.04.2008р. по 13.05.2008р..

Таким чином, суд дійшов висновку, щодо порушення позивачем строків сплати до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Крім того, з рішення ДПА у Сумській області від 08.08.2008р. № 12997/10/25-005-87/89ск/90ск/91, що було прийняте за розглядом повторних скарг судом було встановлено, що позивачем 20.02.2008р. було подано до ДПІ в м.Суми уточнений податковий розрахунок зменшення податкового зобов’язання по земельному податку за лютий 2008 року на 2003,61 грн. Станом на 31.03.2008р. по обліковій картці платника значився податковий борг в сумі 23 421,55 грн., тому зменшена сума податкового зобов’язання по уточненому розрахунку погасила в порядку календарної черговості борг по земельному податку попередніх періодів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181 та податкового роз’яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, що було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002р. № 540, яким визначено, що пункт 5.3 ст.5 Закону України №2181 встановлює обов’язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідно до цього Закону здійснюється у порядку передбаченому ст.14 шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань. Іншої можливості сплати платником податкових зобов’язань наступного періоду до сплати податкових зобов’язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність спрямування ДПІ в м.Суми коштів, що надійшли від позивача на сплату зобов’язань з податку на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

При цьому, судом зазначено, що така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується, як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань розрахованих контролюючим органом.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю таким висновків суду.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, незважаючи на недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, відповідач не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених позивачем у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є правомірним. Зазначені висновки суду не ґрунтуються на нормах спеціального Закону України №2181. Таким чином через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод"--задовольнити.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 12.01.2009р. по справі№12/667-08/5021- скасувати

Прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" до Державної податкової інспекції в м. Сумипро визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень –рішень.- задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним податкові повідомлення –рішення від 03.07.2008 року №0014341502/0/49009 Державної податкової інспекції у м. Суми про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 1262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та від 23.07.2008 року №0014341502/1/49009 Державної податкової інспекції у м. Суми про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 1262, 56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий           (підпис)                              Н.В. Шевцова

                    Судді:                              (підпис)                     Я.М.Макаренко

(підпис) С.В. Дюкарєва

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                      Н.В. Шевцова          

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2009 р.