Ухвала суду № 4457171, 17.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2009 р.Справа № 22-а-7555/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шимової С. О.

представника позивача - Гуйванюк Й.Є.

представника відповідача - Переяслівець В.М., Кисєльов О.В., Пусан Є.В.

прокурора - Сузий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті на постанову Господарський суд Полтавської областi від 01.07.2008р. по справі№17/33/5018

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив з урахуванням зміни позовних вимог визнати нечинними податкові повідомлень-рішень № 0000452302/0/127 від 06.08.2007р., № 0000452302/1/151 від 08.10.2007р., № 0000452302/2/3060 від 19.12.2007р., а також податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000452302/3/11 від 28.02.2008р., яке винесене за результатами розгляду скарги підприємства Державною податковою адміністрацією України.

Подавши відповідну заяву від 22.04.2008 року, до участі у справі вступила Прокуратура Полтавської області.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 01.07.2008 року зазначений позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000452302/0/127 від 06.08.2007р., №0000452302/1/151 від 08.10.2007р., №0000452302/2/3060 від 19.12.2007р., №0000452302/3/11 від 28.02.2008р.

Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, Кременчуцька ОДПІ просить постанову Господарського суду Полтавської областi від 01.07.2008 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача та прокуратури вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі..

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка АТ „Укртатнафта" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень 2007 року, за результатами якої складений акт №453/23-/309/00152307 від 24.07.2007р.

06.08.2007р. на підставі даного акту перевірки Кременчуцькою ОДДІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452302/0/127, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 264 703,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4 848 217,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000452302/0/127 від 06.08.2007р. залишено без змін за результатами розгляду скарзі АТ „Укртатнафта" до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України.

На підставі відповідних рішень про результати розгляду скарг, Кременчуцькою ОДПІ були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0000452302/1/151 від 08.10.2007р., №0000452302/2/3060 від 19.12.2007р., №0000452302/3/11 від 28.02.2008р.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлений факт завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 5 264 703,00грн., яка відшкодована платнику податку на момент перевірки, у зв'язку з чим визначено до сплати сума податку на додану вартість 5 264 703,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4 848 217,00 грн.

Правомірність нарахування податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує обставинами, викладеними в акті перевірки, а саме:

- порушенням вимог п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість", що виявилось у реалізації АТ „Укртатнафта" нафтопродуктів ТОВ „Новойл" за цінами, нижчими за звичайні;

- порушенням пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що полягає у віднесенні до складу податкового кредиту АТ „Укртатнафта" суми податку на подану вартість, сплаченого в складі комісійної винагороди ТОВ „Укртатнафта - Центр";

- порушенням пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що полягає у включенні АТ „Укртатнафта" сум податку, сплаченого у складі залізничного тарифу за повернення порожніх вагоно-цистерн;

- порушенням пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що полягає у включенні АТ „Укртатнафта" сум податку, сплаченого в складі орендної плати ЗАТ СП „Фобос" та ЗАТ СП „Кребо" за договорами оренди обладнання;

- порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні нафти, продукція з якої була реалізована на експорт за цінами, нижче собівартості.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів пп. 1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності до яких донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом, а станом на момент проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджена законом, в Україні відсутня.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідач не довів наявність порушень податкового та іншого законодавства з боку АТ „Укртатнафта" під час виконання останнім договору комісії № 2229/11/2120 від 20.12.2005 року. Також відповідачем не доведено наявність підстав вважати виготовлену за допомогою обладнання продукцію такою, що належить ЗАТ СП „Кребо" та ЗАТ СП „Фобос", або використовується в їх господарській діяльності.

Також суд першої інстанції вказує, що не включення сплачених коштів за повернення вагоно-цистерн до собівартості продукції не є порушенням податкового законодавства і обумовлено тим, що суми залізничного тарифу по поверненню вагоно-цистерн в бухгалтерському обліку відносяться на рахунок 93 „Витрати на збут". Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16, витрати на збут не повинні включатись до собівартості реалізованої продукції.

Щодо виключення податковим органом зі складу податкового кредиту АТ „Укртатнафта" сум податку на додану вартість в розмірі 126 279,00грн., сплаченого в ціні придбаної нафти у зв'язку з тим, що вироблені з даної нафти нафтопродукти були реалізовані на експорт за цінами, нижче собівартості, суд першої інстанції зазначив, що ціна подальшої реалізації вироблених нафтопродуктів не може впливати на порядок формування податкового кредиту при придбанні нафти, з якої нафтопродукти були вироблені. Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право на включення сплачених сум податку до складу податкового кредиту з отриманням прибутку від здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість прийняття Кременчуцькою ОДПІ спірних податкових повідомлень - рішень, а тому наявність підстав для визнання їх нечинними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4.1.ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

За змістом пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник..."

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну".

У відповідності до пп..4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

З урахуванням системного аналізу зазначених приписів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на момент проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджена законом, в Україні відсутня, а тому у Кременчуцької ОДПІ відсутні правові підстави визначати податкові зобов'язання за непрямими методами, процедура застосування яких повинна бути визначена законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 20.12.2005 року між АТ „Укртатнафта" і ТОВ „Укртатнафта - Центр" було укладено договір комісії №2229/11/2120, за яким ТОВ „Укртатнафта - Центр" взяло на себе зобов'язання придбати та поставити АТ „Укртатнафта" нафту російських родовищ.

На виконання договору ТОВ „Укртатнафта - Центр" було укладено зовнішньоекономічні контракти на поставку нафти, що документально підтверджується звітом комісіонера за грудень 2006 року. Фактичне отримання нафти за даними зовнішньоекономічними контрактами підтверджується актами прийому-передачі нафти.

АТ „Укртатнафта" оплатило поставлену нафту і сплатило комісійну винагороду за кожну партію товару в розмірі 0,2% вартості поставленої та переданої нафти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено неправомірність укладення 20.12.2005 року між АТ „Укртатнафта" і ТОВ „Укртатнафта - Центр" договору комісії №2229/11/2120, даний договір є дійсним, придбання нафтової сировини та реалізація нафтопродуктів є безпосередньою господарською діяльністю АТ „Укртатнафта", що надає підприємству право включати сплачену в складі комісійної винагороди суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16, витрати на збут (суми залізничного тарифу по поверненню вагоно-цистерн) не повинні включатись до собівартості реалізованої продукції, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність виключення Кременчуцькою ОДПІ зі складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість в розмірі 2275,00грн., сплаченого в складі залізничного тарифу за повернення порожніх вагоно-цистерн.

В акті перевірки відповідачем також зроблено висновок щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених у складі орендної плати ЗАТ СП „Фобос" та ЗАТ СП „Кребо".

Так, 30.11.2006р. між АТ „Укртатнафта" і ЗАТ СП „Фобос" укладений договір оперативної оренди обладнання №06Ф/05-161.

30.11.2006р. між АТ „Укртатнафта" і ЗАТ СП „Кребо" укладений договір оперативної оренди обладнання №х/06/11/30-1.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, відповідачем документально не підтверджено факт використання орендованого обладнання саме орендодавцями, а не орендатором. Відповідачем не надано доказів виробництва продукції за допомогою даного обладнання для ЗАТ СП „Фобос" і ЗАТ СП „Кребо" та використання такої продукції в їх господарській діяльності.

Щодо виключення податковим органом зі складу податкового кредиту АТ „Укртатнафта" сум податку на додану вартість в розмірі 126 279,00грн., сплаченого в ціні придбаної нафти у зв'язку з тим, що вироблені з даної нафти нафтопродукти були реалізовані на експорт за цінами, нижче собівартості, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ціна подальшої реалізації вироблених нафтопродуктів не може впливати на порядок формування податкового кредиту при придбанні нафти, з якої нафтопродукти були вироблені. Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право на включення сплачених сум податку до складу податкового кредиту з отриманням прибутку від здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення рішення, відповідач діяв поза межами приписів Закону України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про визнання таких рішень нечинними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 01.07.2008р. по справі№17/33/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.07.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.