Ухвала суду № 4457162, 25.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 р.Справа № 22-а-7340/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 18.12.2008р. по справі№АС3/580-08/5021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Державної податкової інспекції в м.Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області, Державного казначейства України

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішеннята стягнення 146 970 грн. 00 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

29.09.2008року,Товариство з обмеженою відповідальністю „Сумифармація”(далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі – апелянт ), та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000342306/0/69278 від 19 вересня 2008року та скасувати його; стягнути з державного бюджету на користь позивача 146970,00 грн. – бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Сумської області від 18.12.2008року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення апелянта №0000342306/0/69278 від 19 вересня 2008року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 146970,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 1469,70 грн. витрат на сплаті державного мита.

Апелянт, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Сумської області від 18 грудня 2008року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п.п.7.7.1 ст.7 , п.10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР ), та неповне з’ясування обставин справи.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував того, що факт надмірної сплати податку підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Крім цього, те, що ТОВ „Фагот” та ТОВ „Стандарт-Сервіс”, які є постачальниками лікарської сировини позивачу не сплачувала податки в встановленому законом порядку та постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2007року справа №Б 15/366-07 визнано банкрутом ТОВ ”Стандарт-Сервіс”.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем була подана апелянту податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2007 року №183678 від 21.01.2008року з доданими заявами про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунками сум бюджетного відшкодування. В лютому 2008 року позивач подав апелянту уточнюючий розрахунок №3379 від 4 лютого 2008 року. Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларована позивачем склала – 146970,00 грн.

19 вересня 2008 року апелянтом була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за грудень 2007року, за результатами якої був складений акт №7648/23-6/31397624. На підставі якого було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000342306/0/69278 від 19 вересня 2008 року де зазначається, що позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007року на 125015,17 грн., оскільки позивач не сплатив суми до Державного бюджету України для включення їх в наступному до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі умови, передбачені для відшкодування сум з податку на додану вартість Законом №168/97-ВР, тому оскаржуване рішення апелянта та бездіяльність відповідача є протиправною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п7.4.1п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР зазначено, що датою виникнення права платника на податковий кредит відповідно до вимог вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п.7.2.6.п.7.2ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна надається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав всі вимоги, передбачені Законом №168/97-ВР для отримання бюджетного відшкодування.

Доводи апелянта про те, що ТОВ “Стандарт-Сервіс” який є одним із постачальником позивача було визнано банкрутом постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2007року справа №Б 15/366-07, а ТОВ “Фагот” – є посередником, тому позивач завищив суму податкового відшкодування є хибними, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2ст.104 ЦК України юридична особа є припиненою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її ліквідацію.

Колегія суддів, вважає, що рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт , не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень.

Крім цього, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Критерії правомірності вчинення оскаржуваного рішення апелянта визначені у

ч.3 ст. 2 КАС України, яка каже, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання м повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Податкове повідомлення – рішення апелянта №0000342306/0/69278 від 19 вересня 2008року не відповідає даним критеріям, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 18.12.2008р. по справі№АС3/580-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді(підпис)

(підпис) Донець Л.О. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2009 р.